Newsweek Polska про чернігівський Євромайдан

За межами столиці українська революція виглядає гротескно. Люди ведуть щоденне важке життя. Європа далеко, а корумпована система навіть не здригнеться.

У порівнянні з київським Майданом Незалежності, майдан у Чернігові виглядає жалюгідно. Про це пише польський суспільно-політичний тижневик Newsweek Polska, статтю з якого в перекладі Лари Дачевської-Рапацької запропонував читачам миколаївський сайт "Подробности".

... На Красній площі в центрі цього більш ніж двохсоттисячного міста, розташованого в 140 км на північний схід від Києва, стоять два намети. Один - від опозиції, обвішаний антиурядовими плакатами і прикрашений прапором ЄС.

Інший - націоналістичний, з прапором національної партії "Свобода". Між ними - кілька активістів. Щоб зігрітися, вони пританцьовують в ритм з колонок революційних хітів.

Стоять по периметру площі міліціонерів більше, ніж демонстрантів. Однаково нудьгуючих від чернігівської революції і здивованих, що спостерігають за кількома жінками та дітьми, протестуючими біля наметів.

Але міліція має бути як у Києві. Тому що і тут, у Чернігові, може початися справжня революція.

Влада встановлює ялинку. Посередині великий порожній площі неквапливо зводиться металева конструкція, яка може стати аргументом для заборони будь-яких зборів. Як у столиці. Автомобілі сонливо пересуваються повз площу, за якусь годину лише один посигналить обережно, висловлюючи підтримку чернігівському євромайдану.

Майже ніхто з перехожих не цікавиться протестом.

- Це нічого, - кажуть маніфестанти. - Ми також, як у Києві, боремося, ми теж за Європу! - Додають. І згадують історію давністю більше двох десятків років. У 1989 році «Волгу» першого партійного секретаря Чернігова занесло на обледенілій дорозі і машина перекинулася. З багажника висипалися палки ковбас і банки з ікрою. Продукти, яких в магазинах неможливо було купити. Всі жителі Чернігова вийшли тоді на вулиці. Десятки тисяч людей під час так званого ковбасного бунту змусили в той раз радянську владу піти на поступки. Легенда того ковбасного бунту жива до цих пір.

- Не в Києві, а у нас розпочався український бунт! - Підкреслюють з гордістю.

ЩОБ НАС ТАК БИЛИ

Влад - скептик. Він у чорній масці, яка закриває обличчя. Охороняє намет з великим, грізного вигляду написом «незалежнi нацioналiсти України», прикрашеної гербом міста - чорними орлами. Час від часу підкидає в палаючий в бочці вогонь нові дрова. Іноді прикурює сигарети, на мить зрушуючи маску. Але в цілому - нудьгує. Йому шістнадцять років і він розраховував на більшу розвагу.

- Хоч би атакували нас і били, як у Києві, - киває головою на міліціонерів, які стоять у 100 метрах неподалік.

Влад вважає себе по-справжньому незалежним. Євросоюз? Нє, це не для України. Росія? Відомо, ворог. Краще, щоб Україна була незалежною. За цей боролися козаки. А Влад закоханий у козацьку міфологію.

До намету націоналістів підходять кілька молодих людей. Вирішують, чи не згорнути намети і не рушити на Київ? Там все-таки організовані структури, справжня боротьба і хаос. Але ні - вони повинні залишатися на своєму редуті тут, в Чернігові. Може, це того варто. До цих пір, правда не було ніякої боротьби, але хто повинен був битися? Войовничо налаштований, але дрібного статури Влад з друзями проти рослих спецназівців?

- Зрештою, приїде якийсь журналіст і скаже, що Чернігів теж бореться, будемо знаменитими, - щиро зізнається Влад.

Цікаво, що скажуть старші товариші, або ті жінки поруч, з партії Юлії Тимошенко. Жінки, які беруть участь у протесті, знають, що боротьба буде важкою, але напевно принесе перемогу.

