Музей історії Чернігова: коли бажання Хоніч замало

Топ-темою для обговорень чернігівців на минулому тижні, окрім неоднозначних висловлювань Владислава Атрошенка до Ольги Хоніч, стала інша тема їхньої розмови – створення музею історії Чернігова.

Ініціатива викликала жваве обговорення серед активної частини чернігівців. На головні запитання: яким він буде і скільки коштуватиме чергова «амбіція» міського голови – ми і спробували знайти відповіді.

Історія питання

Ідея створення у Чернігові нового музею – не нова. Як розповів чернігівський історик та публіцист Ігор Кондратьєв, навіть колишнє приміщення поштової станції, у радянські часи – їдальні, а в роки незалежності - будівлі «Укрінбанку», пропонували перепрофілювати у музей археології.

Були й пропозиції щодо інших музеїв: «Ще чернігівський історик-краєзнавець А.Карнабєд, колись пропонував створити цілу низку нових музеїв. Серед іншого - музей історії чернігівського водогону. Мало хто знає, що біля центрального «соколовського» фонтану зберігся підземний резервуар для води від ще дореволюційної водонапірної башти. Зараз він засипаний піском. Звісно, що цей музей був би невеликим. Серед інших ідей, які обговорювались свого часу – це відновлення так званого «спального корпусу» гімназії – це територія між будівлею Чернігівського історичного музею та спортивним комплексом. Залишився фундамент цієї споруди – у 90-і саме на ньому був розміщений ресторан, що отримав в народні назву «Парашут» (справжньої його назви вже не пам’ятаю). Це дозволило б створити нові приміщення як для зберігання (наприклад вивільнивши для експозиції будівлю Полкової канцелярії), так і для експонування» - каже Кондратьєв.

Класичний чи інтерактивний?

Як відзначають більшість опитаних при підготовці матеріалу чернігівців(свідчення цьому, у тому числі, й думки на Facebook та заяви науковців), новий музей Чернігову потрібен.

Утім, більшість із них відкидають ідею створення так званого «класичного» музею на кшталт Чернігівського історичного імені Василя Тарновського, який голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович колись охрестив «музеєм радянського музею».

Головна складність – наповнення такого музею експонатами із фондів інших чернігівських музеїв(в експозиціях того ж музею імені Тарновського перебуває за приблизними підрахунками лише 5 відсотків того, що є в фондах).

Процес передачі експонатів забюрократизований і довгий, відзначає Ігор Кондратьєв: «Ані Чернігівський історичний музей імені В.В.Тарновського, ані Національно архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» навряд чи зможуть поділитися своїми фондами (навіть якщо захочуть). Причина банальна – забюрократизованість процедури та реальна боязнь втрати експонатів. Ще за часів Кучми було завели таку традицію – в кабінетах міністрів й великих чиновників розвісили картини відомих художників, які до того зберігалися у фондосховищах. Вже за президентства Ющенка провели ревізію. Виявилася що ледь не половина полотен або зникли, або виявилися копіями. Чим там все завершилося – не знаю, думаю що нічим. А зараз уявляємо – музей підпорядковується Мінкульту, заповідник – Міністерству регіонального розвитку та будівництва України, новостворений музей – в муніципальній власності. Я хочу щиро поспівчувати людині яка спробує звести разом до одного воза птаха, рибу та земноводне».

Тому як основна розглядається ідея створення інтерактивного музею історії Чернігова, розповіла заступниця міського голови Ольга Хоніч, яка свого часу навчалася у Франції за спеціальністю «музеєзнавство».

За її словами, європейська та українська практика показує, що так звані «класичні» музеї мало цікаві туристам.

«До того ж, створювати ідентичний через дорогу – не цікаво. А нам треба здивувати і зацікавити туриста» - каже вона і додає: привертати увагу повинна вже сама будівля музею.

Як приклад наводить музей Гугенхейма в Більбао із квітковою скульптурою щеняти авторства Джеффа Кунса при вході.

