Роковини втрачених надій та профспілкові маски-шоу

Роковини Голодомору та „Помаранчевої” революції припали на кінець минулого тижня. Відзначили ці події по різному, згідно політичної кон’юнктури сьогодення.

Крім того, відбулася спроба змінити керівництво місцевої федерації профспілкових організацій під гаслами мало не соціальної революції.

Як повідомили в чернігівському відділенні УМВС, цим подіям передували збори в неділю 16 листопада невідомих осіб, які провели в приміщенні федерації конференцію, на якій вибрали нове керівництво федерації.

В своєму інтерв'ю новообраний виконуючий обов'язки голови федерації профспілкових організацій Чернігівської області Сергій Павленко (назвемо його «новими» профспілками) заявив, що з 18 галузевих профспілок 13 підтримали його кандидатуру на позачерговій Раді федерації профспілок. Він підтвердив факт вилучення документів бухгалтерії, проте заперечував причетність до злому дверей і зникнення печатки.

Водночас, глава профспілкових організацій в Чернігівській області Володимир Струк (назвемо його «старими» профспілками), на прес-конференції охарактеризував дану спробу змінити керівництво профспілок області, як «рейдерску, бандитську дію».

Загалом, так і залишилося невідомо, коли і хто ламав двері, крав печатку та залишив купу недопалків в кабінетах профспілкового керівництва.

«Нові» профспілчани вказували на «старих», мовляв це вони вчинили розгардіяш самі, щоб змести сліди багаторічної неефективної діяльності. Натомість «старі» звинувачують в цьому новоявлених профспілкових лідерів.

В цікавому положенні опинилася міліція. Так, зі слів Володимира Струка на прес-конференції, виходить, що генерал Катеренчук особисто обіцяв йому о 21 годині 16 листопада, що все майно профспілок під надійною охороною міліції. А вночі невідомі ламали двері та сейфи і вилучали печатку в приміщенні профспілок. Сам Струк такої «нестиковочки» пояснити не зміг: «Може міліція кудись відлучилася» - лише припустив він.

Можливо пояснять ситуацію та виявлять крадіїв правоохоронні органи - за фактом подій слідчим відділом Чернігівського міськвідділу внутрішніх справ заведена кримінальна справа за ч. 1 ст 357 КК України.

На майдані біля скверу революція гуде

«Нові» профспілки наступного після цих всіх подій дня провели давно і потужно анонсований мітинг трудящихся з радикальними соціальними вимогами. Як і слід було очікувати, «старі» профспілки не підтримали ідею молодих колег виводити пролетаріат на майдани і закликали своїх членів нікуди не йти.

Мітинг в Чернігові, судячи з новин, особливо не відрізнявся від подібних, що пройшли 18 листопада по всій Україні. Організований в «кращих традиціях» української політики, говорячи словами відомого героя, «мітинг закалдырили» на центральній площі та в сквері Попудренка. «Нові» профспілки на чернігівському майдані були представлені в основному студентами молодших курсів та пенсіонерами, між якими сновигали хлопці спортивної статури.

Мітингувальників, незважаючи на холод, назбиралося близько півтисячі. Централізовано доставлені з Києва банери та прапори мали переконати нечисельних журналістів та перехожих у серйозності наміру. Особливо запам’ятався один слоган: «В Україні почалася соціальна революція» - не більше не менше. Щоправда, «революція» тривала не довго і після кількох годин завершилася – протестувальники розійшлися, залишивши поле для роздумів, що це було і кому це потрібно.

Відповідь не така вже й однозначна. Сьогодні будь-яка критика влади грає в першу чергу проти уряду, а значить проти БЮТ. Але в протестувальників не було виразно антиурядових чи антиБЮТівських гасел.

Ключ до розуміння, що відбувається навколо профспілок слід шукати не так в політичній сфері, як у майновій. Так, на вже згадуваній прес-конференції «старий» очільник місцевої ФПУ Володимир Струк навів кілька цікавих цифр. За його словами, на сьогоднішній день федерація профспілок Чернігівщини це 80 % радянського майна профспілок, це 230 тисяч членів та ряд приміщень і рекреаційних зон. Можна згадати ще про членські внески і зрозуміти, що мова йде про ласий шмат.

Ситуація буде розвиватися і, як зазначив новий претендент на керівництво федерацією профспілок в Чернігові Сергій Павленко, «Посмотрим, думаю будет интересно».

На кінець минулого тижня випало кілька визначних дат: 75 роковини Голодомору та четверта річниця Помаранцевої революції.

Дві теми, кожна з яких неоднозначна.

В Україні зароджуються нові традиції  на яких, впевнений, будуть виховуватися майбутні покоління. Участь в заходах рука-об-руку приймають непримиренні політичні опоненти. В Києві поруч стояли Ющенко і Тимошенко, а в Чернігові Хоменко і Романова. І це правильно. Такі дати мають об’єднувати.

Тільки не було здається на вшанувальних заходах Віктора Януковича в Києві і в Чернігові, здається, регіоналів теж не було.

Ще проявляються деякі радянські відрижки організації подібних міроприємств у вигляді масовок виконавчих служб зібраних розпорядженням відповідних голів.

– «А шо вас тоже согнали?», «А где остальные?» - чулося час від часу з натовпу службовців, що якось сором’язливо, тулився обабіч П’ятницької церкви так і не наважившись підступитися ближче до панахиди.

А «Помаранчеву революцію» ніхто в Чернігові офіційно не вшановував. Надто віддалені тепер колишні союзники, надто багато розчарувань та невиправданих надій. Може хтось і хильнув по чарці та подзвонив старому друг і сказав «А пригадуєш, як ми у 2004!»

Думаю і сьогодні кожен з учасників Майдану київського, чи чернігівського штурму міської ради скаже, що їхні старання, жертви не були марними. І якщо нам не вдалося змінити наших політиків, то нам вдалося змінити самих себе. Нам вдалося відбутися як нації і тепер всі ( і влада передусім) розуміє, що українці, якщо дуже допече, знову вийдуть на Майдан і настоять на своєму.