ЖКГ як дзеркало української деградації – погляд із задзеркалля

На редакційну пошту прийшов лист від нашого читача Олександра Гальченка на надзвичайно актуальну тему - ЖКГ ззовні та зсередини. Пропонуємо вашій увазі історію, яку автор виклав. Вона не містить опису техногенних катастроф, хіба що окреслює картину надзвичайної особистої моральної деградації та занепаду суспільно-соціальних відносин в царині ЖКГ.

У тексті збережені орфографія і пунктуація автора. Фотографії - Олександра Гальченка

"Тільки такі надзвичайні ситуації дістають можновладців з теплих ванн..." (замість епіграфа, посилання на статтю, що надихнула)

Історія, яка буде викладена далі не містить опису техногенних катастроф, хіба що окреслює картину надзвичайної особистої моральної деградації та занепаду суспільно-соціальних відносин в царині ЖКГ.

Отже, дано:

ЖЕК КП "Деснянське" в колись славетному Чернігові, на керівництво якого працюють (не обмовка, вони мають і КП і працівниць за власність) десь 150 двірників (всі жінки(!), отже - двірничихи.

Проблеми: Нагальні.

1) У абсолютної більшості двірничих немає облаштованих унітазами комірок/вбиралень; немає води; немає електророзеток для чайників; у деяких немає навіть занедбаної "каптьоркі" де можна банально перевдягнутися - просто якась шафа під сходами для лопат, віників.

Жінки справляють нужду просто у відра, які виливають десь подалі від домів під кущі. Теоретично, можна дійти до "ріднесенького" жеку - але від участку своячениці це 700 метрів в один кінець, а є ще віддаленіші (а на ходіння абсолютно немає часу та сил).

*При цьому у домах є централізоване водопостачання/каналізація. Іноді доводиться читати ура-(шароваро)-патріотичні дописи щодо відсотку клозетів на дворі у дерев’яних будках на території північно-східної від нас країни. Так от, у переважною більшості чернігівських двірничих немає навіть подібних «зручностей».

Як на мене, подібна ситуація далеко за межею людською гідності – десь, у морально-етичному потойбіччі. І триває вона десятиліттями вже новітньої історії незалежної України.

p>2) Завищені нормо-території прибирання, наприклад: 3 п,ятиповерхівки з 22-ма під’їздами, на 330 квартир; дистанція від дальнього дому до сміттєвих контейнерів 330 метрів. В Чернігові комунальники дуже пишаються т.зв. "євріками" - вкопаними в землю контейнерами, яких не вистачає (бо дорожчі), а чернігівчани ще на додачу гребують користуватися - бо тре торкатися заслонки (як в мусоропровідах) і двірничихам доводиться щоденно довкидати сміття, кинуте повз. Окрім жильців в подібні мусорні походи по кілька раз на дню ходять двірничіхи.

Відповідно, придомова територія на якій тре збирати сміття, "дбайливо" кинуте співгромадянами, гребти листя та прибирати сніг (цей вузенькою, але "важкенькою" смужкою в кілька метрів) 330х20-30 метрів з 2-х боків (а дерев там доволі, десь як на київських Нивках).

Також в обов’язки входить: щотижневе підмітання 22-х під’їздів, та щомісячне їх миття. Раз на півроку миття вікон = 22х8=172 од. (ви у власній квартирі з 2-3 впоратися не можете). Але тут полегшення - у Чернігові все ще дерев’яні вікна, які давно жеківцями наглухо забиті цвяхами «сотками», так що миються лише зсередини та перманентно перебувають у забрудненому мерзопакостному стані з прямої вини комунального менеджменту.

Ще "по дрібницях" набігають справи:

- розносити комунальні платіжки по поштовим скриням мешканців та персонально в руки по «вбудованим» в дома організаціям. Притому ключів від поштоскринь немає і це ще той дзен – просовувати в тонесенькі шпаринки квітанції…

- чистити підвали (та допомагати по сусіднім участкам);

- прибирати гілля після жеківців-зеленбудівців і т.п..

Отже набігає на 8-годинній рабдень безперервної фізичної праці з трьома вікендами (бо щомісяця одну сбт-нед т.зв. чергування по 3-4 години на день по своєму та ще 2-3 сусіднім участкам), без перерви на обід (бо нема де - невже пертися в рабодязі в кав’ярню, та й за які гроші?). Взагалі, перелік обов’язків чернігівських двірничих складається з кількох десятків пунктів.

