Нас би було 90 мільйонів…

«Білі плями» у вивченні радянського періоду історії України стали темою обговорення учасників круглого столу, який відбувся сьогодні у Чернігові.

Ініціаторами його проведення стали Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Український інститут національної пам’яті, Чернігівська ОДАі обласна рада.

Вітаючи учасників круглого столу (ними були науковці, освітяни-гуманітарії Чернігова і області, представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, працівники закладів культури, журналісти), заступник голови облдержадміністрації Наталія Білоус зазначила:

- Незважаючи на те, що ланцюги радянської історіографії і цензури давно впали, у головах багатьох українців існують не те що «білі плями», а цілі «білі континенти» незнання і нерозуміння історії власної держави. Сьогодні відкриваються архіви, з’являється чимало фундаментальних праць сучасних істориків з новими, неупередженими поглядами на радянське минуле України.

Дійсно, справжня правда про багато злочинів тоталітарного режиму й досі не відкрита. Голодомори, «розкуркулення», депортації та інші репресії спричинили для України більше жертв, ніж їх принесла Друга світова війна. Дослідженням страшних сторінок вітчизняної історії докладно почали займатися лише у 1980-х роках, і були це американські дослідники, зокрема Джеймс Мейс. В колишньому ж СРСР на цю тему було покладене незаперечне табу, доступу до відповідних архівів просто не існувало.

Доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської академії Станіслав Кульчицький особисто знав Джеймса Мейса і тривалий час працював разом з ним в академії.

- Джеймс Мейс дав визначення українському сучасному суспільству – постгеноцидне. Основна його ознака – це втрата історичної пам’яті. За оцінками дослідників, демографічні втрати України в проміжок часу від 1914 до середини 1950-х років були настільки великими, що якби їх не було, то населення України складало б зараз 90 мільйонів чоловік.

Джеймс Мейс був єдиним американцем, який ще під час навчанні в університеті спеціалізувався на історії України. Пізніше очолив робочу комісію американського Конгресу з розслідування голодомору в Україні. У 1983 році в Монреалі, на 1-й конференції з голодомору в Україні, він науково обґрунтував концепцію геноциду. Після того, як у минулому році Верховний Суд України визнав голодомор геноцидом українського народу, завданням вітчизняних істориків стало переконати світ, що геноцид українців слід ставити в один ряд з геноцидом вірмен у 1915 році і холокостом євреїв під час Другої світової війни.

Перед учасниками круглого столу виступила також Наталія Дзюбенко-Мейс – українська письменниця, вдова Джеймса Мейса. Говорячи про необхідність виховання в українцях поваги до власної історії і до самих себе, вона сказала:

- У 1991 році Захід не хотів незалежності України. Вона непотрібна йому і зараз, - нас не поважатимуть у світі, доки ми не наберемося міцності і національного духу.

Заступник директора Галузевого державного архіву СБУ, кандидат історичних наук Сергій Кокін розповів про ліквідацію завдяки відкриттю архівів СБУ декількох «білих плям» в історії України. Зокрема, вбивства у 1949 р. Ярослава Галана і ліквідації після війни Української греко-католицької церкви. Архіви поступово відкриваються і стають доступними для науковців і журналістів, яскравий приклад цього – видання книжкової серії «Реабілітовані історією», яка налічує вже 50 томів. Водночас Сергій Кокін зазначив, що існують архіви, котрі ніколи не будуть розсекречені. Це ті архіви, в яких зберігаються документи, пов’язані з військово-технічною та оборонною галузями. До них відносяться і документи, які стосуються Чорнобильської катастрофи 1986 року.

- Історик повинен мати критичний розум, - наголосив заступник голови Українського інституту національної пам’яті Владислав Верстюк. – Лише тоді народжуються нові версії історичних подій, з’являється сенс у пізнанні історії.

Не перший рік Видавничий дім «Києво-Могилянська академія» видає книги з історії України, в тому числі й чернігівських авторів: Сергія Павленка, Тамари Демченко, Олександра Бойка. Чимало нових видань побачило світ завдяки дієвій співпраці з Галузевим державним архівом СБУ. Лише по темі голодомору 1932-1933 видано 17 книг! Але найбільшою проблемою видавництва є … відсутність збуту. Українці мало читають, а книги з історії цікавлять зараз переважно фахівців і студентів. Такі реалії…

У свою чергу начальник управління у справах преси та інформації ОДА Дмитро Никоненко розповів про плани видання книг не лише на 2010 рік, а й на послідуючі роки (відповідні програми розраховані до 2015 року). Деякі з видань історичної тематики видаються і видаватимуться великими накладами, що дасть можливість забезпечити ними всі бібліотеки Чернігівської області.

Кожен бажаючий з учасників круглого столу міг тут же придбати нові видання ВД «Києво-Могилянська академія», Інституту історії України та Українського інституту національної пам’яті.