Чернігівський мер зайняв місце губернатора

Вселенська подія відбулася в Чернігові – заключний тур Всеукраїнського конкурсу. Прес-конференція в облдержадміністрації була так зліплена, що деякі з журналістів, включаючи і автора цих рядків, колупаючись у носі від нудьги, звертали увагу на другорядне. Воно виявилося набагато цікавішим і інтригуючим...

Невикористаний шанс

Учасники заключного туру шостого Загальнонаціонального конкурсу під патронатом Президента України „Українська мова – мова єднання”, зморені поїздкою у спеку по історичних місцях Чернігівщини, добралися до обласного центру.

За півтори доби вони відвідали палац Розумовського у Батурині, музей-заповідник Пантелеймона Куліша в Мотронівці на Борзнянщині, могилу героїв Крут.

Журналісти добряче спеклися – їх можна було брати, як кажуть, голими руками. А вони ж, між іншим, представляли чверть України – видання різних регіонів. І той, хто б перед ними найкраще, найцікавіше виступив – мав би позитивну пресу в регіонах поза Чернігівщиною і у всіх провідних ЗМІ області. Тим більше, після тієї славної історії нашого краю, до якої журналісти торкнулися, не вистачало доброго, розумного і з гумором слова губернатора...

Облом

На прес-конференції з журналістами поговорив заступник. Колеги по перу були так втомлені поїздкою і нормальним обідом, що не дуже намагалися про щось питати – чекали, який інформаційний продукт їм подадуть – такий і проковтнуть. Вибір був невеликим. Тільки заступник губернатора...

Як виявилося, перша особа поїхала кудись у Городню, готуючись до зустрічі на кордоні з росіянами і білорусами.

„Так-так, не поталанило Чернігівщині з губернатором”, - подумали любителі української мови – мови єднання.

До того ж вони довідалися, що губернатор, вступаючи на посаду, не хотів свою першу промову говорити українською. І тільки кілька осіб, наближених до нього, переконали, що потрібно тільки українською.

Після цієї байки любителі рідної мови нервово завовтузились на стільцях: „Ач, який тут губернатор – і це в такому історичному краї!”

І тут на поміч прийшов рятівник...

Святе місце порожнім не буває

 На прес-конференції делікатно з’явився чернігівський міський голова Олександр Соколов. Зустріч з ним і губернатором передбачалася на 14.00 і мер вибачився, побачивши уже присутніх журналістів.

- Та ні, ви не запізнилися, - заспокоїв його ведучий прес-конференції заступник губернатора. - Мені треба йти, а я вас залишаю з журналістами України.

Олександр Володимирович підібрав владу, яка валялася нічийною.

Ось тут то він і показав мастакам пера і телебачення, як він любить українську мову, як піклується про її розвиток у Чернігові! Як вона розквітла зараз! А колись же була тільки одна школа, а він, Соколов, ще ж учився в українській. А зараз, – підкреслив мер – тільки одна російська школа в обласному центрі.

 Після цієї промови і запитань до приємного у всіх відношеннях мера Чернігова, посипалися його толкові, інколи з гумором відповіді.

Він підкреслено пожартував, що ансамбль „Соколики” названо не на його честь зараз, а ще 10 років тому. І цей дитячий колектив першим зустрівся з Президентом України Віктором Ющенком і справив на главу держави незабутнє враження.

Організатори фестивалю з Києва та Одеси уже підписували Олександру Соколову грамоту - „За внесок у реалізацію закону України „Про мови”, розвиток духовності й творчі здобутки”.

Тобто все відбулося так, як і повинно було відбутися.

Олександр Володимирович достойно вийшов із ситуації. Його несподівано кинули з міського корабля на бал української преси, а він показав, що місце, з якого він спілкувався з журналістами, для нього звичне і анітрохи не бентежить.

Правильно! Перемагає не той, хто нападає, а хто просто використовує помилки суперників!

Р.S. Якщо ж автор цих рядків збрехав хоч слово – нехай його „постигнет суровая кара закона, всеобщее презрение и ненависть трудящихся”.