Реформи в освіті. «За» і «проти»

Темою жвавих обговорень і дискусій стали останні реформи в освітній галузі України. «За» і «проти» всіх змін і нововведень, позитивні надбання і негативний вплив цих реформ обговорювали сьогодні в чернігівському експертному клубі «Чиста політика».

За круглим столом зустрілися представники чернігівських вузів, студентства, експерти та журналісти.

Такий немаловажний факт – на обговоренні не було жодного з представників міського управління освіти. А ні запрошеного Володимира Купріяненка, а ні бодай когось з його заступників…

Про новопризначеного міністра освіти Дмитра Табачника майже не говорили. Головною темою дискусії стали зміни умов прийому до вищих навчальних закладів України у 2010 році. Згідно з ними нівелюється значення тестування випускників шкіл, натомість передбачено врахування середнього бала атестата за 200-бальною шкалою.

Думки у учасників обговорення все ж таки сходилися на тому, що нинішні зміни не є дуже вчасними і однозначно позитивними.

Юрій Паперний, керівник проекту «Чернігівський монітор»:

- Головний мінус нинішньої освітньої реформи полягає в тому, що вона запроваджується в останній момент перед вступом випускників до вузів. Вважаю, що повністю відмовлятися від тестування не треба. Ще один значний мінус – це певне нівелювання державної мови у вузах, з «подачі» верхівки української влади.

Вікторія Кондович, ректор Чернігівської філії «Європейського університету»:

- Згодна з тим, що від тестування відмовлятися не треба. Але вважаю, що введення середнього балу стане добрим стимулом для учнів шкіл у покращенні їхніх знань. Однак подібну реформу треба було б проводити не зараз, а 5-6 місяців тому. Я також є противником впровадження в України Болонської системи освіти. Прийнявши чуже, далеко не в усьому придатне до наших умов, ми відкинули своє, перевірене роками і десятиліттями. А ми ж бо нація, і повинні нести у цей світ щось своє – неповторне і національне.

- До позитивних наслідків реформи я відніс би значну лібералізацію можливостей вступу на заочну форму навчання. Але дозволю собі поставити під сумнів доцільність запровадження «середнього балу». Кожній дитині від природи дані різні здібності, і шкільну програму всі однаково добре опанувати не можуть. Було б слушно запровадити реформування в напрямку обирання дітьми у старших класах профілю свого подальшого навчання (певних «профільних» предметів). Тоді б ми наблизилися до практики провідних в освітній галузі країн. Також вважаю за доцільне чітко визначити повноваження університетів.

Дмитро Євтушенко, голова студентської ради аграрного факультету Чернігівського інституту економіки і управління:

- Студентів, які вже навчаються, реформа не торкнеться. Особисто я вважаю, що при вступі до вузу середній бал атестату повинен обов’язково враховуватися. Тому що обмежившись профільними предметами, можна втратити знання з інших предметів і інтерес до їх вивчення. Після введення зовнішнього тестування багато випускників шкіл не змогли вступити до вузів, а освітня реформа спрямована на спрощення цього процесу.

Найемоційнішим був виступ декана психолого-педагогічного факультету Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Шевченка Миколи Скока.

- Незалежно від того, за руїни ми житимемо, чи за процвітання, але тема освіти завжди буде актуальною. І говорити зараз треба не про доцільність чи недоцільність «середнього балу», а про підвищення авторитету школи. Причиною введення тестування, як відомо, було похвальне бажання позбутися корупції в освіті. Це допомогло вирішити проблему, але лише на деякий час, адже суб’єктивний фактор є завжди і в усьому. Тому краще всього було б залишити принцип середнього балу, а від тестування взагалі відмовитись. Я згоден з тим, що до вузів не можна вступити, маючи менше 124 балів. Але й максимально завищувати бал також немає сенсу. Не всі мають видатні знання, треба реально дивитися на речі. Та й взагалі, реформи в освіті є невдячною справою. Допомогти може лише поступове вдосконалення освітніх процесів. А Болонська система вищої освіти годиться лише для країн з високим рівнем життя. Україні ж потрібна власна система освіти. Освічені людини повинні приносити користь нашій країні, на не іншим державам.

Головний редактор газети «Черниговская неделя» Наталія Бушай послалась на досвід радянської освіти, коли після закінчення школи до вузів вступало не більше 20% випускників.

- Яка мотивація навчання у наших дітей, для чого вони вчаться? Щоб отримати високий середній бал. Але чи отримують вони задоволення від навчання? Треба переорієнтовувати уявлення дітей про школу – щоб навчання було для них пошуком шляхів самореалізації, а не важкою повинністю.

Звичайно, було б дуже цікаво почути думки представників міського управління освіти. Але їх не було. Юрій Паперний прокоментував це однією фразою:

- У смутний для освіти час її керівникам власне місце дорожче за власну думку…