«Свято, як діарея: підперло і нікуди дітися»?

«Високий Вал» надає змогу своїм читачам ознайомитися з однією із програм, які уже тривалий час приковують до радіоприймачів мільйони українців на Національному радіо щосуботи, після 11:35.

Дехто з українців, після того, як улітку вперше почув цю програму «На перехресті історичних паралелей», почав возити з собою ще «ВЕФівські» приймачі на риболовлю, або брати їх із собою у сумку.

Чому? Аби не пропустити і послухати те, чому нас учить історія. А ми не завжди хочемо прислухатися до неї.

«Двадцять третє лютого, день червоної, чи то радянської, армії, безперечно, є знаковим для найкоротшого місяця року. Але походження саме цього числа оповите дуже густим і аж ніяк не рожевим туманом.

На перехресті історичних паралелей – оглядач Ростислав Мусієнко.

КОР: В календарі є справді дати, яких в народу не забрати. Вибачайте. Вірші, мов та діарея – коли натхнення таки підперло, подітись нікуди. Так от. Десь, колись, в якійсь країні – цитую нашу славну землячку Лесю Українку – такий собі підполковник деякої спецслужби замахнувся на святе – поміняв державний гімн. І що? А нічого. Народ з’їв і не похлинувся.

Справді, Сергій Михалков був видатний байкар, а найдосконаліша його байка – сталінський гімн Радянського Союзу. Бо там – жодного слова правди. Та Бог із ним, із тим гІмном. Бо сьогодні ми, теж зі справжнім підполковником, істориком Олександром Добрицею, зважилися підняти – ну, не руку, а голос – на ще більші святощі. На дату, яка майже генетично шанується поколіннями чоловіків на одній шостій земної суші.

Отже, 23 лютого 1918 року. Вмикайте машину часу, Олександре.

ДОБРИЦЯ: Щоб зрозуміти події минувшини, пов’язані з цією датою, треба повернутися у 1917 рік. Після того, як більшовики захопили владу в Росії, вони звернулися до усіх урядів усього світу – воюючих, звичайно – щоб укласти мир без анексій і контрибуцій. Ну, звичайно, Антанта з цим не погодилася. А Німеччина прихильно поставилася до цієї пропозиції, тому що було необхідно якось здихатися оцього Східного фронту. І 20 листопада почалися переговори у Брест-Литовську.

До речі, ці переговори поставили Центральну Раду на Україні в складну ситуацію. Ніким не визнана Україна легко могла стати звичайним трофеєм. За цих обставин уряд УНР звернувся до всіх країн, як воюючих, так і ні. З нотою – що не визнає права Росії виступати на переговорах від імені усіх-усіх народів Росії. І Україна вважає, що вона повинна сама вести переговори з цього питання.

Німеччина та її союзники до цього теж прихильно поставилися і запросили українських дипломатів приїхати до Брест-Литовська. Треба ще нагадати, що Україну спонукало до такого вчинку й те, що вже почалася інтервенція з боку більшовицької Росії на Україну. 10 грудня вже було захоплено Харків і виголошено радянську владу. А 27 грудня делегацію більшовиків очолив Лев Троцький, який прибув з наміром усіляко затягувати переговори.

Він і Ленін вважали, що ось-ось почнеться пролетарська революція у Німеччині. І вони вважали, що ця революція – у Німеччині – набагато важливіша, ніж революція в Росії.

Троцький, хоча і визнав за Українською Народною Республікою право виступати, як самостійна держава, на цих переговорах – хоча знав, що більшовики вже почали наступ на Україні – він зробив спробу замінити на переговорах представників Центральної Ради делегатами радянського уряду України – це харківського. Але з цього нічого не вийшло, тому що і Німеччина, Австро-Угорщина і інші союзники розуміли, що стоїть за цією підміною поняття. Тому,що Українська Народна Республіка – вона виступала, як самостійна держава, яка хотіла самостійності .А уряд у Харкові – це був уряд...

ДОБРИЦЯ: Уряд маріонеток. І вони виконували завдання саме Москви – приєднати Україну, знову повернути до більшовицької Росії.

ДОБРИЦЯ: Ситуацію врятувало те, що Центральною Радою був прийнятий 4-й Універсал, і проголошення незалежності. А також – оцей героїчний бій під Крутами, який затримав наступ Муравйова на Київ.

Але, якщо з Україною Німеччина і її союзники були готові укласти угоду, то Росія затягувала ці переговори. І Німеччина зрозуміла, що просто її водять за ніс. І вони просто зробили ультиматум Росії, що вже необхідно вирішувати це питання. Час іде. І одна з умов була та, що всі народи колоніальні Росії повинні отримати право на самовизначення. І на ультиматум Троцький заявив – а це було 28 січня – що Росія припиняє війну, свої війська демобілізує, а миру не підписує.