*Для порівняння: в Києві у власному ОСББ (один дім на 2 під’їзди, 110 кв.) я кілька разів у житті бачив двірничиху, бо вона справлялася за півдня з прибиранням за мінімальну з.пл. у 5,5 тис. (рік тому бачив роздруківку). Платимо як і чернігівці 6,5 грн/м2. За радянським часом двірничиха мала «на балансі» одну хрущовку на 90 кв. (6 під) - тобто, 1/3 від чернігівських норм.

Відтак, нормативи прибирання завищені в ТРИ рази!

3) За цей рабський (бо вистачає лише на оплату комуналки, їжу та одяг з секондхенду) брудний, виснажливий, фізичний, невдячний (ані від наріда, ані від начальства, ані від держави), але надзвичайно корисний для оточуючих труд, на сьогодні чернігівські двірничихи отримують 6,6 тис. грн./міс. (т.зв. чистими, яка іронія).

При цьому над ними ціла піраміда начальників-вказівників: а) бригадірша (десятниця), б) мастер (десь, полусотенний), в) пановє керівники жеку – директор, головінженер, ще хтось… Але чернігівські жеківці вигадали ще одну вказівну ланку – так звану, «старшу по участку», із мешканців. Ну, у кожному дворі є особа, яка все знає, давно там мешкає… і от, аби вона не досаждала жеківцям, вони зациклили подібних гіперактивістів на двірничих, надав їм такий напівофіційний статус – «старшАя». Отже, над комірками-каптьорками двірничих височить аж 4-х поверхова вказівна надбудова.

Рішення: Поки ще немає.

- Навесні (якраз в день комунального працівника) мав розмову з депутатшою черніг-ради, типу відповідальною за жкх, з усним викладенням вищенаведеного = 0 реакції.

- Також розмовляв з паном Пригарою, директором цього КП, коли повертав їм браковане (нове, але покручене) ратов,є для заварених веєрних грабель (на третій тиждень умовлянь свояченицею) та вручених їй з глузливим напуттям "самі будуть гребти".

Так каже, покручені, але отаке коштує, к приміру 20 грн., а нормальне 200 - а жильці не хочуть платити більше комуналки (авжеж, вічна стара пісня про безгрошів’я; в мене є версія де і як вони закуповують вибраковку - але все ж такі сподіваюсь найдеться на них компетентний перевіряючий).
Каже - а ви купить їй нормальне! - так купив вже і прикрутив, відповідаю. Як і ганчірки для миття бетону під’їздів, як і «білизну» для такої-сякої, хоча б і щомісячної дезінфекції, також щітки, швабри, віники, перчатки.

*Доречи, там мешканці в очі ніколи не бачили вимитих під’їздів, тим більше з «білизною» (так, каюся підзужував їх, коли питали чи не вакцину додаю у відра ;) Але не тому, що попередня двірничиха була якась особливо лінива, а тому що людині (а надто – жінці) майже не можливо фізично виконувати обов’язки чернігівських двірників – носячи відра з водою по 5 поверхам без ліфта. Аби не моя та племінниці допомога, то максимум на що в неї (як і в інших) вистачало сил/часу – тільки но підмітати.

Останніх кілька тижнів своячениця кілька разів наймала за власні гроші (так, викроєних із жалюгідної мінімалки) за об’явою про погодинну разову роботу за 100 грн/год помічників гребти та носити листя, бо самої фізично не можливо дати раду.

Споглядавший за нашою с паном директором бесідою молодий, але нахабний та самовпевнений у власній безкарності та вседозволеності головінженер, зі своїх дверей глузливо - а унітаз ви вже поставили? (повний здець!)

А перед цим він здивовано – у нас 150 двірничих, невже кожній туалет побудувати!? – кажу так, саме так, - кожній!

**Подібне панування правлячої жеківської верхівки над закріпаченими двірничихами закріплено (авжеж, закріпачення закріплено) розпискою «про нерозголошення умов праці». Відомості про рабські умови праці, які я тут розголосив, отримані особистим досвідом (в процесі добровільної допомоги своячениці та задля отримання соціального досвіду) - двірничиха нічого не розголошувала.

Також, при працевлаштуванні у «Деснянське» всі двірничихи підписують заяву на звільнення, в якій жеківський менеджмент може проставити дату на власний розсуд, як то кажучи «без объявления войны». А над всім цим бєспрєдєлом та моральним знущанням дамокловим мечем фактор масового провінційного безробіття, яким користується комунальний менеджмент: щось не влаштовує? – звільняйся! Але подібна розписка (доречна лише десь на військово-стратегічному об’єкті) свідчить, що вони повністю усвідомлюють характер власної діяльності.

