Економічна РУЇНА

Ми – це українці. Багатонаціональна країна з більш як сорока мільйонами громадян, які живуть на самій благодатній для життя і процвітання землі в світі.

Кожного разу, коли ми стаємо до боротьби за краще життя, ми думаємо про те, що ось нарешті народ України, який вже став громадянським суспільством, заживе красиво та заможно, а найголовніше - гідно.

Чому після кожної революції наші вожді, яких ми своїми руками, а іноді – ціною свого власного життя, приводимо до влади, забувають,  кому вони зобов’язані своєю сьогоднішній шляхетності і громадянському статусу.

Так вже сталося, що я приймав найактивнішу участь в Помаранчевій революції, потім в Революції Гідності, добровільно став одним із членів Чернігівського обласного штабу національного спротиву.  Що ж мене спонукає кожного разу ставати до боротьби? Жадоба до влади? Ні, вона мені ніколи не була цікавою, тому  що все життя я отримував задоволення від своєї роботи та її результатів. Мої матеріальні статки завжди були такими,  наскільки я та моя сім’я спроможні були заробити, а взагалі,  як сказав один філософ: "Багатство - це не тоді, коли в тебе більше, чим в інших, а коли достатньо тобі".

Кожна людина намагається реалізувати себе, як може.

Врешті-решт,  кожна людина, якою б багатою та заможною вона не була, не з’їсть і не вип’є більше своїх людських можливостей. Свідома і гідна людина залишає по собі результати своєї праці - це не тільки будинки фабрики та заводи, а також і результати своєї духовної праці.

Ще жодному найзаможнішому в світі не вдалось забрати собі в домовину ані крихти надбаного за все життя. Історики пишуть, що коли хоронили Олександра Македонського, який завоював та пограбував увесь світ, то його руки в труні лежали в позі розкритих долонь,  і це, мабуть, був сигнал всьому світові:  "Дивіться я нічого з собою не взяв". Я запевняю вас - усіх і бідних,  і багатих –  так буде з кожним.

Після кожної революції наші вожді,  яких ми приводимо до влади,  починають себе оточувати своїми «вірними», надійними, але, на жаль, не професійними людьми.

І коли проходить ейфорія перемоги, і не встигли зав’янути квіти на могилах наших побратимів, на крові яких прийшли ці вожді, починаєш усвідомлювати –а кого ж ми привели до влади? Патріотів? – Ні! Технократів? –  Ні! Моральних людей? – Теж  ні! Це піраньї  і звірі, негідники, які сиділи в кущах,  ховали свої нікчемні пики за спинами патріоті. Ці негідники, як коршуни і гієни, чекали кінця битви, щоби прийти і прибрати до своїх брудних рук результати боротьби, битви за гідне майбутнє, і їм черговий раз це вдалося.

Хто ж винний у цьому? Президент? – Ні.  Прем’єр-міністр? – Ні. Верховна рада? –  Теж ні. Винні ми з вами,  шановне товариство, тому  що ми байдужі до свого майбутнього, до майбутнього своїх дітей та онуків. Коли ми йдемо, а ще гірше,  коли взагалі не йдемо на вибори. А ще гірше, коли ми продаємо свій голос за кілограм гречки чи цукру –  коли ми голосуємо не розумом, а шлунком –  от тоді і виходить,  що страждає і те, і інше.

Іноземці вже з нас сміються: кажуть, що українцю потрібно наступати на граблі кожного ранку, щоб він щось зрозумів. Але жах нашої реальності полягає в тому, що ми голосуємо за тих, які ще не можуть голосувати,  і за тих, які ще не народженні, - це вони будуть проклинати нас, а не правлячу верхівку влади, тому, що ми самі приводимо цих піраній та звірів до влади.

Я не хочу вже згадувати Помаранчеву революцію та її лідерів,  яких я маю повне моральне право ганьбити та проклинати за ту, на мій погляд,  державну зраду та грабунок нашої Держави.

В черговий раз я з побратимами та своїми дітьми декілька місяців простояли на Чернігівському та Київському майданах. Ціною нелюдських зусиль, ціною крові та життя найкращих синів і доньок України ми сподівалися, що нарешті станемо справжньою європейською державою, підемо вперед до розвитку і процвітання на заздрість нашим ворогам. Ні, не вийшло і цього разу, але я твердо знаю, що нам всім дуже хочеться гідно жити.

Коли я стояв на майдані незалежності і дивився на ту трійцю, що осідлала цей майдан, я особисто ні в кого з них не побачив справжнього харизматичного патріотичного лідера нації. Інших, більш успішних людей, вони навіть на сцену не пускали -  так бідолашні рвались до влади. І ось, нарешті, на сцені з’явився Петро Порошенко і наша команда щосили почала скандувати: «ПОРОШЕНКО!!!!  ПОРОШЕНКО!!!! ПОРОШЕНКО!!!!».  За що мене ледве з партії не вигнав пан Ковальчук В. А. – так,  той самий,  що зараз гордо стоїть поряд з нашим президентом. Ми розуміли,  як би хто не ставився до Петра Олексійовича, але це дійсно був шанс для країни. Філософія і наша впевненість вселяла в нас надію в тому, що Петро Олексійович досить заможна людина, має відмінну освіту, говорить іноземними мовами.