- Їздила в Київ і бачила там великий майдан - тисячі людей, автомобілі, відомі політики виступали, - каже Олена Варнакова, одна з організаторів чернігівського протесту. - У нас цього немає, зате у нас більше приводів, щоб протестувати. Тому вірю, що в Чернігові спалахне революція.

У Чернігова є потенціал. Це мешканці міста чують з народження. Історичне місто, одне з найстаріших в Україні, завжди було на узбіччі. Розташоване на кордоні з Білоруссю, в двох годинах їзди від Києва. Хто має трохи більше розуму і енергії, тікає до столиці. А в місті, недоінвестованому і позбавленому промисловості, люди займаються торгівлею (благо кордон поряд), або розраховують на роботу в бюджетних організаціях.

- Майже 500 гривень (трохи менше 200 злотих) плачу за світло і тепло, житло, на щастя, комунальне, оренда символічна, але з 2 тисяч гривень зарплати у мене ніколи нічого не залишається, - ділиться Олена Варнакова.

У Чернігові майже кожен має родичів у селі. Завдяки цьому, люди запасаються дешевою їжею. Тому магазинів, швидше, уникають. По-перше, дорого. За пару основних продуктів з кошика потрібно заплатити сто з гаком гривень. По-друге, низької якості.

Український продовольчий ринок завалений неякісними продуктами, переважно імпортними. Чернігівці дивуються - чому на полицях бачать угорські ковбаси і російський сир, якщо у них в селі відмінна їжа?

- Усе через корумповану систему: магазини забезпечують не найкраще і дешевше, а тих, хто має доступ до влади і більше платить, - каже.

ПІРАМІДА ХАБАРІВ

Ігор Мельник був у Києві на євромайдані. Анонімно, тому відчував себе в безпеці. Не те, що в рідному місті. Хоча давно став затятим ворогом влади і не має ілюзій, хто роздає карти в місті. Киває головою на міліцейську патрульну машину, новеньку Toyota Prius і людей у ​​формі, що у ній сидять.

- Думаєш, звідки у них ця машина? Напевно, хабар.

І він знає, про що говорить. Мельник, юрист за освітою, кілька років працював у чернігівському Управлінні внутрішніх справ. Але рік тому не витримав і звільнився. У міліції кожен повинен сам собі купити форму і заплатити за паливо для патрульної машини. Однак, ця робота дає і конкретні пільги. Міліція контролює і отримує прибуток з кожного нелегального бізнесу: торгівлі наркотиками, проституції, азартних ігор, грабунку. У кишеню також ідуть хабарі від водіїв, базарних торговців і бізнесменів.

- Раз на два-три місяці до нас приходив начальник і говорив, що повинен завезти до Києва 200 тис. доларів, - розповідає Мельник. - І ми повинні були стільки зібрати і принести, інакше б нас усіх звільнили.

Начальника не цікавило, звідки підлеглі візьмуть гроші. На аргумент, що вже всіх підприємців міста обклали «податками» і у тих більше немає грошей - лише знизував плечима. І так виглядає вся система. Щоб потрапити в міліцію, треба заплатити. Посади купуються.

Ця система паралізує економіку. У провінції, наприклад, в Чернігові, міліцейська верхівка - це міська еліта. Мають кращі автомобілі, жоден ресторан не відмовляє їм у безкоштовних «заходах» і пригощаннях. Але елітою еліт є спецпідрозділ «Беркут». Спецназівців бояться всі. У Чернігові відділ «Беркута» відносно невеликий. Всі їх знають в обличчя. На відміну від звичайної міліції «Беркут» застосовує в корупційній піраміді спеціальні правила і тарифи. Це вони отримують гроші від офіцерів за те, що беруть участь в акціях залякування. За лояльність.

