А «ларчик» просто відкривався: Політичний проект «ДОСТАЛИ!»

1 січня 2009 року громадська компанія середнього класу «ДОСТАЛИ!» зробила другий крок. Цей крок багато чого прояснив. Показав довгострокові цілі та організаторів гудіння на майданах країни кілька тижнів тому.

Опублікований документ «Достали!» - неделю спустя» показав, що «Маніфест середнього класу» - це був лише перший крок добре спланованого політичного проекту.

Технологія стара

Ініціатори відкрити заявляють, що необхідна зміна системи влади. Для цього необхідно 51% в парламенті. Для цього пропонується такий механізм: громадський рух з нефіксованим членством – організація з фіксованим членством – політична партія, як інструмент участі у виборах.

Ідея, прямо скажемо, не нова в українській політтехнології. Вона застосовувалася неодноразово під час київських виборів, в Сумах, була майже реалізована «Народною самообороною» на всеукраїнському рівні.

Єдина якісна відмінність від попередників в тому, що організатори справді намагалися ініціювати громадський рух знизу на хвилі фінансово-економічної кризи. Відсутній і яскраво виражений лідер як, наприклад, був Луценко. Натомість фігурують півдесятка нікому не відомих прізвищ ініціаторів.

Ще одна схожість з Самообороною - в лексиконі «Дістало» часто використовується сполучення «перезавантаження країни» - саме це найчастіше повторював і нинішній міністр МВС в на мітингах під час виборчої кампанії.

Методика нова

Якщо технологія проекту «Дістали!» стара, то методика нова. Новизна у відкритості та публічності. Ініціатори відкрито оприлюднили технологію та навіть попередню хронологію досягнення мети. Вони намагаються подати себе максимально відкритими та будувати структуру знизу.

В січні планується провести зустрічі в регіонах з ініціаторами руху. Треба розуміти, що місцевий координатор Андрій Кудабеков також організує подібний захід. На який з’їдуться на широких і не дуже джипах всі, кого дістали в Чернігові і хто клаксонив на площі. А вже в лютому має відбутися з’їзд руху.

Нові націоналісти – громадянські

Ідеологія руху «Дістало» наразі достатньо розмита і ґрунтується, крім пояснень, що дістало в цій країні, на трьох заявлених принципах.

Перший -«громадський націоналізм», який розуміється як патріотизм. Другий - «моральний фундаменталізм», повернення до моральних цінностей та християнської моралі. Третій принцип - верховенство права та невідворотність покарання для всіх.

Виходячи з «Маніфесту середнього класу» та цих принципів можна припустити, що майбутня ідеологія політичної сили буде тяжіти до право-ліберальної.

Питання та відповіді

Залишається багато питань довкола цього політичного проекту. Спробую їх озвучити та пошукати відповідь.

Головне питання ХТО ЗА ЦИМ СТОЇТЬ? Варіантів відповідей може бути кілька і вони вже озвучувалися скептиками.

Це проект зовнішніх сил – називалося прізвище одіозного російського політтехнолга Глеба Павловського. Це може бути будь-яка політична сила і в Україні, що будує цей проект для відтягування голосів противників. (Гарний приклад це київський Громадський Актив Києва). Ну і, врешті, це можу бути дійсно незалежний проект небайдужих громадян, що настільки наївні і прагнуть лупати сьогоднішню політичну систему в безмежному прагненні її «перезавантажити».

За чиї гроші фінансуватиметься цей політичний проект? Відповідь витікатиме з відповіді на перше питання, але ініціатори, очевидно, наполягатимуть на варіанті «за членські внески середнього класу України».

Хто лідери? Це буде визначено пізніше. Після установчого та організаційного етапу. Наразі найбільш засвітився «ідеолог» руху Юрій Романенко. Скоріше одного лідера не буде. «Дістали!» будуть робити акцент на команді. Це буде ще одна відмінність від сьогоднішнього політичного сьогодення з партіями вождиського типу.

На місцях шукатимуть опору в соціально активних бізнесменах типу Кудабекова. Але питання в тому, чи знайдуться люди готові до політичної роботи. Адже посигналити на площі це одне, а вкладати час та гроші в примарний політичний проект - це зовсім інше.

Наскільки проект буде успішний? Залежить від багатьох факторів: ресурсів фінансових та людських, розвитку політичної та особливо фінансово-економічної ситуації в країні, електоральних настроїв та політичної культури.

Українці можуть просто виявитись не готовими до сприйняття проекту подібного типу: «середній клас», відсутність яскравого харизматичного лідера, оперування складними матеріями на зразок «громадянський націоналізм» чи «моральний фундаменталізм».

Також питання в тому, як можуть ініціатори заявляти амбітні 51% до парламенту при орієнтуванні на середній клас. Це електоральне поле явно не зможе забезпечити такий показник навіть якщо «за» «Дістали!» проголосує весь середній клас України.

Досвід Індії

Нещодавно в Індії був реалізований подібний політичний проект під назвою «Індія проти Індії». Почався він з редакційного звернення на сторінках найпопулярнішої газети в Індії «The Time of India».

У зверненні говорилися про політичну неспроможність лідерів країни. Звернення продублював найпопулярніший актор Індії під патріотичну музику на екранах ТВ. Це викликало сильну хвилю народного обурення та підтримки ідеї змінити владу в країні.

Почався громадських рух, що координувався та висвітлювався виданням. Відбулося висунення кожною громадою своїх представників до законодавчого органу, була сформована політична сила з абсолютно нових людей, що отримала вагомий результат на виборах. Це був успішний проект громадського руху знизу та яскравий приклад ваги ЗМІ в суспільстві.

НЕ ВЕРЮ!

Але в чому найбільша проблема подібного проекту в Україні. В чому проблема «Дістало»? Адже ідея ніби гарна і прозора. І речі в «Маніфесті середнього класу» в цілому правильні написані. АЛЕ все як по Станіславському – НЕ ВЕРЮ!.

Хто такий Романенко? І чом я маю йому довіряти? Звідки впевненість, що він не зрадить, як Мороз, не розчарує, як Ющенко, не буде популістом, як Тимошенко, не скаже, що він не здатний працювати в опозиції, як Янукович?

В Україні немає авторитетних ЗМІ, що як в Індії можуть закликати перезавантажити владу. Найпопулярніший канал «Інтер» відверто «джинсує» в політичних програмах та новинах.

В Україні дуже мало авторитетних постатей, що скажуть, ось цей політик гідний нашої довіри. Славко Вакарчук не витримав і втік з парламенту, а коли Олега Скрипку запитали чи думає він стати політиком, він відповів «Я що схожий на божевільного?».

З Новим політичним роком! Та божим Різдвом Христовим!