Чернігівщина зникає з карти України

Фахівці з шістдесятих років минулого століття фіксують на Чернігівщині зменшення населення.

Число новонароджених і в 2008 році у нас вдвічі менше, ніж померлих. У сільській же місцевості ця диспропорція ще глибша – один до чотирьох.

Найбільш ураженими демографічною кризою районами є Козелецький, Новгород-Сіверський та Борзнянський. Тільки за минулий рік жителів Чернігівщини стало менше на 1,6 відсотка.

В Європі ж, теж занепокоєній зменшенням кількості свого населення, цей показник в середньому становить 0,02 відсотка.

Про це повідомила на черговому засіданні прес-клубу «Ділове слово» управління у справах преси та інформації облдержадміністрації перший заступник начальника головного управління статистики Катерина Свистун.

Кількість населення Чернігівщини змінювалась наступним чином. З 1932 року, коли було створено Чернігівську область, і до 1941-го людей більшало. На початок війни тут жило 1,8 мільйона.

Велика Вітчизняна зменшила цю цифру на 500 тисяч. Упродовж двадцяти років, починаючи з 1945-го, кількість населення зростала і досягла 1,6 мільйона осіб.

А от з 1966 року людей на Чернігівщині стає все менше і менше. Сьогодні нас залишилося тільки 1,1 мільйона.

І якщо нинішні темпи скорочення населення збережуться, за якихось 60 років Чернігівська область може взагалі зникнути з карти України. Адже у 2007 році, умовно кажучи, в області не стало Варвинського району (17 тисяч населення), у 2008-му – Талалаївського (14,5 тисячі населення), а за 5 місяців поточного року – Куликівки чи Срібного (5 тисяч населення).

Реально вже 41 село на Чернігівщині не має жодного мешканця.

Аж ніяк не сприяють поліпшенню демографічної ситуації середній вік та тривалість життя населення. Чернігівщина і тут на гірших позиціях.

Середній вік українця сьогодні – 40 років, мешканця нашої області – 43. 35 відсотків населення області – пенсіонери, і тільки 13% - діти й молодь до 16 років. Показник демографічного навантаження на працездатну людину у нас найвищий в Україні.

Фахівці прогнозують, що середній вік дитини, народженої у 2008 році на Чернігівщині, становитиме лише 66,8 року. Це так звана очікувана тривалість життя. Жінкам при цьому пророчать в середньому 77,4 року, а чоловікам – 59,9.

Знову ж, ситуація на селі ще гірша: середньостатистична жінка там доживатиме до 73,2 року, а чоловік – лише до 55,6 року. Тож розмови про збільшення пенсійного віку в Україні, вважає Катерина Свистун, не на часі.

А от доцільним, і актуальним було б розроблення й реалізація державної цільової програми підтримки й збереження населення Чернігівської області як зони демографічної кризи. І оскільки з 19144 осіб, що покинули Чернігівщину, понад 70% - освічені люди працездатного віку, ця програма має не лише стимулювати зростання народжуваності, як вже започатковано в державі, а й заохочувати молодь залишатися в області.

Управління у справах преси та інформації 
Чернігівської ОДА