«Попса у нас найбільш відстійна», – думка фахівця на «Червоній руті». ФОТО

Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» дав старт творчій кар’єрі переважної більшості сучасних відомих українських виконавців.

У пошуках нових зірок до Чернігова завітав представник оргкомітету фестивалю Мирослав Мельник. 3-4 липня він разом з членами журі обласного відбіркового етапу прослухав понад 50 гуртів, фольклорних колективів і співаків.

Найкращі отримали путівку на фінал «Червоної рути», що відбудеться наступного року, ймовірно, у Луганську. Своїми враженнями Мирослав Мельник поділився з нашими читачами.

«Червона рута» вивела популярну музику з андеграунду

– Особливістю Чернігівського регіонального етапу є те, що відбір зазвичай триває два дні, - повідомив пан Мельник. – Це можна пояснити так: тут традиційно багато виконавців, а також гарна організація. Для членів журі це, звичайно, також добре. Ми маємо можливість перепочити. Традиційно починаючи з 1990 року організацією «Червоної рути» в Чернігові займається Українська народна партія, а допомогу на місцях - тут та в інших регіонах - надають обласні управління культури, освіти, молоді. Взагалі конкурс проходить раз на два роки, адже неможливо за півроку провести всі відбіркові конкурси в Україні та фінал.

– Ви неодноразово підкреслювали, що «Червона рута» кардинально відрізняється від інших подібних фестивалів. А завдяки чому?

– По-перше, це не просто фестиваль, а музичний конкурс. Серед його організаторів серйозні музиканти, викладачі, підприємці. А один із засновників – той, хто сам цей фестиваль придумав і розпочав – Тарас Мельник, мій старший брат. В 1988 році він сам їздив по обласних центрах, вперше домовлявся про конкурс. І в 1989-му стався перший фестиваль у Чернівцях. В 2009-му ми святкували ювілей, «Червоній руті» виповнилося 20 років. По-друге, значення фестивалю виходить за рамки музики і масової культури. З початку існування він мав величезний резонанс, вплинув навіть на голосування під час референдуму за незалежність України. Це був великий вибух масової культури в 1989 році, адже до того вона була в андеґраунді. Панував офіціоз. Перший фестиваль був присвячений пам’яті Володимира Івасюка, тому що в 1979 році його не стало, і через 20 років була проведена така паралель. Взагалі ж червона рута – це своєрідний символ живучості, адже з цією квіткою пов’язана така легенда: коли монголо-татари потоптали нашу землю, на ній нічого не зростало. Найпершою квіткою, яка з’явилася, була червона рута. Взагалі це ще й лікарська квітка, вона має цілющі властивості. По-третє, фестиваль ставить дуже серйозне завдання. Ми маємо колосальні технології у вокальному співі, адже у нас співають так, як співали п’ятсот і тисячу років тому. І ми мусимо їх зберегти, вони не мають померти. По суті, це завдання має виконувати держава.

Шанс на успіх має виконавець, який «відчуває час»

– Які ж виконавці мають шанс на успіх, на перемогу у фестивалі?

– Ми оцінюємо їх за такими принципами. По-перше, у музиканта має бути оригінальне творче обличчя. Має значення неповторна манера, а також сучасність, у артиста чи музиканта має бути відчуття часу. Це по-друге. А, по-третє, це національна самовизначеність. Але це означає буквально, що людина має вийти на сцену в шароварах чи сорочці, це має бути набагато глибшим. Це може бути сховане в музичній тканині. Дуже важливо, аби виконавець своєю творчістю не розмився в світовому контексті. Адже найбільш яскраві представники шкіл масової культури – французької, латиноамериканської, британської – мають свої особливості звучання, аранжування, і професіонали це одразу визначають. Це як у футболі – є певний стиль гри, приміром, Марадони. І це чудово, що у світі є багатоманітність.

– Організатори ніяк від нього не можуть відмовитися. Наш принцип – постійність і систематичність, тому конкурс не можна припиняти. Нам допомагають обласні бюджети, цей захід внесений до їх планів роботи, адже механізм зручний. Інший захід подібного рівня навряд чи буде проведений в регіоні. Ми ж «перелопачуємо» всі райони. Це своєрідний огляд творчості масової культури. Він доступний, учасникам не потрібно платити вступні внески, що в наш час надзвичайно складно. Він дає можливість побачити і почути, що відбувається у світі сучасної української музики. В усіх відбіркових конкурсах, що проходять в Україні, беруть участь понад 4000 виконавців. Тільки рок-музикантів близько 850. Я, напевне, єдина людина в Україні, яка прослухала все, що є в нашій державі. В той же час це унікальна можливість для музикантів познайомитися, подивитися, визначитися, хто кращий, створити нові колективи. Уявіть собі: де ще на одному концерті можна побачити 10-15 рок-колективів? Зазвичай в обласному центрі виступають разом 3-5місцевих гуртів.

Чернігівці співають добре, але другосортний репертуар

– Що цікавого було на прослуховуванні в Чернігові, чи вразили Вас?

– Першого дня виступили 40 співаків з усієї області, лише деякі райони не були представлені, люди навіть з сіл приїхали. Якщо порівнювати з іншими областями (а Чернігів у мене 13-й за рахунком), то Чернігів приємно здивував тим, що вокальні можливості виконавців - на досить добротному рівні, співають чисто. Вік виконавців – від 10 років, а в середньому – від 14 до 20. Вони досить організовані, швидко реагують на якісь зауваження. Люди готові до цієї діяльності. А щодо репертуару – то він відстійний. Наш конкурс перегукується з іншими в тому, що популярна музика є найбільш відстійною. Причині загальні: засоби масової інформації, а точніше – FM станції та телебачення продвинуту музику не пропускають. Вони дають секондхендну поп-музику, другорозрядну, неактуальну. Справа в тому, що є держави, які ведуть в галузі масової культури, особливо в популярній музиці, які мають сильну школу сучасного вокалу, джазу, соул. Традиційно це Америка. Інші країни, можливо, мають сильних представників, але вони не є законодавцями мод. Ми ж маємо 60-70% музичного інформаційного простору російського. Ми під експансією, і в цьому криється небезпека, адже російська музика також запозичує технології, точніше - краде. Було вже, що наші виконавці їдуть на «Євробачення», а закордонні експерти прослуховують їх музичний матеріал і відчувають запозичення. Це сталося з Альошею. Звичайно, без американської поп-музики не було б взагалі ні російської, ні іншої. Але кожна країна може взяти за основу якісь найкращі досягнення й завдяки своїм творчим силам додати своє. Принаймні ми на це сподіваємося й цього прагнемо.