
Танго нікчем
З усіх новорічних символів, що залишилися нам у нафталіновий спадок від СРСР, немає нічого більш огидного, похмурого і нудотного, аніж фільм «Ирония судьбы».
«Ирония судьбы» – це картина Босха, написана в дусі соцреалізму. Це танго, але танго нікчем. У сірій хуртовині радянських буднів хаотично переміщаються сірі радянські люди, намагаючись зображати сіру радянську любов в сірих містах.
А головний герой…
Головний герой – 36-літній мамин синочок, радянська нікчема vulgaris, пародія на чоловіка. Він вже намагався одружитися, але втік від нареченої (чоловічий вчинок, авжеж).
Він жалюгідний.
Весь фільм всі навколо будуть приймати рішення за нього.
Наречена вирішить, де і з ким він зустріне новий рік. Мама вирішить, що не слід йому говорити з не менш жалюгідним іншим Павликом (вона скаже, що в двері подзвонив НЕ Павлик, а сусідка). Потім Павлик та інші алкоголіки вирішать за нього, що він п’є в лазні. Вирішать, що саме він полетить у Ленінград «лоукостом».
У Ленінграді за нього будуть вирішувати вже незнайомі люди. І один з цих людей – сіра радянська жінка, яка в підсумку сама вирішить, з ким головний герой буде жити, прилетівши до нього із забутим «віником».
І все це – на тлі тотального мороку совка: заливної риби, сірих квартир-двійників на вулицях з однаковими безглуздими назвами, з однаковими меблями («Румунський гарнітур за вісімсот тридцять рублів!»).
Світ «Иронии судьбы» – це світ не свята, а убогості.
Це світ радянського дефіциту («Ти вже зробила салат з крабів... до речі, де ти дістала краби?»),
радянського побуту («Румунський гарнітур за 830 рублів!»),
радянської роботи («Надія – відмінний педагог, чуйний товариш, вона веде величезну громадську роботу, вона висить на Дошці пошани...»)
і радянського «гівна».
Гівна, щоправда, в кадрі немає, але воно незримо присутнє у всіх сценах.
І над усім цим – вірші Цвєтаєвої (чоловік – агент НКВС, розстріляний своїми ж на Луб'янці, донька – 15 років заслання і таборів, друга донька померла від голоду в 1920-му, син загинув на фронті, похований у братській могилі) та Пастернака (зацькований своїми ж радянськими колегами після присудження Нобелівської премії).
Ці вірші – як жирний майонез в салаті «олів'є» з дешевою ковбасою і продуктом «зелений горошок». Підкреслюють гидотний смак.
Взагалі Рязанов, звичайно, геній. Так майстерно показати всю огидність совка зміг би, мабуть, тільки Лінч. Заливна риба – не те, чим здається.
Добре, що вже не перший рік поспіль Україна не бачить на екранах «зомбоящиків» цей «символ Нового року». «Иронию судьбы», звісно ж потрібно показувати. Але не ностальгуючим старим людям, які будуть промивати мізки дітям і онукам.
Показувати цей фільм слід… школярам на уроках. А потім, для контрасту, показувати американські різдвяні фільми.
Наприклад, «Один вдома». Сім'я летить в Париж – нездійсненну мрію радянських інженерів, забуваючи (випадково, без алкогольних причин) вдома дитину. Дитина бере на себе відповідальність за будинок, заманює грабіжників в дотепні пастки і передає їх поліції, паралельно налагоджуючи життя своєму старезному сусідові. Рівень відповідальності 8-літнього американця приблизно на мільйон відсотків перевищує аналогічний показник 36-літнього радянського імбецила Лукашина.
Або ось ще «Міцний горішок». Та ж історія: американський поліцейський бере на себе відповідальність за життя дружини та її колег, захоплених терористами. І перемагає. Насилу, через біль і кров, але перемагає. «Ho-ho-ho, motherfucker». Женя Лукашин в цій ситуації, напевно, валявся б на колінах, благаючи загарбників про пощаду. Хоча, звичайно, ніхто не взяв би Лукашина ані в велику корпорацію, ні в поліцію. Нікчеми там непотрібні.
І ще в «Міцному горішку» йдеться про кохання. А в «Иронии судьбы» і кохання-то немає: герої просто обирають, з ким поруч вони здохнуть у старості. Питання «де» навіть немає: все одно їхні квартири однакові. Безвихідь.
