Новий закон сприяння будівництву: Інструмент чи декорація?

Верховна Рада прийняла 16 вересня Закон «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України, щодо сприяння будівництву», а 14 жовтня він вступив в силу.

Експерти різко розійшлися в оцінках наслідків прийняття цього закону – від прогнозу різкого покращення ситуації в сфері містобудування, до суттєвого збільшення рівня корупції.

Прокоментувати нововведення ми попросили доцента кафедри менеджменту Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля, члена ради громадської організації «Східноукраїнський Центр Громадських Ініціатив» Віктора Филиповського.

Його думка є цікавою ще й тому, що Віктор Миколайович має досвід успішної протидії свавіллю забудовників і влади: минулого року ініціативній групі на чолі з Віктором Филиповським вдалося попередити незаконну забудову своєї прибудинкової території бізнес-структурою, близькою до дружини заступника прокурора Луганської області. Отже, слово експерту:

– Вікторе Миколайовичу, як ви оцінюєте прийняті нещодавно зміни до національного законодавства в сфері містобудування?

– Пакет змін було підготовлено Міністерством регіонального розвитку і будівництва. Після голосування в Верховній Раді, зміни були внесені до 12 законів: Кодекс адміністративних правопорушень, Земельний кодекс, Закон «Про основи містобудування», Закон «Про місцеве самоврядування», «Про архітектурну діяльність» та інші. Змінилася відповідальність за правопорушення та порядок оплати за землю. Багато змін стосуються процесу планування й забудови територій, охорони та оренди земель.

Я оцінив би ухвалені зміни як позитивні. Завдяки їм, під час планування й забудови територій тепер мають враховуватися інтереси місцевих громад. Закон написаний таким чином, що в ньому взагалі виключається можливість уникнення суспільного обговорення проектів забудови та дуже чітко прописаний порядок такого обговорення.

Але високим є ризик того, що ці закони просто не будуть виконуватися. Треба визнати, на сьогодні склалася практика невиконання законів посадовцями…

– Закон не передбачає відповідальності посадовців за порушення?

– Відповідальність передбачена. Але санкції стосовно порушників дуже слабкі. Припустимо, що під час відводу землі під забудову за корупційними схемами мають місце дуже великі "транзакційні витрати" з боку забудовника. Ціна питання набагато вища, ніж передбачені законом санкції.

Цілком природно, що це створює ситуацію, коли багатий забудовник може дозволити собі збудувати об’єкт не там, де можна будувати за законом, а там, де він вважає вигідним для себе. Передбачених законодавством норм та правил при цьому можна не дотримуватися.

Прийняті зміни досить прогресивні. Згідно цього Закону, посадовці мають рахуватися й з думкою спільноти, але допоки немає відповідальності чиновників, доти й немає впевненості в тому, що закони будуть виконуватися.

Сьогодні Україна знаходиться в такому собі проміжному стані: це вже не планова економіка, але ще й не ринок. Це так званий «мережевий капіталізм» - формація, при якій керує не закон, а гроші.

– Що потрібно,аби ухвалені зміни стали дієвими?

– Перш за все необхідно, аби суспільство більш активно впливала на владу. А для цього потрібно, щоби громадяни знали закони, щоби вміли захищати свої права у суді. Треба навчати людей.

Інший дуже важливий момент: треба, щоби й сама держава впровадила більш жорсткий контроль дотримання законів посадовцями, більш ефективно боролася з корупцією.

У моїй практиці, на жаль, є безліч очевидних прикладів, коли держава не реагує на факти порушень.

Сьогодні в багатьох містах закон порушується вже тим, що не існує місцевих правил забудови. Їх неможливо ухвалити, якщо не затверджено генеральний план забудови міста. У Луганську, наприклад, він є - його було ухвалено в 1981 році.

Проте закон вимагає не лише існування, але й доступності генплану. Будь-який громадянин або представник органу самоорганізації населення повинен мати можливість ознайомитися з ним.

Це необхідно, щоб викреслити межі прибудинкових територій, вільних земель, щоб зрозуміти, чи можна використовувати для забудови ту чи іншу ділянку. Але луганчани не мають можливості ознайомитися з генеральним планом.

На ньому стоїть гриф "для службового користування". Це грубе порушення закону.

Містобудівна документація та місцеві правила забудови мають обговорюватися з громадськістю.

У Луганську цього немає. Якщо й відбуваються якісь узгодження, то проходять вони вузьким колом лояльних до місцевої влади організацій.

У пресі має бути оприлюднено проект та забезпечено зворотній зв’язок для всіх, хто бажає висловити свої зауваження та пропозиції. Пропозиції мають бути розглянуті, проект - доопрацьований з урахуванням потреб та побажань місцевої громади. Далі він знову має бути оприлюднений та обговорений.

Нажаль, цього немає. Луганський держвиконком стверджує, що узгодження тривають, але представники спільноти, які "не догодили" службовцям та депутатам, брати участь в цьому обговоренні не можуть.

Але подібні інсинуації, вкупі з відписками у відповідь на звернення ініціативних груп, порушують Закон «Про боротьбу з корупцією» (ст.5 п.Г), що класифікує відмову чиновника в наданні інформації, наданні неповної або викривленої інформації громадянам як корупційні дії. Посадовці мають знати закони, поважати й виконувати їх. Вони мають бути прикладом правової поведінки.

Отже, складових дієвості закону дві: влада має створити ефективні інструменти контролю, а суспільство має активно впливати на чиновників, вимагаючи дотримання своїх законних інтересів.