Як своячениця влаштовувалася на роботу до цього КП її попередили – «на лікарняні у нас не ходять» - WTF!? А КзоТ, а права людини банальні, насамкінець? Ні не чули.

За іронією долі, бригадирша-десятниця чи не першою в жекі захворіла на «ковід» і 2 тижні просиділа на лікарняному. Своячениці теж таки дозволили 5-7 днів перехворіти на застуду вдома (робила тест у сімлікаркі – на «ковід»). Доречи, влітку вакцинувалася – заради себе та аби не розносити цю «холєру», в разі чого.

***

А давайте порахуємо, чи взагалі можливо «кожній туалет побудувати»?

Дебет: 330 кв. х 40-45 м2 (середня площа 1-3 к. квартир в тих будинках) х 6-6,5 грн. (там теж чомусь варіації) = 79200-96525 грн. міс. збирає КП платежів з дільниці своячениці.

Кредит:

а) «Брудними» їй нараховують 8200 грн.

б) За 8 міс. роботи їй видали «засобів виробництва»: совкову лопату – 1 од., граблі – 2 од., антисептик «Білизна» - 4 пляшки, мило господарське – 3 кавалки, засіб для миття вікон – 0,5 л., рукавиці гумові та трикотажні – по 8 пар, віник сорговий – 8 од., рідина для дезінфекції рук – 1 флакончик 100 мл., накидка «фірмова» помаранчева – 1 од.

Ще намагалися видати десь 40-50 насадок з березової лозини на мітлу – взяла десяток, від решти відмовилася – купила пластикову мітлу, якої досить вистачає (чим відверто здивувала жеківців – «такого в нас ще не було, щоб відмовлялися!»)

Десь 1300-1500 грн. виходить / 8 міс = гаразд, закруглимо до 200 грн./міс. виробничих витрат.
в) За 8 міс. жеківці встановили 3 лави (десь по 2,5-3 тис. грн. аналогічні продаються) = 1 тис. грн. міс. витрат.

Отже, 87800 грн. (приблизно-середня цифра) щомісячних комунальних платежів – 9400 встановлених витрат = 78400 грн. профіту з яких, по дрібницях ще витрати на<

г) Разів 3-4 стригли траву, скидали сміття з козирків над під’їздами (по одному разу), спилили кілька дерев, тракторцями вивозять будівельне/ремонтне сміття, ще якась діяльність …

д) Утримання комунального менеджменту.

Отже, невже не можливо «викроїти» з 78400 грн. – (витрати пунктів г + д) = якісь гроші на влаштування людських умов жінкам двірничихам? Прикинемо, скільки треба грошей/об’єм робіт:

Влаштування косметичного ремонтику та розділення існуючих каптьорок на побутову та господарську частину (див. фото теперішнього поєднання цих «просторів») з встановленням раковин, унітазів, (там скрізь є комунікації для «врєзкі») електророзеток, з частковим утепленням (напів)підвальних приміщень, з покраскою-побілкою – якщо без корупційних відкатів = 30-50 тис. грн.

Якщо влаштовувати побутові приміщення з «0» у підвалах (там де це можливо), або у приміщеннях навколишніх будов, кошторис може вирости ще на 30-50 тис. грн.

Уявимо, що Історія почалася лише 8 міс. тому – тобто, з моменту початку роботи своячениці, кеш-флоу згенерований її дільницею дорівнює 627200 (- витрати (г+д)) тис. грн.!!! Причому, абсолютна більшість мешканців не заборгованості – зразкові квартиро утримувачі. Невже з цієї вагомої суми не можливо було виділити 50-100 тис. грн. на влаштування гідних умов праці!?

Звідси риторичне питання – куди йдуть гроші мешканців? І вимога/пропозиція – зобов’язати подібні комунконтори публікувати баланс доходів/видатків на сайтах відповідних рад/громад.

***

- Поїхав до Управління ЖКГ Чернігівради - де відчув себе об’єктом «гри в кальмара» - голос секретарши з динаміку на східцях управління безапеляційно заявив що прийома немає (який зручний карантин) і відправив назад до Пригари.

- Дістався т.зв. громадської приймальної міськради аби записатися на прийом до голови/заступників – аналогічно, з огляду на карантин, немає прийому. Кажуть, пишіть в довільній формі звернення.

- Отже, як порадили, довільно обрав форму звернення - через цей сайт (за що велика подяка редакції).

