Нові здобутки чернігівського філософа

Нещодавно вийшла друком книжка доктора філософських наук професора Володимира Личковаха „Дивосад культури”, присвячена українській, зокрема, чернігівській художній творчості, що розглядається на тлі загальних тенденцій сучасного мистецтва.

Для Володимира Личковаха універсалізм – це більше ніж робочий термін. Це – принцип життя та творчості. Діяльність дослідника вражає своєю багатогранністю, адже він є водночас філософом, естетиком, художнім експертом, знаним педагогом, засновником наукової школи, редактором культурологічних видань та організатором унікальної міжнародної конференції, яка започаткувала новий напрямок знання – філософію етнокультури.

Це видання є збіркою статей, присвячених темам, які найбільше цікавлять автора. Проте, завдяки своїй цілісності та логічності плану, вона може розглядатися і як своєрідний підручник з некласичної культурології.

Структуру книги можна порівняти з пірамідою, яка складається з трьох рівнів. Її основою є розкрита в першому розділі загальна теорія некласичної філософії мистецтва в його переході від авангарду до постмодерну і далі до універсалізму.

Другий розділ висвітлює втілення цих принципів в українській художній творчості, яка в наш час має особливу місію у формуванні самосвідомості нації. Серед провідних образів української культури, крім загальнолюдських, є й унікальні, як то образ Дивосаду, в якому зливаються земля та небо, а людська душа приходить до правдивого життя.

Третій розділ – верхівка піраміди – визначає специфіку культури Чернігово-Сіверської землі. Тут масштаб є достатньо великим для того, щоб розглянути не тільки творчу біографію певного митця, але й, подекуди, окрему картину, в якій концентруються глибинні сенси. Такий підхід допомагає осмислити конкретні твори, але, найголовніше, він дозволяє розкрити неповторність і самобутність рідного краю. А зараз, коли в світі все сильніше помітна тенденція не соромитися провінціалізму, а пишатися глибиною своєї культурної закоріненості, такий підхід є надзвичайно перспективним та актуальним. Праці Володимира Личковаха розкривають, що Чернігівщина, як одна з трьох “джерельних” земель Київської Русі, мала виняткове значення для формування національної ментальності та історичної самосвідомості українства. Відомий культуролог Сергій Кримський пише про „сигнатуру Софії”, під якою розвивалася київська культура. Як слушно зауважує Володимир Личковах, чернігівським ровесником Софії є Спасо-Преображенський собор, чий образ визначив історію та духовний простір Сіверщини. Виходячи з цього панорамного бачення, зовсім по-новому сприймається творчість сучасних чернігівських митців, поєднаних цією сигнатурою Спаса.

Отже, Чернігову пощастило мати людину, яка не просто описує та витлумачує окремі мистецькі твори, але створює контекст, в якому розкриваються їхні потаємні сенси, організує з них деяку нову реальність – Дивосад, в якому гармонійно поєднуються різноманітні та неповторні дерева та квіти. Цей сад розквітає в душі студентів, аспірантів, колег – усіх, хто вчиться у професора, працює разом з ним, читає його книжки. Хочеться побажати читачам радісних відвідин Дивосаду Володимира Личковаха, а автору – натхнення, яке дозволить йому й далі викликати у чернігівців – і українців в цілому – гордість за ті шедеври, які могли б залишитися невідомими, якби не науковець європейського рівня, який їх відкриває.

канд. філос. наук,
доцент кафедри філософії та культурології
ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка
Олена КОЛЕСНИК