Останнє оновлення: 22:05 понеділок, 17 лютого
Невідома історія відомої дати
Ви знаходитесь: Спорт / Україна / 23 лютого: Історія свята мовою першоджерел
23 лютого: Історія свята мовою першоджерел

23 лютого: Історія свята мовою першоджерел

День захисника Вітчизни. Або просто день чоловіків. На зразок жіночого 8 березня. Але чому ж саме 23 лютого? Що трапилося чи відбулося у цей день?

Історія свята починається з 1922 року, коли Лев Бронштейн (відомий під псевдонімом Троцький) підписав документ Реввоєнради. Офіційні папери свідчать: цього дня у 1918 році уряд робітників і селян прийняв рішення про створення армії, необхідної для захисту від зовнішніх ворогів.

Спочатку день цей називався на честь Червоної армії, нагадуючи про велику мобілізацію по декрету Раднаркому з гордим заголовком «Соціалістичне суспільство в небезпеці».

Паразитична пропаганда більшовиків змусила залишки російської армії покинути країну. В той же час німецькі війська продовжували просуватися по території Рад. Утомлені від війни люди з не дуже великим бажанням попрямували в ряди збройних сил.

У результаті занепаду патріотизму, і особливо – після подій, що трапилися напередодні під Нарвою, 24 лютого Рада Народних Комісарів повністю і беззастережно прийняла ультиматум німецького командування. 3 березня керівництво країни підписало Брестський світ, умови якого цілком диктувалися німцями.

Події розверталися з приголомшливою швидкістю. Вже 25 лютого Ленін в матеріалах статті "Важкий, але необхідний урок", багато говорив про ганьбу військових, які не просто не послухалися наказу, але проявили себе останніми розтяпами. Безпорадними нехлюями, що загрузнули в хаосі і безладній втечі, показали себе залишки колись могутній армії.

Німецькі загони поступово заглиблювалися на радянську територію, практично не зустрічаючи опору. Юрій Фельштінський, історик за освітою, неодноразово відзначав проблему чуток і міфів, якими покрилося просування німецької армії.

Часто траплялося так, що міста і залізничні станції залишались людьми задовго до прибуття військових. Так, місто Двінськ (нинішній Даугавпілс) було узяте загоном, чисельність якого не перевищувала сотні чоловік. Псков був відданий німцям, що приїхали на мотоциклах, а в Режиці німецький загін був настільки нечисельним, що не зміг впоратися з охороною телеграфу, який ще добу працював у звичайному режимі.

Що ж трапилося 23 лютого 1918 року під Нарвою? Про це чернігівцям розповів минулої п’ятниці під час круглого столу «Білі плями» в радянській історії України» заступник голови Українського інституту національної пам'яті Владислав Верстюк.

- Ніщо так не допомагає історику встановити істину, як вивчення першоджерел. Таким першоджерелом по історії свята 23 лютого є робота Леніна «Важкий, але необхідний урок». Яким же таким геройством прославилися у цей день в 1918 році більшовицькі загони під Нарвою? Ви будете сміятися, але було ось як. Угледівши авангард німецької армії, солдати і матроси під керівництвом уславленого в майбутньому, а потім репресованого Павла Дибенка, зробили кілька пострілів у бік ворога і… кинулись тікати. Тікали вони добрих сто кілометрів, аж до самої Гатчини. Увірвавшись на залізничну станцію, захопили поїзд, причепивши до нього цистерну зі спиртом, котра випадково стояла на сусідній колії.

І поїхали бійці «непереможної» армії гуляти по Росії! Зупинити чи щось заперечити їм на жодній зі станцій ніхто не міг, адже як заперечиш п’яним і озброєним? Більше двох місяців гуляли солдати і морячки по країні, поки на початку травня (!), їх не роззброїли десь на Уралі. За законами військового часу Павла Дибенка, як командира, мали б розстріляти, але така доля спіткає його лише через 20 років. А тоді його тільки виключили з партії.

Така ось історія від фахівця-історика. Така ось історія свята. Справжнього. Чоловічого…

А Червону армію врешті-решт створили. І почала вона воювати: з повсталими матросами Кронштадта, з тамбовськими селянами, з кубанськими і донськими козаками, з українськими студентами…

Коментарі (11)

Gastello | 2010-02-24 12:07

Навіщо взагалі розводити дискусії щодо свята. Я, наприклад, повністю український офіцер (навчався і служив за незалежної України), але святкую і в грудні, і в лютому. В грудні, тому що це моє професійне свято, а в лютому - свято мого батька і діда... та й моє - як просто ЧОЛОВІКА.