Звертаюся не тільки до пана Атрошенка, а й до широкого кола осіб:

а) Перевірте наведену інформацію щодо сангігієн умов праці людей у XXI столітті, нормативів (завищених), нестачу сміттєвих контейнерів і т.п…;

б) Як вам ситуація не ОК – розробіть план-графік вирішення питань, коло дотичних осіб, джерела фінансування і прослідкуйте щоб 150 кп-деснянських двірничих отримали людські умови праці.

в) Як на ваш розсуд все ОК – нагородіть керівництво за внесок, розбудову і т.п… Отже, пропозиція перевірки для вас безпрограшна!

- Перевірити може і хтось з президентської «вертикалі» - ЧОДА, а може прочитають в дотичному міністерстві виконавчої «гілки» (навмисно не гуглю, як воно там в черговий раз називається після кільканадцятої «реформи»-перейменування) та відкомандирують когось толкового.

Висновки: Невтішні.

Всі з ким стикався по темі та згадував тут, справляють враження абсолютно безпринципних циніків (задвоїв, для надійності) – вони все добре розуміють, все знають, але поки вони мають право/можливість принижувати/експлуатувати нижчих за себе, вони й палець о палець не вдарять.

Нажаль, надії на якісь реально рішучі дії в цій сфері від міської, а надто - центральної державної влади є дуже і дуже примарними.

Розумію, скоріш за все, ситуація приниження людської гідності двірничих не є унікальною для кп-деснянського та взагалі Чернігова, а типова для всієї країни – тим більш напрошуються питання до всіх нас.

Можливо, багато хто з пересічних (і не пересічних) громадян не знав про існування подібного соціального (для двірників) та морально-етичного (на якому поки що добре себе почуває комунальний менеджмент) дна – тепер знаєте.

Похідні питання (до державних діячів та до української спільноти):

Чому ми досі не в ЕС?

Може, треба краще визначати пріоритети та перерозподіляти гроші, наприклад: а) один евако-рейс з Сирії кількох дружин (з формальними укрпаспортами) сирійських бойовиків (такий у них статус був в тому лагері) еквівалентний кільком десяткам сангігіен кімнат для реальних, і фізично і юридично українських (чернігівських) жінок – двірничих. Або – б) замість реставрації ОДНОГО палацу якихось «бобчинських-потоцьких» створити людськи умови для ВСІХ 600-800 чернігівських двірничих це для початку, далі – в кожному місті обл-рай-масштабу)!? А також, скоректувати в), г) д) е) плани!?

Чи не людяніше (а також розумніше, патріотичніше, ефективніше) буде замість гри в «наших людей на ордло» припинити виплачувати пенсії на «тимчасово окупованих територіях ордло» і направити їх на підіймання з морально-соціально-економічного дна українців – почавши з двірників (саме двірників, а не менеджменту різноманітних комунконтор).

Чи дійсно, хтось допускає думку, що менеджмент з подібним відношенням до власних співробітниць може щось реконструювати, відновити якусь інфраструктуру, реформувати ЖКГ, запобігти прийдешнім техногенним катастрофам?

От скажіть панове, кого країна/держава з подібними соціальними перекосами може перемогти? Хіба що власний народ, деякі верства.

*Доречи, знаю що подібна картина «соціального дна» властива для багатьох (чи не всіх) подібних держсинекур – коли менеджмент УЗ жирує та їх офісно-адміністративні будівлі овер-переукомплековані родичами, а колійних робітників не вистачає (бо на мізерну з.пл. з нелюдськими сангігієн умовами), десь те ж саме в трансгазі, пошті і т.п…

Яка з нормальних країн, хто з солідних інвесторів, будуть дослухатися до прохань/пропозицій/запрошень вищих українських держдіячів, якими б інвестнянями їх не заманювали в Україну, та які б аргументи співпраці/підтримки не викладали, за наявності подібного відношення українців до українців!?

Тут же, наздогін – кого ми можемо за таких внутрішніх морально-етичних та соціальних стандартів навернути до себе та переконати повернутися в Україну – ОРДЛО, Крим? Отож.

Коли ми будемо в НАТО?

На все добре,

Слава Україні!

Олександр Гальченко

P.S. Редакція Свободи.ФМ надає право відповіді КП Деснянське та ЖГК. Ми не звинувачуємо КП і УПР ЖГК, а запрошуємо до обговорення всеукраїнської проблеми, яку треба вирішувати, як пише молодий автор.