97-річну катували за 700 гривень

– Отут її, сердешну, вранці й знайшли, – показує Оксана Троцик. – Лежала зсинена на долівці коло печі.

Двоє покидьків познущалися з 97-річної бабусі і ледь не забили її до смерті. Стареньку повертали до життя хірурги районної лікарні. Однак стан її залишається важким. Негідників спіймали.

Думала, котик

Жителька Ушні Устина Зеленська 16 вересня рано лягла спати. Двері з хати до сінців, як завжди, закрила на гачок.

Жила бабуся самотньо, однак, маючи без трьох років століття за плечима, сама себе обслуговувала, до магазину тупала. Піч топила, сяку-таку їжу варила. Холодильника не мала, то виставила посуд у сінці, аби харчі не зіпсувалися.

Уночі чує – щось вовтузиться за дверима, ляпає. Думала, то кіт у чавунчик поліз. Відкинула гачок – а до хати ввалюються двоє чоловіків у масках. То вони й нишпорили у сінцях, шукали, чим би поживитися.

Мало не до смерті

Увірвавшись, схопили бідну стареньку, зв’язали руки, ноги. Били нещасну кілька годин, товкли озвіріло носаками – вимагали гроші.

Напередодні Устина Родіонівна отримала пенсію. Сто гривень витратила, а 700 ще лишилося. Вона віддала їх без вагань, аби тільки не били. Але нелюдам мало виявилося, вимагали ще…

Знайшла її уранці односельчанка, яка носила старенькій молоко. Зранену, синю від побоїв, ледве живу. По хаті розсипані крупи, макарони, речі валяються. Одне вікно разом із рамою вирване – то бідолашна бабуся пробувала тікати від нападників. Від ляку подужала і цвяхи розігнути, і вікно висадити.

– Потрапила вона до нас у лікарню 17-го вересня, – розповідає хірург-ординатор центральної районної лікарні Михайло Туров. – Зі струсом мозку, забійною раною правого передпліччя, з численними забоями обличчя та голови, грудної клітки. Одним словом, стан тяжкий. Через тиждень по неї приїхала родичка, забрала стареньку до себе доліковувати.

Син Устини Родіонівни помер давно, онука із донечкою до Англії виїхала.

«Вона вже не така»

Устина Родіонівна покинула рідну Ушню – небога, сестрина дочка, повезла її до себе у Вінницю. Хата відійшла сусідці Оксані Троцик: вона останні роки опікувала стареньку, тож та хату їй відписала. Інша сусідка, Ірина Кочка, розказує, що не хотіла бабуся з рідної домівки їхати, сумувала.

Шістдесят років тут прожила. Однак після того клятого побиття і поводилася дивно. Ото поведе очима по хаті, каже: «Наче й речі мої, а наче й не дома я».

А вона ж іще моторна яка була! Город, правда, в останні роки не порала – сусідам віддала, ті її картоплею забезпечували. І представники соціальної служби завжди опікали бабусю. Жила б вона ще не один рік, аби не та біда.

А негідників, 19 і 24 років, невдовзі знайшли. За словами начальника райвідділу міліції Василя Ворони, один – ушнянець, інший приїздив туди до родичів. Наразі триває слідство, а підозрювані (поки що юридично у них такий статус) перебувають в ізоляторі тимчасового утримання у Мені.