На київських демонстраціях видно, як люди з «Беркута» під'їжджали розкішними джипами, витягали з багажників «боєкомплект» - шоломи, кийки. Сутички на таких демонстраціях - це для них вид спорту. Справжня робота - це участь у міліцейській корупційної піраміді.

- Нічого дивного, що вони так люто захищають уряд, - каже Ігор. - Але з мене вистачить, пішов, бо не можу більше все це бачити, не для того я вчився на юриста, щоб стати бандитом.

Ігор досі не має роботи. У Чернігові йому важко буде її знайти.

ТУТ НЕ МОЖНА ВИСОВУВАТИСЯ

Політехніка - найбільший і найпрестижніший вуз Чернігова. Останній ремонт її будівля пам'ятає в період перебудови, в роках 80-х. Всередині - радянські рельєфи і декорації. Нікому особливо не заважають. Вуз і так пережив серйозну модернізацію. Створені платні факультети, з'явилася мода на іноземні мови. Є й безкоштовний бездротовий Інтернет, але тільки в одному коридорі.

У Чернігові кілька тисяч студентів. Багато, тому що навчання - це шанс втекти. У Київ, а може в Москву. На місці перспектив немає.

- Зміни? Європа? Нє, ми політикою не цікавимося, у нас зараз сесія, немає часу ні на що інше, - присягається Павло Видрін. Приблизно так звучать офіційні відповіді, коли поруч стоїть представник студентського самоврядування, іноді за звичкою званого комсомолом.

- Деякі студенти, мабуть, їздили на майдан, деякі протестували, ми всі за євроінтеграцію, - звучить шаблонний відповідь Максима Горкашіна зі студентського самоврядування. Це інтелігентний хлопець, і він добре знає, що не потрібно «вискакувати». Занадто багато можна втратити. Стипендію (майже 800 грн), шанси поїхати до Англії. Максим ніколи не був за кордоном. Як більшість його ровесників. Світ знає з фільмів і телебачення. Про те, що відбувається в Києві - читає в Інтернеті. Спочатку каже, що тільки на офіційному сайті союзу студентів, і порталі міської адміністрації. Потім, бентежачись, додає, що заглядає в соціальні мережі і чув про напад міліції на молодих людей.

- Я з невеликого села під Черніговом, мої батьки ледве зводять кінці з кінцями, навчання - мій єдиний шанс, а тут не можна висовуватися, тут не Київ, тут всі один одного знають. Як скажеш сьогодні «геть Януковича» і що-небудь про революцію, то завтра викличе тебе ректор, а післязавтра збереш книжки і жоден вуз тебе не прийме, - зізнається Максим і додає - Там, у Києві, можуть мріяти про Європу, вони до неї ближче і багатше нас, а для нас Європа за горами, за морями.

Автор: Міхал Кацевич, Newsweek Polska
переклад Лара Дачевська-Рапацька

P.S. Після публікації "Високий Вал" отримав дзвінок з міліції з вимогою піддати цензурі статтю в частині "піраміди хабарів". Мовляв, такого немає, бути не могло і "такий юрист у нас не працював".

Шановне чернігівське УМВС!

По-перше, "таких у нас нема" ми вже колись проходили. По-друге, слово "убєрі" на нас не діє, не є належним аргументом і означає лише завершення розмови. І, нарешті, журналісти не є добровільними співробітниками міліції чи працівниками вашої СЗГ, ви щось сильно наплутали. Ви маєте повне право давати коментарі стосовно публікації наших польських колег-журналістів, але не маєте жодного права переходити рамки своїх вимог стосовно нашої роботи і наших беззаперечних прав.

На цьому дякуємо і спасибі за увагу!

Редакційна скринька для надання офіційних коментарів вам добре відома.

P.P.S. Спеціально для Вас, шановна наша міліціє, виставляємо скріншоти оригіналу публікації польського журналу, люб'язно надані друзями і колегами "ВВ".

Збільшити

Збільшити

Збільшити