Убивство замасковане під колесами

Півроку тому майже всі засоби масової інформації Чернігівщини повідомляли про вбивство, замасковане під загибель людини на рейках під колесами поїзда.

..."6 грудня близько 4-ї ранку на 737-му кілометрі залізничного перегону Коломійцеве-Прилуки (це залізничний міст через р. Удай поблизу Прилук) машиніст пасажирського потягу “Москва-Знаменка” побачив у світлі прожектора на рейках сторонній предмет.

Він подав гучний сигнал, задіяв екстрене гальмування, але наїзду уникнути не вдалось і потерпілого було розрізано навпіл. Та потім, при детальному огляді тіла загиблого та місця події силами оперативної групи, стало очевидно, що самогубством під колесами поїзда цей випадок не був...”

Днями набрав законної сили вирок, винесений тим, хто скоїв цей злочин. Їх двоє, причому один з цієї пари — неповнолітній, але такий, що вже відбував покарання в місцях позбавлення волі, за крадіжки. Неповнолітньому за вироком суду призначено покарання у вигляді десяти, а повнолітньому — тринадцяти років позбавлення волі.

Результати розслідування цього злочину, підтверджені в ході судового засідання, показали, що постраждала жертва “ні за що”. Хоча можна сказати й інакше — на ґрунті вживання алкоголю та нерозбірливості у виборі для цього компанії. Молодий сільський хлопець, який гостював у знайомого, прийняв запрошення “посидіти-випити” від людини, яку вперше бачив. Той, хто його запросив, гостинність розумів по-своєму: через деякий час у нього знайшовся привід вдарити гостя кулаком в обличчя. А потім, аби побитий не повідомив у міліцію, господар підмовив ще одного учасника пиятики разом залякати гостя, відвівши в якесь глухе місце. Підходящим місцем їм здалася яма біля залізничного мосту над річкою Удай.

 До речі, жертва йшла туди добровільно. Парубок був такий п’яний, що, мабуть, погано розумів, що відбувається. На мосту йому наказали зняти куртку і стрибати вниз. Куртку він зняв, але стрибати не хотів. Тоді вдарили, зіштовхнули з парапету. Він повис під мостом, учепившись руками за якісь елементи конструкції. Катів це не влаштовувало: старший наказав молодшому принести йому каміння, яким і почав кидати, збиваючи упертого вниз. Той зірвався, впав у річку. Висота мосту там метрів сім і груднева вода дуже холодна — але якимось дивом хлопець тоді ще залишився живим і навіть виплив на протилежний берег.

Побачивши таке, старший з його кривдників почав гукати: мовляв, більше бити не будемо, іди до нас. А той, кого вбивали, мабуть, був у такому стані, що навіть купання у крижаній воді не зразу прояснило йому голову. Він іще підійшов до мосту — і тільки після того, як ступив на нього, розвернувся і став тікати.

Утекти йому не вдалося. Зупинили за допомогою того, що трапилось під руку: застережного залізничного знаку (дерев’яної жердини, на якій був закріплений металевий трикутник). Ним нещасного спочатку збили з ніг, а потім по черзі били, лежачого, по голові. Нанесли загалом більше п’яти таких ударів.

Після отримання цих тілесних ушкоджень потерпілий ще міг прожити хіба що кілька хвилин. Тобто поїзд, швидше за все, наїхав на вже мертву людину. Вбивці, які перенесли її на початок мосту й поклали на рейки, втекли додому.

Варто сказати, що завдяки інтенсивній та професійній роботі слідчої групи, яка складалася з працівників міліції та прокуратури, цей злочин тоді був розкритий “по гарячих слідах” буквально до вечора наступного дня.

На щастя, такий злочин — з використанням поїзда як знаряддя вбивства або маскування вбивства — залишився поки що без повторень. Принаймні, на Чернігівщині.