Останнє оновлення: 17:05 четвер, 6 лютого
Кримінал / Шахрайство
Ви знаходитесь: Кримінал / Пригоди / Шахрайство: Оббирають липові соцпрацівники
Шахрайство: Оббирають липові соцпрацівники

Шахрайство: Оббирають липові соцпрацівники

Лідія Гацан чверть віку пропрацювала бухгалтером у Будинку побуту Березни. Була відмінним фахівцем, неодноразово відзначалася грамотами та преміями.

І зараз, маючи поважний вік, ретельно слідкує за новинами у державі та світі – багато читає періодики, слухає радіо. Але попалася на гачок шахрая, хоча не одну публікацію про це читала.

– Сталося це 9 жовтня, – розповідає Лідія Іванівна, – я тупцялася у дворі біля курей. Ноги у мене страшенно болять, то ходжу по хаті і на подвір’ї за допомогою стільчика. Бачу, до двору мого чоловік заходить. З виду йому років 30, гарно вдягнений, у руках тримає ручку і зошит.

Непроханий гість сказав, що він допомагає соціальному працівнику Тані, яка обслуговує бабусю.

– Цей молодик пошепки мені повідомив, що гряде реформа грошей, через що і банки стали працювати нестабільно, вкладів клієнтам не видають. Так от, він, мовляв, має доступ до якогось банку і швидко, днів за два – три обміняє мої гроші на нові. Я й ухопилася на його пропозицію, у хату запросила, гроші дістала…

У Лідії Іванівни з рідні нікого не зосталося, живе одна. Поховала сестру, дочку, а вісім років тому ще й чоловіка.

– На смерть зібрала три тисячі, а напередодні візиту цього чоловіка отримала ще й пенсію, – розповідає бабуся, – отож і віддала йому чотири тисячі. Хоча він бачив, що у мене ще зоставалися, однак не взяв, сказав, щоб на хліб були, доки нові гроші з’являться.

Лідія Гацан за втраченими грішми дуже не побивається.

– Настроюю себе так, щоб не думати про них. Я більше горе пережила, коли хоронила рідних, а гроші – справа наживна. Ось у листопаді пенсію принесуть, як пошле Бог здоров’я та протягне віку, то зберу на смерть.

– У міліцію зверталися?

– Та куди мені? Сусідка Свєта заявила в міліцію. Приходили до мене четверо, писали протокол, я його підписала. Не вірю, що афериста знайдуть. Знаю одне: видурені гроші ані радості, ані щастя тому шахраю не принесуть. Бог йому суддя.

А у Марії Поди гроші вкрали.

– Живу я сама давно, – каже Марія Василівна. – Чоловік помер. Племінник із Чернігова навідується із сім’єю, допомагають. Сестра милосердя обслуговує.

Того серпневого спекотного дня Марія Василівна повідкривала двері і вікна свого житла, аби свіже повітря до кімнат зайшло.

– На городі накопала картоплі та й стала її у дворі чистити, – розповідає далі бабуся. – Аж раптом чую, у кімнаті якийсь шурхіт. Подумала, що то коти зайшли. Днів через три після того я виявила пропажу чималої суми грошей.

У Подині давно нема магазину. Приїздить раз на тиждень у село жінка-підприємець, яка скуповує у селян сир і дещо продає з продуктів. Інший приватник із Миколаївки привозить хліб і до нього.

– От коли приїхали ці люди, а Григорій Бобрушко з Миколаївки під кожен двір підвозить продукти, я кинулася за грішми, а їх нема, немов корова язиком злизала. А лежали вони на серванті уже років три, далеко я їх не ховала. Як же мені шкода стало, – плаче Марія Василівна, – там же і на паливо на зиму б вистачило, і на ліки, і на прожиток.

Звернулася бабуся до правоохоронців зі своєю бідою. Однак результатів поки що ніяких.

– Нема у нас дільничного міліціонера такого, як був Корж. Його недобрі люди боялися, а ми, старі, поважали.

Фото: Сергій СТУК

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Пан Усмішка і його позитив - фоторепортаж

SVOBODA.FM