Оксана Тунік-Фриз: «У мене з’явилося більше свободи»

Неформальне спілкування журналістів з ідейним натхненником і «локомотивом» проекту «728» Оксаною Тунік-Фриз під час перерви між двома частинами концерту пролило світло на її нинішні взаємини з колишнім босом Олександром Соколовим, на ставлення до своєї наступниці - нового заступника мера з гуманітарних питань Анну Романову, а також на те, чим пані Оксана планує займатися надалі.

«Я завжди була сама собою»

- Оксано Володимирівно, ви вже не заступник мера, тож у ролі кого зараз виступаєте на сцені?

- Як і в усіх попередніх заходах, не зважаючи на посаду чи місце роботи, я виступала завжди в ролі Оксани Тунік-Фриз.

- До речі, організовувати цей концерт було легше, коли Ви були при владі?

- Якщо організовувати захід на рівні, професійно, якщо ставити високу планку, то складно завжди. Треба враховувати специфіку концерту, ви самі бачите незручності, які виникають, адже це живий звук, це підключення інструментів, це певні паузи. Ми не звикли до такого формату концертів, але це є жива музика. Звичайно, є певні технічні проблеми. Що стосується організації, то мені було приємно працювати як раніше, так і в цьому проекті.

- Можливо, вам бракувало адміністративного ресурсу?

- Всі люди, які раніше працювали зі мною, працюють і сьогодні. Тому цей ресурс, можливо, я використовувала, а, можливо, навпаки, залучала якісь інші сили для того, аби піднімати адміністративний ресурс. Мені зараз не складно, навпаки – можливо, з’явилося більше свободи.

«Деякі наші музиканти – геніальні»

- Можете поділитися враженнями від першої частини концерту?

- Я вам скажу відверто і дещо критично: до кожного твору, до кожного виконання, до кожного інструменту я ставилася дуже прискіпливо. Ми готувалися, ми все «вилизували». Звичайно, певні моменти хвилювання далися взнаки. На репетиціях дещо було значно краще, ніж на концерті. Ну і, звісно, кожну секунду я думала про те, що за всім спостерігає шановний Едуард Клім. І мені хотілося, аби він побачив музикантів, тому що наші виконавці – аматори, а для музикантів це гарна нагода, щоб про них дізналися. Вважаю, що в цілому все добре.

- Як буде оприлюднена інформація про зібрані кошти? І що мається на увазі, коли йде мова про репетиційну базу?

- Щодо конкретної суми – ви можете зайти в касу Палацу і спитати. Звичайно, зібрані кошти будуть направлені на створення репетиційної бази. Це може бути формат міні-студії, де можна робити записи. Чи, можливо, просто нормальні умови для колективів, які ви сьогодні бачите на сцені, аби вони проводили свій поточний робочий процес, репетиції. Це досить потужний звук, тому треба створити звукоізоляцію для того, аби палац міг функціонувати, і щоб могли проходити репетиції. Крім того, потрібна апаратура – установка, пульти і таке інше. Наскільки ми це зможемо зробити – залежатиме від того, наскільки багато ентузіастів буде навколо цього питання. Я поважаю музикантів, які сьогодні виступають на сцені, я ними пишаюся, це професійні люди, а деякі з них – просто геніальні.

«Проекти житимуть, навіть якщо я буду в Ліверпулі!»

- До своєї відставки ви, напевно, готувалися і вже маєте певні плани – можливо, творчі. Розкажіть, чим тепер будете займатися?

- Звичайно, я знала, що буду працювати до закінчення цієї каденції, а потім припиню працювати у владі. Стосовно подальших планів – це захист моєї магістерської роботи, яку я зараз готую. Це відбудеться упродовж найближчих двох місяців. А далі побачимо.

- Проекти, які ви започаткували - житимуть?

- Обов’язково! Це і «Танець мрії», і «728». Навіть якщо я буду в Ліверпулі, проекти в Чернігові відбуватимуться, тому що це вже традиція, є певна атмосфера. Гадаю, що це вже стало навіть модно. Адже мої друзі, колеги, які вчаться зі мною в академії (Оксана Володимирівна навчається в Академії керівних кадрів – авт.) чи з інших міст, коли бачать ці сюжети, то і Чернігів сприймають трошки інакше, і, можливо, будуть нас в дечому наслідувати. Вже зараз за досвідом звертаються: а як нам такий проект провести. Тому, можливо, один з напрямків моєї роботи – це буде консультування з цього приводу.

«Поєднувати кар’єру і материнство складно, але можливо»

- Оксано Володимирівно, у вашої наступниці «відібрали» сферу освіти та культури. Чому обов’язки гуманітарного зама весь час скорочують?

- Я дуже про це шкодую, тому що за останні роки гуманітарна сфера набула певного значення в контексті діяльності міської влади. Це вже була виокремлена сфера, яка мала свій статус, і з якою вже трошки почали рахуватися. Те, що відбулося – такий розподіл – як на мене, це нерозумно. Але це тільки моя особиста думка. Можливо, організаційно це і вірно, адже я не знаю подальших планів – чому так відбулося. В цілому я впевнена: та сфера, яка була підпорядкована мені, буде працювати, незалежно від того, хто буде на цій посаді.

- Чи передали ви справи Анні Романовій?

- Можливо, вона ще не встигла до мене з цим звернутися. Я залишила певні напрацювання, певні документи в папках. Я розумію, що вона молода мама і в неї зараз купа клопотів. Напевно, вона ще не встигла. Я сама вийшла на роботу на четвертий день після пологів і не полишала свою справу, встигала і працювати, і дитину годувати, доглядати. Це неймовірно складно, але це можливо.

«Олександр Соколов для мене не існує»

- А чи спілкуєтесь ви зараз із Олександром Соколовим?

- Ні! У нас немає спільних тем, питань для розмов, і взагалі ця людина для мене просто не існує. Я знаю гарну людину – Андрія Соколова, а інших соколових я не знаю. Я з повагою ставлюся до всіх колег, які працювали зі мною, я дуже пишаюся тим, що пройшла цей шлях. Я щиро вдячна Олександру Вікторовичу Сердюку, який весь час мене підтримував і допомагав мені. Я вже відпустила цю ситуацію.

- Подейкують, що чиновникам і представникам мерії не рекомендували йти на концерт «728» – це правда чи ні?

- Я не чиновник, я цього не чула, але така інформація була. Тому я хочу перш за все попросити вас підтримати людей, які брали участь у проекті, тому що дійсно певний тиск на них відбувався. Але це не від великого розуму, і це не йде від перших керівників. Напевно, це така наша сутність, такі ми слабкі люди. Нехай подібні заходи ініціюють інші представники влади чи громадськості, нехай проводять. Але не треба над людьми знущатися, застосовувати якісь адміністративні важелі. Я сподіваюся, що розум врешті-решт переможе.