"Самобутня культура, яку намагалися знищити": у Варшаві показують давні ікони Києва та Чернігова

На виставці представлені українські духовні скарби, більшість із яких нині зберігаються у польських музеях. Цю культурну спадщину намагався знищити Сталін, а тепер це хоче зробити Путін, – кажуть у Музеї Варшавської архієпископії.

У Музеї архієпископії у Варшаві триває виставка "Святі ікони Києва та Чернігова" ("Święte ikony Kijowa I Czernichowa"). На ній представлені стародруки, гравюри, ікони, фотографії зруйнованих російськими окупантами храмів.

Про це у своєму Facebook повідомив історик, заступник директора з наукової роботи Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського Максим Блакитний. Він зазначив, що значна частина експонатів виставки пов'язана з Черніговом і Чернігівщиною.

"Серед них, дедикація гетьману Івану Мазепі 1695 року (автори – Лаврентій Крщонович та Іван Щирський)", – написав Максим Блакитний.

Виставка відкрилась ще 28 січня та триватиме до 5 квітня, – повідомляють на сайті Музею Варшавської архієпископії. Під час відкриття виставки її куратор – історик мистецтва, професор, доктор гуманітарних наук Вальдемар Делюґа зізнався, що йому важко говорити про пам'ятки та сакральну спадщину сусідньої України у той час, коли триває варварська путінська агресія.

"Перші тижні після початку війни я не постійно запитував (у своїх українських колег, – ред.), чи вони ще живі. Більшість не покидала своїх робочих місць у Києво-Печерській Лаврі та Чернігові, місті, яке так сильно постраждало не тільки минулого року, але й протягом останніх ста років. Я отримав багато фотографій, хотів вести облік, боявся, що під час бомбардувань зникнуть матеріали з їхніх ноутбуків. Зараз ми вирішили представити мистецькі досягнення Лівобережної України, яка найбільше постраждала. Ми показуємо лише деякі пам’ятки, які привезли до Варшави, та документацію, що свідчить про руйнування за Сталіна, Гітлера та Путіна. Друга частина виставки стосується тих творів, яких вже немає, втрачених у 20 столітті, як-от ікона Успіння Божої Матері. Чорно-біла фотографія показує, наскільки це був вражаючий витвір мистецтва, але більшовиків цікавило лише дорогоцінне каміння", – розповів Вальдемар Делюґа.

"Кожен, хто ознайомиться з цією виставкою, зрозуміє, яке багатство знищує в Україні ця війна. Гинуть цілі села і тисячі людей. Водночас кілька мільйонів людей тікають і мігрують – це справжня трагедія. Ми повинні співпереживати цьому, виражати це своєю допомогою, ототожнюючи себе з нацією, яка так жахливо страждає. Є ще один аспект часу цієї виставки: щойно закінчився екуменічний тиждень, коли ми справді мали багато екуменічних зустрічей з Православною, Латинською та Грецькою Церквами, а також із протестантами. Поява цієї виставки зараз показує, що ми не екуменічні теоретики, а хочемо збагатитися тими дарами, які несе Схід. Іноді в Західній Європі чи в Польщі ми з особливою симпатією дивимось на східне мистецтво – малярство та ікону, тому що в західній дійсності ми дедалі більше втрачаємо певні правила і принципи в мистецтві", – сказав на відкритті виставки архієпископ Варшавський кардинал Казимир Нич.

Архієпископ Варшавський кардинал Казимир Нич

Пресслужба Музею архієпископії, своєю чергою, оприлюднила докладний опис виставки, у якому зазначили, що культура давніх Києва та Чернігова вплинула на розвиток цілої європейської культури.

"Виставка "Святі ікони Києва та Чернігова" має на меті показати надбання культури Східної церкви, яка у нас мало знана та недооцінена. Власне, у Києві впродовж століть діяв один із найбагатших інтелектуальних і мистецьких центрів православ'я, вплив якого на європейську культуру був вражаючим.

Ікони часів Київської Русі та натхненні ними пізніші гравюри, листівки та стародруки є свідченням спадкоємності традиції в українській культурі. Нечисленні витвори мистецтва, що дійшли до нашого часу, свідчать про те, наскільки міцними були зв’язки Київської митрополії з рештою країни. Твори мистецтва об’єднували цілу націю, що жила між Дністром і Бугом, стали частиною її історії. Виставка, підготовлена ​​Музеєм Варшавської архієпископії, показує найдавніші ікони, створені під впливом візантійської традиції, пам'ятки, які не збереглися до наших днів. Буремна історія України та сусідніх країн: війни, пожежі, грабунки завдали великої руйнації церкві. ХХ століття було особливо жорстоким для людей, які проживали на цих територіях. Неодноразово українцям доводилося оберігати найдорожче – святі ікони, картини та інші скарби – від цілковитого знищення.

