Останнє оновлення: 16:41 неділя, 23 листопада
білоруський кордон
Ви знаходитесь: Політика / Соціум / Як Лукашенко "віддячує" Україні за підтримку білоруського народу
Як Лукашенко віддячує Україні за підтримку білоруського народу

Як Лукашенко "віддячує" Україні за підтримку білоруського народу

Політика, яка ламає долі. Це висловлювання, що може здаватися для більшості з нас порожнім пафосом, перетворилося на цілком реальну загрозу для півтисячі українців. Тих, хто мав отримати медичну допомогу в Білорусі. Але... Лукашенко закрив кордон.

Чому це сталося? Якою є ситуація на кордоні сьогодні? Та як до цього ставляться звичайні люди, які роками жили на дві країни?

Березень цього року - час, коли Ковіду в Мінську не боялися.

Олександр Лукашенко, президент Білорусі (1994-2020 р.):

"Многие страны, к сожалению, закрыли свою территорию и свои границы, - вы это тоже знаете. Глупость абсолютная и несусветная".

Тепер Олександр Лукашенко епідемію психозом уже не називає. Ба, більше - коронавірус став приводом і самому повісити замок на кордон.

"Мы должны закрыть границу".

Чи справді сусідня Білорусь для українців тепер закрита? Аби перевірити, ми поїхали на кордон. А ще - поговорили з тими, в кого по той бік залишилися найрідніші.

"Это как у тюрьме".

...і надія на життя:

"Нам тут не зроблять операцію, тобто в нас реально зараз вихід - Білорусь"

Смт. Ріпки, Чернігівщина. До кордону з Білоруссю звідси - 40 кілометрів. На тутешньому ринку, білоруси - постійні покупці. Принаймні так було до карантину.

"С марта месяца беларусов не видно".

А тепер ще й самим ріпчанам до сусідів - зась. Місцеві - обурюються.

Тетяна, продавчиня:

"Плохо. Мы живем за 30 километров, чего мы должны туда не ездить? Стена чтоб была? Там и родственники и по товар, можно было съездить, было хорошо, я считаю, а сейчас - какая-то ерунда".

Продавчині торгують своїм, домашнім. Зате в сусідній ятці - знамениті білоруські "згущонка" й вівсянка, от тільки чи свіжий імпорт - запитати нема в кого.

Тут і говірка особлива - сіверська. І у звичайних перехожих через одного родичі живуть у Білорусі. Побачитися з близькими заважає не лише карантин, а й політика.

Марина, жителька смт. Ріпки:

"А вы к ним? - Не, я боюсь. - Давно с ними не виделись? - Год".

Це унікальне селище на Чернігівщині. Білоруський кордон розділив його навпіл. Добрянка - це українська половина, а за 3 кілометри починається вже білоруська, називається вона Піддобрянка. Але й тим, хто живе по цей бік кордону, Білорусь усе-таки ближча.

Раніше тут білоруські рублі ходили нарівні з гривнями. Та відколи навесні почалися карантинні перипетії - спершу закрили місцевий пункт пропуску. Але все одно можна було потрапити в Піддобрянку в об'їзд - через сусідній КПП. Нині ж люди настільки заплуталися в правилах і змінах, що й потикатися до кордону не хочуть.

Надія, жителька смт. Добрянка:

"Ходили мы свободно и ездили туда, и машины ездили, а сейчас - все".

І шлюби теж були "транскордонні" - у родині Надії Сергіївни саме такий випадок.

Надія, жителька смт. Добрянка:

"Поженились, он - наш, а невестка - оттуда".

А тепер у Білорусі залишилася хвора сваха, та онук. Хлопець служить під Мінськом.

Надія, жителька смт. Добрянка:

"Мы уже год его не можем увидеть. Он и болел там, мы хотели поехать, но нет".

Схожа історія і в сусідки. Тетяна вчилася в Гомелі, все життя пропрацювала в Добрянській лікарні. Зараз сама на господарстві, діти - переїхали в Білорусь.

