Політичне шоу від ПСПУ / Фоторепортаж

Ви знаходитесь: Політика / Чернігів / Шоу від ПСПУ: Ностальгія, «трагедія» і резолюція. ФОТОрепортаж

Шоу від ПСПУ: Ностальгія, «трагедія» і резолюція. ФОТОрепортаж

Сьогодні «прогресивна» частина пострадянського суспільства відзначила чергову, 19-у річницю референдуму, на якому вирішувалась доля СРСР. Нагадаю, в 1991 році стояло питання – бути чи не бути тій країні у її тодішньому вигляді?

За офіційними даними підсумків референдуму, 76,43% громадян СРСР проголосували за збереження оновленого Союзу, в Українській РСР таких було 70,2%.

Нагадаю, запитання у бюлетенях тоді було поставлене так: «Считаете ли Вы необходимым сохранение Союза Советских Социалистических Республик как обновлённой федерации равноправных суверенных республик, в которой будут в полной мере гарантироваться права и свободы человека любой национальности?».

Але процеси розпаду були надто очевидні, щоб їх зупинити (на той час вже практично «відчахнулись» від СРСР Грузія і прибалтійські республіки). Потім були ГКЧП і Біловезька угода, після яких Союз канув у Лету.

Та ностальгія за «єдіним і нєрушимим» у декого залишилась. Ці люди й зібралися сьогодні на Красній площі під прапорами КПУ і ПСПУ.

Однак спокійно почати мітинг їм не дали – поруч розташувалися десятка з два молодих людей під стягами Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Між двома таборами, як і належить у таких випадках, вишикувалась міліція і «бійці невидимого фронту» з СБУ.

З одного боку – транспаранти «За Союз с Россией и Беларусью, за русский язык, за достойную жизнь», «Ни пяди русской земли евроинтеграторам», з іншого – скандування «Слава Україні!», «Смерть ворогам!», або ще цікавіше – «Якщо мучить ностальгія – чемодан, вокзал, Росія»… А з динаміків у цей час лунала патріотична музика радянських часів.

Перед початком мітингу стало «жарко», але без особливих наслідків: хтось штовхався і бризкав слиною, доводячи власну правоту оппонентам, хтось грізно погрожував ворогам-«бандерівцям» кулаком.

А один із затятих чи то комуністів, чи то «вітренківців», схопивши офіцера СБУ за лікоть, кричав – «Что ты с этими бандеровскими бандитами связался? Гони их! Ющенко уже хана. И Тимошенко скоро сдохнет!». На що офіцер слушно відповідав – «Я не можу нікого звідси прибрати. Ні їх, ні вас».

Депутат міськради Іван Донець розпочав мітинг словами про те, що вони (комуністи і прогресивні соціалісти) задоволені, що президентом України став Віктор Янукович. Та все ж «… ми нагадаємо Януковичу про необхідність економічного союзу з Росією і Білоруссю».

А нещодавнє спалення підручників з історії України в Сімферополі Іван Донець назвав «першим позитивним кроком на шляху до відновлення історичної справедливості».

Комуніст Микола Скоробагатько, взявши мікрофона з рук ведучого, повідомив присутнім, що розпад Радянського Союзу став трагедією всього людства. Його підтримав Юрій Приходько з громадської організації «Сіверська Русь»:

- Великою трагедією для всіх нас був грудень 1991 року. Україні треба негайно єднатися з Росією, хоча особисто я не тішу себе ілюзіями: на роки незалежності ми так обплювали росіян, що вони вже ставляться до нас дуже погано. А в Євросоюзі Україну ніхто не чекає. Навіщо їм країна голодранців?..

У цей час опоненти ностальгуючих, вигукнувши на прощання – «Хай вони будуть у своєму «есесері» до смерті!» - таким же спільним строєм залишили Червону площу. Іван Донець висловив припущення, що «…скільки їм заплатили, стільки вони і постояли. І погавкали…» Перш ніж зачитати резолюцію мітингу, Іван Михайлович здивував усіх власними глибокими пізнаннями в історії, розповівши про те, що спочатку була Чернігівська губернія, а вже після неї з’явилася … Київська Русь.

Як кажуть представники корінних народів Півночі, - «Однако…»

Що ж до резолюції, то ось її основні моменти.

1. Інтегрування в Євросоюз, співробітництво з НАТО, «витравлювання» російської мови є глибоко незаконними.

2. Віктора Ющенка і Юлію Тимошенко треба гнати з політики з тавром зрадників народу. А ще краще буде, якщо вони спакують валізи і виїдуть з України в США чи країни Євросоюзу.

А поки зачитувався текст резолюції, поблизу імпровізованої трибуни чотири бабусі «комуністичного віку», розмахуючи руками і вигукуючи прокльони, виштовхували з натовпу одного з колишніх «помаранчевих», який особисто щось хотів заперечити вождям мітингу…