Очевидно, що в композицію чернігівського Валу така скульптура навряд чи впишеться, однак схожими методами привертати увагу до музею потрібно.

«Плюс нам треба цікава експозиція. Якщо це музей історії Чернігова, нам треба відобразити історію нашого міста. Це може бути гастрономічна історія Чернігова. Коли людина приходить до музею, може скуштувати щось традиційне чернігівське, або ж навіть випити, якщо наше місто вже пов’язують з пивом. Або ж історія чернігівського одягу. Історія повинна бути цікавою і якомога більше інтерактивною. Щоб людина могла не лише дивитись, а й взяти участь в процесі. До прикладу, замість споглядання предметів за склом – цікавий відеоряд, голограми, реконструкції чернігівського побуту, древнього міста. Треба родзинки, які будуть спонукати прийти до музею» - розповідає Ольга Хоніч.

Приклад інтерактивного музею у Люксембурзі. Фото - Ольги Хоніч.

Ціна питання

Одне із головних питань – у скільки обійдеться платникам податків нова можлива туристична принада.

За словами Ольги Хоніч, лише на ремонт будівлі треба приблизно 4 з половиною мільйони гривень.

«Будівля довгий час не ремонтувалась. До того ж, там був банк і вони свого часу залили бетоном підвали. Це негативно вплинуло на стіни, там треба міняти проводку» - перераховує перелік робіт із приведення майбутнього музею до ладу чиновниця.

За її підрахунками, проект ремонту буде готовий та профінансований цього року, самі роботи розпочнуться вже у наступному.

Друга важлива частина – наповнення музею. І це, як зазначають наші співрозмовники – задоволення не з дешевих.

«Сучасний музей важко уявити без стендів із голограмами, без арт-художніх прийомів та інсталяцій, без дизайнерських рішень, без можливості інтерактивної участі в експозиції відвідувача музею. Як не дивно, але сучасні рішення коштують й добрих грошей» - каже Ігор Кондратьєв.

Його думку поділяє Ольга Хоніч і додає: складнощі можуть виникнути і з пошуком фахівців для втілення ідей, адже в Україні інтерактивного музею історії ще не створювали, а тому, можливо, доведеться шукати людей за кордоном.

«Загальна оцінка – на перший рік лише початку реконструкції та організації має бути витрачено 40-50 млн(п’ята частина цьогорічного бюджету розвитку – ред..). Це по мінімуму, в основному на ремонт приміщення і закупівлю початкового обладнання, бо міняти в будівлі треба все – від дротів живлення до труб каналізації)» - відзначає Ігор Кондратьєв.

Заступниця міського голови, оцінюючи кошторис майбутнього «амбіційного» проекту вживає термін «дуже немало» і наводить приклад того ж таки вже вищезгаданого Більбао, де взялися до будівництва музею сучасного мистецтва у 90-х роках, після економічної кризи і закриття підприємств у попередньому десятилітті.

«Цю ідею не підтримали 90 відсотків населення міста через дороговартісність самого музею – більше 130 мільйонів євро. Люди в місті, де безробіття становило під 30 відсотків були в шоці, вони казали, що це безглуздя, пікетували тамтешню міськраду. Але цей проект окупився за 4 роки» - каже Хоніч і додає, що частину коштів на будівництво інноваційного начиння музею можна буде залучити через гранти.

Чи окупиться новий музей у Чернігові – питання, як любить казати Владислав Атрошенко – філософське.

Так само і незрозуміло, коли ж «найбагатше місто» отримає новий музей: за оптимістичними підрахунками – реалізація проекту розтягнеться майже на 4-5 років.

Альтернативні варіанти музеїв

Почувши новину про створення музею історії Чернігова, містяни почали пропонувати свої ідеї щодо музеїв, які б вони хотіли побачити.

Зокрема, називалися музеї «совка», чернігівської корупції та…сексу. І мусимо визнати, наповнювати ці музеї таки буде чим. Свої ж ідеї, яким хочете бачити новий чернігівський музей(або, чому не хочете його бачити) - залишайте у коментарях.