Українські школярі заслуговують на те, щоб на прикладі «Иронии судьбы» розуміти всю убогість совка. Але не в Новий рік. Тільки не в Новий рік. Навіщо псувати свято, еге ж?
Текст: Юрій ГУДИМЕНКО, в перекладі
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 5878 |
Посилання до теми:
30.11.2015 Помер Ельдар Рязанов
19.12.2017 Атрошенко взявся за теплохід «Казбек»…
19.12.2017 У Польщі гепнувся МіГ-29, пілот врятувався
18.12.2017 Древній ВАЗ атакував і розбив електрокар у Чернігові
28.11.2017 Чернігівці хочуть підсвітку для пам’ятника – радянського винищувача
20.11.2017 Діду повернули авто, загублене 20 років тому
20.11.2017 Краса, що розчиняється в сучасності. Чернігів сто років тому
Коментарі (18)
Operator. | 2017-12-29 09:33
Наочне підтвердження необхідності фільтрувати телевізійний контент. І навіть не стільки з огляду на вата-акторів, що підтримують "скримздення" територій, а з огляду на ту культуру, яку несуть такі "кіношкі".
"Сваты" до цієї ж "культури" належать.
ддт | 2017-12-29 09:02
П.Антоненку уважуха.
Дядя | 2017-12-29 01:25
111 | 2017-12-28 18:40
Operator. | 2017-12-28 15:32
Зайди у Facebook знайди "игорь стах" - той теж не вживає.
Це особи, які мають волю щось змінити, в даному випадку - питання вживання етанолових сумішей.
Що загалом змінилось?
А що має змінитися?
Мільйони ж продовжують спостерігати "Иронию" з нікчемою Лукашиним - радянський варіант казки про Івана-дурника, якому щастить, незважаючи на те, що він дурник.
Заковика в тім, пане Чернігівець, що ЗМІНИТИ щось може хтось достатньо самостійний. А не той, кому близький образ Івана-дурника... ой, даруйте, нікчемного Лукашина від Рязанова. Лукашин нічого не змінить, і не змінять нічого ті маси, що наслідуватимуть Лукашина. Свідомо чи несвідомо вони це робитимуть.
Так може годі пропагувати цей Лукашинізьм?
Чернігівець | 2017-12-28 11:48
Константин Константинович | 2017-12-28 11:15
Дохтур | 2017-12-28 11:04
Дохтур | 2017-12-28 10:24
Эту киношку сделали о днях нового года про никчемную пьянь, и показывают в дни нового года в основном пьяной аудитории. Которая его не то чтоб и смотрит, а пьянствует на фоне телевизора с этим "продуктом".
Иван | 2017-12-28 08:33
Андрей | 2017-12-28 00:27
Ну да, давайте еще фильмы Рязанова критиковать. Глядя на них глазами тролля и не имея своего мнения.
Самое удивительное, что этот фильм и после смерти Гудимова будут смотреть. В том числе и поколения, не знающие СССР. Потому что фильм вообще не о совке...
Люба Потапенко | 2017-12-27 21:23
Чернігівець | 2017-12-27 21:21
Анатолій | 2017-12-27 19:45
П. Антоненко | 2017-12-27 12:16
Поет Андрій Дементьєв, з тої ж епохи, чудово написав::«Легко быть смелым, если разрешат». Дуже легко зараз сичати . І будь-який найвидатніший твір легко ось так препарувати, скажімо, роман «Війна і мир» Толстого («убоге життя дворянства») чи Маркеса «Сто років самотності» (калейдоскоп дивовижностей і химер).
Між тим, у ту найглухішу пору «розквіту застою» чесні і талановиті митці, як той же Ельдар Рязанов, не лише створювали людяні твори, а й могли чимало сказати, попри цензуру. Той же фільм «Гараж» Рязанова – це пряма сатира на радянську дійсність. Не кажучи вже про його ж фільм «О бедном гусаре замолвите слово», який, звичайно ж, не про Росію 19 століття,а про тодішній СРСР.
Вконтакте | 2017-12-27 11:41
Василь | 2017-12-27 11:02
\\\\--- це ватний троль пише, прикриваючись французьмим ай-пі
IP 77.111.246.5
Хост: 77.111.246.5
Город: Не определен
Страна: France
IP диапазон: 77.111.246.0 - 77.111.246.255
CIDR: 77.111.246.0/24
Название провайдера: Не определен
Олександр Ляшев | 2017-12-27 07:57