Автор | 2010-02-24 10:43

Андрій
Та свято ж чудове (повинні ж і чоловіки мати "свій" день). Просто "історична" прив’язка до дати, дійсно, дивна (це м’яко кажучи). Особисто я служив у ще Радянській армії, і досі інколи згадую ті два далеко не найгірші роки свого життя. Згадую коли із задоволенням, а коли і з посмішкою...

Николай | 2010-02-24 10:41

АНАРХИСТ
"тех кто служил в самой могущественной армии мира" - это "могущество", оно в чем больше выражается? В начисто проигранном Афгане, в вагонах разворованной ЗГВ или все в том же драпающем Паше Дыбенко?

АНАРХИСТ | 2010-02-23 20:28

Молодец Дибенко, наш хлопец, водки и кататься.
А вот мне например, как и моим друзьям, да я думаю и всем нормальным мужикам, глубоко все равно исторические корни 23 февраля. всем настоящим мужикам, которые празднуют 23 февраля вообще не надо никакой идеологической подоплёки и она вообще никого не интересует.
Мы собираемся 23 февраля, поздравляем друзей и вспоминаем свою армейскую жизнь. Отличный праздник, праздник настоящих мужиков. и буде собираться и будем праздновать.
Националистам ну тоже не надо расстраиваться это праздник не Советской Армии и не Красной Армии , это праздник Армии как института государства , для кого-то он 6 декабря, а для тех кто служил в самой могущественной армии мира он 23 февраля вот и всё - вы празднуйте в декабре, я в феврале, ну не служил да уже и не буду в Украинской армии .
  

Т 800005 | 2010-02-23 16:22

Oper- Почему шапка-буденовка сделана куполом?
- Это, чтобы когда "Кипит их разум возмущенный", через верх пар выходил!
* * *
Встретив Штирлица, Шелленберг упал в обморок. "Бывает", - подумал Штирлиц и поправил свою буденовку.
Праздник называется "День Советской Армии и Военно-морского флота". Незнаю как Вам, а мне такой праздник нравится, это часть моей прошлой жизни, офицеры они что белые, что красные, что советские всё-равно офицеры, а не "пиджаки" гражданские. А шапку -"будёновку" придумали и пошили не большевики -будёновцы, она была разработана и пошита для царской армии, но не успели её в войска ввести-революция, видишь ли. Ну и захватили большевики склады да и использовали шапку для своей армии, чего добру пропадать.

Oper | 2010-02-23 15:34

- Почему шапка-буденовка сделана куполом?
- Это, чтобы когда "Кипит их разум возмущенный", через верх пар выходил!
* * *
Встретив Штирлица, Шелленберг упал в обморок. "Бывает", - подумал Штирлиц и поправил свою буденовку.

Андрій | 2010-02-23 14:53

Браво, Олександре! Чесно і щиро - браво! Дурнішого з історичної точки зору свята годі й вигадувати. Наразі Кульчицькому можна вірити.

Авторові | 2010-02-23 14:52

На круглому столі про цю подію розповів не Кульчицький а Верстю.

Редактор новин | 2010-02-23 14:36

браво!
"Такие идеологические заказняки..."
Хто замовник? Де гроші?

браво! | 2010-02-23 12:54

Такие идеологические заказняки мы хорошо знаем по советским учебникам. Ничего не изменилось. Разве что чуть иначе трактуется, акценты расставляются иные, а на самом деле: ложь перемешана с правдой, текст идейно выдержан... Браво, наследнички

Тарас | 2010-02-23 11:37

По головному імперському закону - розділяй і володарюй- такі "свята" найбільш сприятливі для поділу українських громадян на два і більше ворогуючих табори.
Саме цим проімперські сили весь час в Україні і займаються.
Ось їх останні головні медіа-проекти "розведення" українців: Я. "проти" Ю. та Тягнибок проти усіх ...
З іншого боку, звісно, для того щоб об"єднатися - треба спочатку добряче роз"єднатися.
В єдності - наша сила.
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Пан Усмішка і його позитив - фоторепортаж

SVOBODA.FM