На рубежі XVII-XVIII століть виникла вражаюча барокова архітектура, що включала мистецтво декорування православних церков і палаців. Місцеві митці, які переосмислили зразки з традиції західного бароко, створили на території Лівобережної України багаті мистецькі осередки. Десятки малярів, які навчалися в Києві, створили самобутню малярську школу, яка поширилася по всій Східній і Центральній Україні. На виставці представлені ікони, пов’язані з мистецькими осередками Лівобережної України. Показуємо також роботи, створені на польсько-українському порубіжжі під впливом іконографічних зразків, розроблених у Києві.

Планомірне знищення релігійної духовності мешканців Києва та Чернігова совєцьким режимом почалося з руйнування їхніх храмів. Тридцяті роки були апогеєм. Грецька церква Святої Катерини на Подолі була зруйнована в 1929 році. На її місці збудовано завод сільськогосподарських машин. Колишній домініканський костел, пізніше Церква святих Петра і Павла була знесена совєцькою владою в 1936 році. 14 серпня 1937 року Михайлівський собор у Києві був підірваний. Варварству передувало розграбування храмового убрання. У 1934-1937 роках, у період найбільших репресій, тільки в Києві було зруйновано понад 60 храмів. Роботу зі знищення продовжила гітлерівська Німеччина. У 1941 році був підірваний Успенський собор Києво-Печерської лаври (Насправді Успенський собор був знищений совєцькими диверсантами, – ред.). Настінні розписи, іконостас та оздоблення храму зникли назавжди. Залишилися лише фрагменти.

На виставці представлені твори мистецтва, пов’язані з релігійними центрами Києва та Чернігова. Ми показуємо як ікони, так і іконографічні послання у вигляді гравюр та фотографій, на яких зображені пам’ятки, яких уже немає. Архівні фотографії документують процес руйнування під час сталінського періоду, під час німецької окупації та зараз під час російського вторгнення. Унікальним експонатом виставки є іконостасні двері та дияконські двері з іконостасу з Липовця на Брацлавщині, датованого серединою XVIII ст. (із зібрання Національного музею в Кракові). Також показуємо стародруки з колекції Центру православної культури у Варшаві.

Представлені тут гравюри та ікони походять із колекцій Музею палацу короля Яна ІІІ у Вілянові; Національної бібліотеки у Варшаві; Національного музею у Варшаві; Національного музею у Кракові; Музею ікон у Варшаві.

Відбитки гравюр походять із Ґданської бібліотеки, фотографії ікон із колекції музею «Духовні скарби України» в Києві.

Печерська Лавра, розташована в південно-західній частині сучасного Києва, стала найважливішим осередком духовності в Україні. Перша чернеча громада тут була заснована на початку ХІ століття, а багаті письмові джерела описують історію цього місця з початку середньовіччя. Тут були створені в різні епохи чудотворні візантійські ікони, реліквії та пам'ятки церковного мистецтва. Ікони Успіння Пресвятої Богородиці, Ігорівської Божої Матері, Святого Миколая шанували жителі України. В інших церквах Києва також були старовинні ікони, наприклад Куп'ятицької Богоматері із Софії Київської.

Подібним чином у Чернігові та розташованому неподалік Любечі шанували ікони Діви Марії, посилення культу якої припало на добу меценатської діяльності гетьмана Івана Мазепи та його сучасників Лазаря Барановича та Пилипа Орлика.

Образ Єлецької Божої Матері, відомий також як ікона Божої Матері Єлецька, мав у Чернігові живий культ. За переказами, чудотворний образ з'явився на ялинці в XI столітті одному з руських князів. Ікона, яка знаходиться в Чернігові, була створена в XVII столітті. Її історію описав Йоаникій Ґалятовський. Так само визнанням користувалася ікона Іллінської Божої Матері, написана дубенським монахом Геннадієм Костянтиновичем у 1658 році з церкви пророка Іллі Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. Одним із найбільших українських меценатів, фундатором багатьох православних храмів був Іван Мазепа, який був великим поборником культу Діви Марії. Сучасники неодноразово присвячували йому свої літературні твори, гравери створювали великоформатні графічні композиції на похвалу гетьману. Вони часто містили багату іконографічну програму, нерідко звертаючись до міфології, гербів і геральдичної символіки, почерпнутої з античної традиції, переданої через християнську інтерпретацію, нерозривно пов’язані в середовищі письменників, богословів і київських художників. На виставці ми демонструємо кілька композицій, присвячених Мазепі", – зазначають у Музеї Варшавської архієпископії.