ДОБРИЦЯ: Німці зрозуміли, що їх просто обманюють. Тому що вони знали, що саме на Україні активно – оця держава, яка заявила, що вона припиняє війну – активно веде військовий наступ саме на Київ. Пригадайте – 29 січня бій під Крутами.

Крім того, вони знали, що коли виголосив свою формулу Троцький, в Петербурзі було прийнято декрет про створення робітничо-селянської Червоної армії...

КОР: Так як же це погодити? З одного боку, армію демобілізують, а з іншого – армію створюють. До речі, це класика більшовицька – постійна підміна понять, постійне намагання задурити партнера. А потім добитися своїх цілей.

ДОБРИЦЯ: І німецьке командування вирішило, що в нього достатньо підстав перервати перемир’я і почати наступ. Що і відбулося. 18 лютого 1918 року почався наступ по всьому фронту . Від Ризької затоки до Дунаю. Більшовики, за що боролися, на те й напоролися. Зробили все, щоб знищити російську армію. І ось німці наступають – а армії немає.

ДОБРИЦЯ: 20 лютого в своєму щоденнику німецький генерал Гофман записав: ”Свинство в російській армії значно більше, ніж ми вважали. Битися більше ніхто не хоче. Сотні гармат, автомобілів, локомотивів, вагонів, тисячі полонених захоплені без усякої боротьби.”

КОР: Ну, це величезний, звичайно, здобуток спершу уряду Керенського, а потім і більшовиків. Які зробили все, щоб армію цю розкласти повністю.

ДОБРИЦЯ: Більшовики, звичайно, дуже злякалися і вже 19-го, на наступний день, попросили, погодилися з німцями – з усіма їх пропозиціями. Але німці 21-го висувають нові, більш жорсткі пропозиції. І – продовжують наступ. І тоді от і з’явилося – заклик „Соціалістична вітчизна в небезпеці!” Почалася мобілізація – і ніяких не дала наслідків. Похапцем зібрані війська кидалися під Псков і Нарву. І от під Нарву якраз були кинуті матроси на чолі з Павлом Дибенком.

Були ще там мадьяри на чолі з Бела Куном... І те, що відбулося, можна просто цитатою з Леніна, який в наступний день написав статтю в „Правдє” . „Мучітєльно позорниє сообщєнія об отказє полков сохранять позіціі, об отказє полков защіщать даже нарвскую лінію, нє говоря уже о бєгствє і хаосє...В совєтской рєспублікє арміі нєт.”

КОР: А тепер збережемо трішки інтригу стосовно діянь сумнозвісного Дибенка, і ... Як, в такому разі, коригуються з оцією різкою і, на той момент, цілковито правдивою заявою Леніна – наступні тези Сталіна стосовно подій під Нарвою?

ДОБРИЦЯ: Як завжди, міф перетворюється в анекдот і навпаки. В 23-му році Троцький якось в своєму наказі написав так:” 23 февраля 1918 года под напором врагов рабоче-крестьянское правительство провозгласило необходимость создания вооружонних сіл”.

КОР: Тобто, ні про яку перемогу, ні про які славні здобутки не йдеться. А завуальовано сказано, що – мусили щось робити, щоб рятуватися.

ДОБРИЦЯ: А в 1933 році Ворошилов, наприклад, в своїх виступах в „Правді”, сказав, що оця дата: 23 лютого – це дата випадкова. Але всі оці дебати закінчилися одразу, як тільки в 1938 році Йосиф Віссаріонович Сталін видав свою книжку доленосну – „Краткій курс історіі ВКП(б)”. Де чітко сказав, що „...вооружонная інтєрвєнція нємєцкіх імпєріалістов визвала мощний рєволюціонний под’єм в странє. В отвєт на брошенний партієй і совєтскім правітельством кліч ”Соціалістіческоє отєчество в опасності” рабочій класс отвєтіл усілєнним формірованієм частей Красной арміі. Молодиє отряди новой арміі - арміі революціонного народа – героічески отражалі натіск вооружонного до зубов гєрманского хіщніка под Нарвой і Псковом. Далі ім там рєшітєльний отпор.”

КОР: Простежуємо оцю технологію міфотворення. Спершу Ленін проговорився і назвав речі своїми іменами – що була ганебна поразка . Далі Ворошилов визнає, крізь зуби, що дата випадкова цілковито. А от уже товариш Сталін розставляє крапки над „і” – у цьому великому міфі.