Сама сучасність, кращого нам і бажати не потрібно в той скрутний для країни час. Іншого бажання, як стати справжнім лідером нації та ввійти в сучасну світову історію реформаторства та розвитку, мабуть, і в самого Петра Олексійовича на той час не було.

Війна, яку розпочала Росія з нашою країною, стала  ще одним випробуванням для нової влади та народу. І наш народ -  українці - став на захист щойно здобутої свободи на захист своєї мрії.

Я пам’ятаю, як на наше приватне підприємство пригнали 4 армійські автомобілі, стан яких годився тільки для здачі в металобрухт, але наші працівники, не спавши по декілька діб,  безкоштовно зробили повний капітальний ремонт та передали їх до війська.

Підприємець Павло Бистров за свої кошти купив автомобіль та передав  українській армії, а підприємець Сергій Берестовий купив за свої кошти більше 70-ти бронежилетів та шоломів.

Всі вантажні автомобілі нашого приватного підприємства  вантажопідйомністю понад 20 тон були направлені до війська без всяких умов для перевезення техніки та боєприпасів і працювали там майже місяць.

А найголовніше, що багато наших працівників навіть не призивного віку,  пішли добровільно до військкомату. Тих солдатів, яких мобілізували,  ми забезпечили всім,  окрім зброї, одночасно взяли опіку над 13, 41, батальйонами територіальної оборони та 1-ою танковою бригадою і батальйоном МВС.

Коли до нас в громадську організацію роботодавців "Сіверщина" прийшов молодий капітан і попросив допомоги для новоприбулої В/Ч протиповітряної оборони (там були голі стіни), директори підприємств -  члени нашої організації - за добу забезпечили всім необхідним наших солдатів і,  найголовніше, робили все це відповідально, як справжні патріоти своєї країни -  без жодного  піару.

Все, що змінило нас всіх  - це те, що ми стали громадським суспільством і це, нажаль, не заслуга нашої влади. Це –  заслуга Українського народу, який ціною своєї крові,  надав Вам право бути владою.

Шановні керівники Держави та всі Ваші підлеглі - несіть достойно свою ношу і ввійдіть в історію як державотворці, патріоти своєї країни. Не ганьбіть себе і державу, служіть народу, а не десятку олігархів.

Якщо Ви думаєте, що ми дуже далекі від ваших інтриг і нічого  не розумієм у Ваших діях та схемах, які Ви розробляєте, помиляєтесь. Народ,  який привів Вас до влади, все бачить і знає. Цього разу нікому не вдасться втекти і прийдеться відповідати перед тим же народом України,  який Вам довірив владу.

Ваші попередники робили майже те саме, і всім відомо, чим все закінчилось. Українці вже не ті, що були вчора і,  якщо Ви вже втратили відчуття страху і впевнені в своїй недоторканності і безкарності, то пожалійте нас всіх тому, що Ви своїми діями розхитуєте і розвалюєте державу Україну. І не потрібно звинувачувати людей, які говорять Вам правду, в сепаратизмі та прикривати свої ганебні вчинки війною чи світовою кризою.

Мабуть Ви впевнені чи уявляєте світову спільноту за дурнів,  думаєте вони не розуміють як ви тут в Україні керуєте, навіть і не мрійте, бо ми, слава Богу, сьогодні подорожуємо світом та спілкуємось не тільки з бізнесом, а ще і з політиками. Вони все знають, бачать і розуміють і, на жаль, у них почало формуватися негативне враження про Вас.

Шановні пане Президент, Прем’єр-міністр, Голова Верховної Ради України . Розуміючи Вашу зайнятість за останній рік, Ви ні разу не спілкувались зі своїми громадянами, Ви їх не чуєте і не бачите. Ви, мабуть, хочете,  щоб ми чули тільки Вас. Раніше Ви хоч на майдан виходили, а сьогодні Ви поховались в своїх броньованих кабінетах та автівках. Мабуть, щоб нас не чути і не бачити.

Коли Ви всі приходили до влади –  обіцяли нам децентралізацію, реформи, діалог з громадою. Де все це?

З децентралізації, яку можна було провести за рік, вийшов пшик. Ви говорите, що місцеві бюджети вже не знають куди гроші дівати, так зберіть сільських та міських голів у палаці Україна і послухайте їх, як вони "РОЗБАГАТІЛИ".

В нас формується думка, що Вас це влаштовує,  бо пиляти завжди краще, ніж  наповнювати бюджет.

А саме неприємне те, що Ви нічим не допомагаєте реальному сектору економіки, щоб наповнювався як місцевий,  так і державний бюджети. Якби Ви своїми діями не гальмували наш розвиток, то не прийшлось би Вам стояти на перехресті світових країн і просити гроші, які потім Ви теж розпилюєте і нікому не звітуєте.

