«Зустріч на Дубні», або Автостопники всіх країн, єднайтеся! ФОТОрепортаж

Зустрічі однодумців бувають різними. Меломани всіляких напрямків беруть участь у музичних фестивалях, реконструктори змагаються в рольових іграх та лицарських турнірах, представники інших неформальних течій збираються на власні «сейшени» в горах та на берегах різних (переважно південних) морів.

У середовищі прихильників мандрівок автостопом прийнято зустрічатися на своєрідних автостопних «Ельбах».

В Україні такі зустрічі проводяться двічі на рік поблизу Новомосковська (Дніпропетровська область), в Білорусі – біля Орші, в Росії – у Челябінській області. А от разом усіх автостопників, які живуть на теренах колишнього СРСР, вже четвертий рік поспіль збирає лише московська «Академія вільних мандрівок», президент якої – Антон Кротов – кілька місяців тому був гостем Чернігова.

Напередодні

Зустріч відбувається на півночі Московської області, в Талдомському районі, на великій лісовій галявині на березі річки Дубни. Офіційна назва даного заходу – Лісовий Тверезий збір «АВМ». Взяти в ньому участь може кожен бажаючий, хто любить мандрувати і робить це переважно автостопом. Головна умова – повна відсутність алкоголю.

Відкриттю 4-го Лісового Тверезого збору «АВМ» передувал традиційна мандрівницька «тусовка» вдома у Антона Кротова. Автор цих рядків розповідав колегам про Командорські острови, російський мандрівник Володимир Снатенков – про свою трансафриканську подорож, сам же Антон Кротов проанонсував проект «Академії вільних мандрівок» - «Дім АВМ в Душанбе».

З серпня по жовтень кожен бажаючий зможе приїхати в столицю Таджикистану, безкоштовно поселитися в цьому «домі» і, маючи його за своєрідну базу, спілкуватися з однодумцями і разом з ними або одному мандрувати по республіках Середньої Азії та прилеглим країнам (Афганістану, Ірану, Пакистану, Китаю, Індії).

Трошки футболу і пафосу

Маючи кілька вільних днів до початку Лісового Тверезого збору, я вирішив з’їздити в місто Красноармійськ в гості до колишнього тренера чернігівської «Легенди» Сергія Умена (як відомо, він вже більше трьох років тренує воротарів красноармійської «Росіянки» - однієї з кращих жіночих футбольних команд Росії). В цьому ж клубі досить добре почувають себе і колишні «легендівки» Ірина Зварич і Тетяна Чорна.

В один з вільних днів вирушили з Сергієм погуляти по Москві (в цьому величезному місті завжди можна відкрити щось цікаве). Але те, що побачили ми, дійсно, треба було бачити. Йдучи по Кутузовському проспекту, раптом помітили, що на ньому зупинений рух транспорту у всіх десяти автомобільних рядах.

Через п’ять хвилин причина цього стала зрозумілою – посеред проспекту на великій швидкості пронеслась кавалькада броньованих авто в супроводі більше десятка (!) міліцейських та інших «охоронних» машин. З таким пафосом повезли якусь вельми високу кремлівську особу. Згадалися слова Михайла Жванецького – «Це що ж таке погане треба зробити своєму народові, щоб так його боятися?»…

235 чоловік. І всі тверезі

Вранці 3 червня Сергій Умен разом з «Росіянкою» вирушив на гру в Перм, а я поїхав у ліси Талдомського району. Дістався туди, звичайно, автостопом, адже в Підмосков’ї він просто чудовий: і машин багато, і водії добре обізнані з автостопом. На шляху до міста збору колег-мандрівників попутно оглянув старовинне місто Дмитров, а коли з’явився на Лісовому зборі, то став 41-м його учасником (кожна новоприбула людина вносила свої ім’я та прізвище в спеціальний журнал).

Відразу скажу, що загальна кількість мандрівників-автостопників на 4-му Лісовому Тверезому зборі склала 235 чоловік. Приїхали люди навіть з Владивостока, з Парижу (французький журналіст Емануель Гійемен д’Ешон) і далекого Таїланду (дівчина на ім’я Нок). Найстаршому учаснику зустрічі було 76 років (Леонід Прохоров з Москви), наймолодшому – два роки (дивись на фото. Подорожує разом з мандрівними батьками).

Упродовж чотирьох днів (з 3 по 6 червня) на лісовій галявині на березі Дубни панувала незвична чудова атмосфера загального братерства. Кожному було що розповісти про власні подорожі, послухати друзів і перейняти їхній досвід, завести нових друзів і потенційних попутників для майбутніх мандрівок. Особисто я розповідав про уранові копальні Колими і про мандрівку Монголією. Один зі «стовпів» вільних мандрівок Валерій Шанін ділився враженнями від дворічної навколосвітньої подорожі по 39 країнах світу, багатьох зацікавили лекції активістів руху «Твереза Росія» з міста Ярославля.

До речі, усі чотири дні з більш ніж двохсот людей не було жодного, хто дозволив би собі бодай пляшку пива. Повірте, це дійсно правда! Натомість було «море» їжі, яка готувалася на великому спільному вогнищі упродовж всього дня (цю нелегку справу поклала на себе дівчина з Брянська Тетяна Мазепина).

Був і імпровізований кінозал, адже багато хто з нашого брата під час мандрівок займається відео- і фотозйомками. Аматори рольових ігор влаштували «морську битву» на річці. Результат – два десятка повністю мокрих, але щасливих «корсарів» і втоплений у Дубні прапор Ізраїлю. Негатив на лісовому зборі мандрівників був лише один – комарі. З ними доводилося боротися всім разом і упродовж усіх чотирьох днів. Інколи навіть влаштовували «комариний геноцид» в середині наметів.

Шостого червня автостопники почалися роз’їжджатися до своїх домівках. Але не всі. Дехто просто не хотів залишати це чудове місце, яке поєднало і здружило людей з різних географічних точок: Москви, України, Владивостока, Риги, Хабаровська, Архангельська…

Тому і фіксованої дати закінчення 4-го Лісового Тверезого збору не було.

Далі буде

Шлях автостопом від Москви до Чернігова зайняв рівно добу. Доїхавши на семи машинах від російської столиці до містечка Навля на Брянщині, я зупинив далекобійника з Чернівецької області, свого тезку. Разом з ним, відволікаючи Олександра своїми розповідями від сну, доїхали о другій годині ночі до Кіптей. Тут ні водій, ні я далі рухатися вже не хотіли.

Поспали в кабіні «Сканії» до п’ятої години ранку, розпрощалися і вирушили у протилежних напрямках: Олександр з подарованою мною книгою «Автостопом на край світу» поїхав завантажуватися в Черкаси, щоб звідти торувати шлях у Туреччину, а я після годинного стояння на трасі зупинив машину до Чернігова.

Рідне місто зустріло сонцем і Катерининською церквою. Вдома. Позаду – 1800 кілометрів пройдених автостопом доріг і спілкування з друзями, попереду – Кавказ і Близький Схід.