Тетяна, жителька смт. Добрянка:

"Год и три месяца не видела ни дочку, ни внуков, и правнук вот уже родился - семь месяцев. Я всегда ездила туда на две-три недели. А сейчас я не могу поехать".

У Добрянці залишилися здебільшого пенсіонери.

"Вон, пустая хата, вон пустая хата, люди уезжают".

Поки кордон був відкритий, місцеві їздили і в гості, й на заробітки. Тепер і такого доходу не мають.

На найбільшому КПП Чернігівщини "Нові Яриловичі" - небагатолюдно. Під'їжджають самі лише вантажівки. Далекобійники - одні з небагатьох, кого білоруси безперешкодно пропускають.

Євген, водій:

"Обычные плановые проверки: температура там, листочки заполняем, да и все".

Проїхати також можуть дипломати й українці з посвідкою на проживання в сусідній республіці. Решту, хоча "наші" й випускають, білоруські прикордонники завертають.

Галина Швецова, начальник пресслужби Чернігівського прикордонного загону:

"З початку дії обмежень білоруською стороною не пропущено понад 90 громадян".

Та якщо для жителів прикордонних сіл закритий рубіж це незручність, то для декого з українців - трагедія!

"У нас реально зараз вихід - Білорусь".

Руслана - одна з тих, хто в "зелений список" на в'їзд не потрапив. У дівчини вроджена ниркова недостатність, чекає на пересадку органа в Білорусі.

Руслана Брянська, пацієнтка, яка очікує на трансплантацію:

"Вдома вже складена сумка, щоб в разі чого - виклику на трансплантацію, потрібно за 10 годин туди прибути".

Такі пацієнти, як Руслана, щотри місяці мають поновлювати кров - здавати аналіз у білоруській клініці, аби медики шукали донора. Нині - все "на паузі".

Руслана Брянська, пацієнтка, очікує на трансплантацію:

"Ми зараз в "стоп-листі". Ми повністю з їх листа очікування не випадаємо, але для нас не шукають орган. Добре, що я там ще можу на роботу ходити і почуваю себе більш-менш нормально, а ті люди, які в складнішій ситуації - їм орган потрібен вже найближчим часом".

Заручниками замкненого кордону стали ще півтисячі людей. Деякі чекали на донора роками. І за всіх уже заплатило українське Міністерство охорони здоров'я.

Ірина Заславець, засновниця ГО "Всеукраїнська платформа донорства "iDonor":

"487 українців потребують трансплантації органів в білорусі за яких заплатила держава на суму понад мільярд гривень. Тобто, понад мільярд гривень лежать на рахунках білоруських клінік і чекають освоєння".

Єдиний відкритий шлях до Білорусі - авіарейс до Мінська. Але квитки дорогі, й розлітаються вони швидко. Не виключено, що скуповують їх ті, хто хоче нажитися на плутанині з кордонами. Приміром, колишні автоперевізники змінили профіль, тепер за окрему плату відправляють людей літаком.

"Сколько, сколько? - 400 евро. В эту стоимость входит билет на самолет. Если вам надо можете на завтра, у нас есть поездка - 10 человек на Минск летит."

Мене запевняють: сама я в Білорусь не зможу потрапити навіть літаком. Хоча такий шлях, нагадаю, офіційно відкритий.

"В Минске меня развернут обратно, если я полечу на самолете? - Если вы без нашей помощи полетите, сами".

Вочевидь, так можна в неабияку халепу вскочити. Натомість офіційно й законно тривають переговори між Києвом і Мінськом. Аби хоча б пацієнти, які потребують пересадки органів, могли перетнути кордон. Але певності немає жодної.

Руслана Брянська, пацієнтка, очікує на трансплантацію:

"Вже нам сказали на Білорусі наші лікарі: "ждите лучшего времени".

Скільки чекати й чи стане кордон знову "територією дружби" - прогнозів не дають ані в Києві, ані в Мінську. 

закрити

Додати коментар:

Фотоновини

  Голодний 1947 рік у Чернігів

SVOBODA.FM