Шановний пане Президент України. Ви обіцяли, що наша економіка почне розвиватись. Ні,  Петре Олексійовичу,  не почне. Наведу тільки одну з проблем,  яка стосується прямої економічної безпеки України.

Всьому світові та, мабуть, і Вам відомо, що Україна за версією Doing Business 2015 знаходиться на 137- му місці в світі по доступу до електроенергії. Хто в цьому винен? Війна? Український народ? Чи Ви?

Ви розумієте, що ніяка економіка не буде розвиватися без доступу до електричних мереж, які ви і Ваші попередники продали олігархам, з якими ви і сьогодні ходите «під ручки». Це вже не жарти! Все це веде до справжнього краху економіки. До нас не прийдуть не те щоб іноземні інвестори, але й свої скоро ляжуть в домовину.

Тільки но вдумайтесь, що тільки в нашій Чернігівській області уже протягом декількох років не здатні реалізуватись більше 160 інвестиційних проектів, більше 15 серйозних проектів взагалі «втікли» з нашої області. І все це із-за тієї злощасної електроенергії.

А тепер шановне товариство, порахуйте скільки нереалізованих можливостей по всій країні. Це вам бюджет, пенсії, будівництво доріг і оборона країни.

В листопаді 2015 року громада Чернігівщини вийшла на безстрокову акцію протесту проти ПАТ «Чернігівобленерго», нашу акцію також підтримали в 12 інших областях України, а також нас підтримали 50 українських інтернет-провайдерів.

Ми зробили таку акцію та прес-конференцію у Верховній Раді України, зі стендом та фотографіями та пояснювали депутатам, які цим цікавились – що ми хочемо від Вас. А просимо ми не тільки для себе, а й для всіх Вас. Тому  що народні депутати, щоб отримати електроенергію, також дають хабарі енергетикам.

За день, проведений у Верховній Раді, ми зрозуміли, що 80% депутатського корпусу, пробачте, взагалі не розуміють про що йде мова, а деякі з тих, що розуміють – живуть з цієї теми. Навіть Ваш 5-ий канал, Петре Олексійовичу, декілька раз пройшовши біля нашого стенду не проявив жодного інтересу до такої проблеми, яка стосується цілої держави.

Але як би там не було, ми все-таки когось зачепили. Так, прем’єр-міністр Яценюк А.П., видав розпорядження від 30.11.2015 року №45806/1/1-15 Голові Чернігівської обласної державної адменістрацїі Кулічу В.П, міністрам Вовку Д.В.,  Абрамавічусу А., Тетрентьєву В.О., Ляпіній К.М.,  провести нараду в Чернігівській області з представниками реального сектору економіки з метою визначення проблемних питань, які виникають під час підключення суб’єктів господарювання до електричних мереж області, та шляхів їх вирішення.

В призначений строк нарада не відбулася та була перенесена на січень місяць 2016 року. В січні в ОДА нам повідомили, що ніхто з міністрів на цю нараду в Чернігів не приїде. І так до сьогодні розпорядження прем’єр-міністра лишається невиконаним.

Шановне товариство, вибачте, якщо вже ніхто з міністрів в цій країні не виконує доручень прем’єр-міністра, то ЩО ЦЕ ЗА ДЕРЖАВА? Тоді надайте нам право не платити податки, щоб Ви не отримували заробітну плату. Що ж робити нам? Простим смертним?

Нарада на мій погляд не відбулася тому, що Ви боїтеся з нами говорити, бо вам нічого нам сказати. ГАНЬБА!

Олігархи на наші вимоги та страйк відреагували миттєво, розуміючи, що в суспільстві розгорається енергетична революція, швиденько, через мінрегіонбуд пана Зубко та за допомогою іноземних інституцій з енергетики терміново підготували проект закону про електроенергетику, але ми вже бачили цей проект.

Це проект олігархів, який заб’є останній цвях в економіку України, Вашої держави, шановний пане Президент.

Для того, щоб замилити нам,  очі з 1 по 3 березня 2016 року в Україні пройде енергетичний форум, вхід на цей форум коштує 1000 євро за 1 особу.

Як Ви думаєте, хто там буде присутнім? Нажаль, не ми за Вами, а присутні будуть наші енергетичні вампіри, провладні прихвостні та корупціонери, які в черговий раз зґвалтують наш економічний розвиток.

Я вже говорив, що ми уважно прочитали той закон, який в черговий раз нам підготували електричні олігархи. Висновок один, шановні депутати – якщо Ви його приймете,  Ви вб’єте економіку України навіки.

Суспільству відомо, що того закону, який написали, зібравши всі пропозиції з областей та регіонів, учасники Коаліції «СІВЕРЩИНА» – ніхто не візьме до уваги, бо стільки грошей, як Вам запропонують олігархи,  в нас немає.  У нас лишається лише надія та гідність, надія на те, що Ви в черговий раз не зрадите своєму народові та своїм нащадкам.

Голова спільного представницького органу
сторони роботодавців в Чернігівській області