ДОБРИЦЯ: Пізніше він ще й посилює цю формулу. Наприклад, в 1942 році, після першої перемоги під Москвою, він просто вже пише, що „...під Нарвою і Псковом були розгромлені кайзерівські війська”.

ДОБРИЦЯ: І оцей міф пішов гуляти, і так воно закріпилося. І, до речі, це свято святкується тільки в Росії, де називається Днем захисника Вітчизни, Україні, в Білорусі, Придністров’ї і в Південній Осетії.

КОР: Особливо мені подобається оця формула – „день захисника Вітчизни”. Бо ми зараз дійдемо до того, як насправді ці захисники захищали свою Вітчизну.

ДОБРИЦЯ: Але саме цікаве – для України це смішно. Тому що саме в цей день Україна знаходилася з Росією в стані війни.

ДОБРИЦЯ: Була пропозиція зробити іншу дату. Наприклад, 29 січня, бій під Крутами. Що відповідає дійсності .

КОР: І було б набагато логічніше і відповідало національній ідеї, патріотизму...

КОР: Це ви прекрасну формулу видали. Справді, ми – розчулено, радісно, за чаркою – святкуємо ганьбу чужої держави. Яка в той момент була відверто ворожою і вела бойові дії проти нашої Вітчизни. Прекрасно!

Ну, і тепер, якщо вже ми машину часу запустили, то повертаємося знову-таки до цього дня під Нарвою і Псковом. До славних подвигів під керівництвом Дибенка. І – що там насправді відбулося?

ДОБРИЦЯ: Матрос. Був садистом. Коли в цих революційних подіях в Гельсінгфорсі – це сучасний Хельсінкі - то фіни були свідками, як офіцерам забивали цвяхи в голову. Як він на санчатах їздив по їх тілах по узбережжю моря. Фіни подивилися на це і вирішили, що радянської влади в них ніколи не буде. Після цього Дибенко віддав наказ „Аврорі” до Петербурга прибути. Пізніше за його наказом розстріляли демонстрацію робітників, які йшли підтримувати Установчі збори. А потім його підлеглий матрос Желєзняков, за його наказом, розпустив оці Установчі збори.

КОР: Словом, проти беззахисних і беззбройних людей дуже непогано вдавалося Дибенку проводити оці акції.

ДОБРИЦЯ: І от, коли матроси, яких зібрав, з’явилися на фронті, він заявив керівництву Нарвської лінії, що „ мої братки самі розберуться з німчурою”. Герой. Але, як тільки почали стріляти, вони кинулися тікати .120 кілометрів тікали до Гатчини. Захопили ешелон, цистерну зі спиртом і виїхали ... Доїхали аж до Самари ( сміх) .

В той час він ще був і наркомом морських справ. Міністром, да. Його, звичайно, скинули з цієї посади. Заарештували, повезли, віддали під трибунал в Москву. Але братки зібралися і написали листа Троцькому і Леніну - якщо Дибенка не випустять, вони з гармат розстріляють Кремль. І його випустили, і на руках винесли з суду братки.

Воював під час громадянської війни.. Але перший свій бойовий орден отримав, коли придушував повстання у Кронштадті. Тих же самих братків він уже пустив під лід.

ДОБРИЦЯ: Був командуючим деяких військових округів. Брав участь у арешті Тухачевського. Потім був у трійці, яка приймала рішення щодо Тухачевського, Путни, Примакова ...

КОР: Правильне, звісно, рішення – розстріляти. Маленький екскурс. В Аркадія Гайдара, відомого старшому поколінню дитячого письменника і теж рідкісного катюги часів громадянської війни – по лікоть руки в крові безневинних людей – є дітклива така повість „Доля барабанщика”.

Доля Павла Дибенка, мимовільного автора вікопомної дати народження „нєпобєдімой і лєгєндарной”, отримала жирну свинцеву крапку в кінці тридцятих років минулого століття. І написаний в камері лист Сталіну, що він, Дибенко, аж ніяк не може бути американським шпигуном, бо не знає...американської мови – вождя, схоже, лише насмішив.

Але й на цьому перехресті історичних паралелей бачимо, що порожній барабан міфологізації нашої минувшини продовжує торохтіти. Древні греки казали – якщо боги хочуть когось покарати, позбавляють розуму. Або, що майже те саме, пам’яті. Прикро, що подібне і досі доволі вправно намагаються чинити з цілою нацією або чужинці, або їх колаборанти.

Зі святом, товариство!»

Нагадуємо, програма «На перехресті історичних паралелей» звучить щосуботи, після 11:35 на Національному радіо. Тобто її можна чути або на «кухонному» - дротовому радіо, або з ефіру на довгих, середніх хвилях, або розширеному FM діапазоні.