Ревю №12

Планета

Погоду останніми днями робили не в небесній канцелярії, а на міжнародному кліматичному саміті в Копенгагені. Результати "плідної" роботи спостерігаємо на дахах і дорогах по всій Європі.

Хоча будемо справедливими: наміри країн "від мала до велика", що зібралися на престижні посиденьки, були якнайкращі: вирішити долю планети шляхом заміни Кіотського протоколу про викиди вуглекислого газу на щось дієвіше.

Ось тільки «дієвість» кожен розумів по-різному. У результаті документ було прийнято, але зовсім не такий, про який мріялося. Зокрема, в ньому немає жодного словечка про зменшення викидів парникових газів розвинутими країнами — найголовнішими забруднювачами довкілля. Зате домовилися обмежити загальне підвищення температури на матінці-Землі двома градусами.

Можна подумати, що Земля — це електропраска зі спеціальним повзунковим терморегулятором! Тут небеса й продемонстрували, в яких наметах вони ту людську гординю бачили. Демонстрація пройшла в повній відповідності до голлівудських кіносценаріїв про кінець світу.

Особливо вдалою була сцена аварійної зупинки трьох заморожених поїздів «Eurostar» у тунелі під Ла-Маншем. А якими шекспірівськими пристрастями була сповнена сцена відчаю генерального секретаря НАТО Андерса Фога Расмуссена, коли 17 грудня, наприкінці триденного офіційного візиту генсека до Росії, його літак загруз у російських снігах і не зміг піднятися в повітря!

Уявляєте? Сидить керівник найпотужнішої в світі воєнно-політичної організації у валянках посеред злітної смуги, а навколо — ведмеді з балалайками і Володимир Путін з наганом.

Довелося панові Расмуссену пообіцяти, що Альянс ніколи не нападе на Росію. Але відпустили його тільки після того, як він забожився, що «Україна й Грузія не відповідають критеріям». На відміну, мабуть, від тієї ж Росії, яку Альянс вустами свого генсека просив допомогти йому в Афганістані — вертольотами, пальним і пілотами.

У відповідь Кремль запропонував повернутися до розгляду цього питання після святкування Нового року. Мовляв, за офіційними прогнозами, від новорічного запою помруть 300 тисяч росіян, і невідомо, скільки серед них буде пілотів. А ось 5,6 і 7 січня — це дні максимальної кількості фіксованих щорічно алкогольних психозів. Тож, можливо, в цей період і пощастить набрати потрібну кількість бажаючих повоювати з талібами.

До речі, готуються до битви з терористами і в Лондоні. Скотланд-Ярд попередив бізнесменів, які працюють у діловому районі англійської столиці Сіті, що скоро невелика кількість бородатих типів, озброєних вогнепальною зброєю і вибухівкою, спробує захопити заручників у якомусь офісі, а потім покінчити життя самогубством.

На здивоване запитання бізнесменів, звідки їм це відомо, правоохоронці щиро відповіли: «З одного популярного серед ісламістів сайту!» Добре хоч, що не з фільму про «Міцного горішка».

Україна

У зв’язку з тим, що Україна готується не стільки до Нового року, скільки до президентських виборів, то й побажання звідусіль лунають відповідні. Наприклад, стало модним бажати не довгих літ життя, а довгих років відсидки. Ініціатором нововведення виступив міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який попередив членів виборчих комісій про недопустимість фальсифікацій на виборах.

«Чи варто брати гріх на душу за гроші, які платять організатори фальсифікацій?» — лагідно запитав міністр на своїй прес-конференції. Ну, це, мабуть, залежить від того, за які конкретно гроші. Вочевидь Юрій Луценко теж про цей нюанс подумав, бо продовжив уже з іншими інтонаціями: «І родичам членів виборчих комісій радив би нагадати, що вони їх хочуть бачити здоровими вдома, а не носити їм потім передачі».

Дуетом із головним міліціонером виступив і головний прокурор країни Олександр Медведько, який зі сторінок газети «Голос України» попередив усіх, кому це цікаво, про відповідальність за порушення виборчого законодавства. При цьому генпрокурор заявляв, що прокуратура накопичила достатній досвід адекватного реагування на такі порушення і не радив будь-кому випробувати долю.

Страшно? Нічого, зараз буде ще страшніше. У той час, як міністр із прокурором розмахували перед населенням України кримінальним кодексом, президент України Віктор Ющенко присвоїв звання заслуженого юриста України депутату від Партії регіонів Валерію Бондику. Як говориться в указі — «за вагомий особистий внесок у розвиток правової держави, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян».

Відомо й ім’я того громадянина, чиї свободи пан Валерій найбільш професійно захищав ще у 2004 році, коли був членом ЦВК під час тодішніх президентських виборів. Дивно, але цим громадянином був Віктор, але не Андрійович.

У результаті, якщо хтось іще пам’ятає, «за вагомий внесок» у фальсифікацію виборів ЦВК з Валерієм Бондиком розігнали, натомість обравши новий комітет. Із попереднього складу туди не потрапили Олена Лукаш, Сергій Ківалов і... Валерій Бондик. І ось нагорода знайшла свого героя!

А членам виборчих комісій на виборах-2010 тепер є про що подумати, дивлячись на новорічну ялинку. Скажімо, про те, що мав на увазі генеральний прокурор, розповідаючи про «досвід адекватного реагування»?