Останнє оновлення: 10:57 вівторок, 18 лютого
Земля / Дерибан
Ви знаходитесь: Політика / Регіон / Дерибан: Діда звели в могилу за його ж землю
Дерибан: Діда звели в могилу за його ж землю

Дерибан: Діда звели в могилу за його ж землю

Михайло Єфремович Шелег з Булавчиного хутора, що на Менщині, так і помер, вигнений з власної хати.

— Після засідання останнього суду, коли рішення було не на користь батька, він дуже занепав, — розповідає син Олег. – Він не міг зрозуміти і казав мені неодноразово: «Ну як же так могло статися, що у моєї сестри і у мене відібрали хату? Адже я теж її будував і жив тут…»

Багато чого дивного залишилося у цій справі. Та тільки кому вона тепер потрібна, якщо навіть за життя мешканця Булавчиного хутора так жорстко і не по-людськи вигнали з його власного помешкання ті, котрі і зробили це житло не його.

«А як же тоді земельні акти, що видавалися мені?» – одразу після суду запитував Михайло Єфремович.

І справді, ніяк не піддається логіці «норма», коли у комп’ютерній базі даних земельного кадастру відділу земельних ресурсів номери двох державних актів на право приватної власності на землю, що були видані у 2002 році Менською райдержадміністрацією, числилися зовсім на іншу людину. людину, що виїхала з Менщини тридцять років тому. У Донецьк.

— Після суду приходить до мене один з тих панів, що тут вже господарюють, — казав після останнього рішення суду ветеран, — та й ще накричав на мене, що дріт забрав мій син звідси.

— А що ви сказали йому? — перепитав я.

— Що я міг сказати? Подумав, що не вони розвішували тут цей дріт, то й не мають на нього жодного права, як і на хату, і подвір’я… Мовчки пішов подалі від нього.

Так і пішов з життя Михайло Шелег, маючи акти на землю, видані йому. Землю, не питаючи ні про що, у нього забрали. Колись із селянством що хотіли, те й робили комуністи. Тепер – нові мерзотники.

Не знав покійний Михайло Шелег ще й про те, що після останньої публікації "Сіверщини" на його захист до редакції зателефонували. "Попереджали", що київські адвокати народного депутата, який став господарем садиби сім’ї Шелегів, «можуть подати позов на газету і автора статті до суду».

Мабуть, за всіма неподобствами, що коять ці люди (хай і в межах чинного законодавства, норми якого самі й попридумували, недарма ж вони – народні депутати), забувається істинна сутність людського буття. Вона полягає не тільки в юридичних хитромудрих сплетіннях або в рішеннях світських судів. А й у тому, що є справжній вищий суд – праведний.

Чи хоч інколи думають про це новоспечені юристи з організаторами земельно-житлової вакханалії, що чорною хмарою сповзла на простих людей? Прості люди залишилися, на жаль, зовсім беззахисними.

Фото автора

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Коли закохався в фотографію

SVOBODA.FM