Білоруські журналісти в Чернігові і на Майдані

В Чернігівському учбово-методичному центрі профспіок відбувся міжнародний українсько-білоруський семінар журналістів «Майдан і медіа».

Його провели Гомельська організація Білоруської асоціації журналістів і Чернігівська газета «Світ-інфо».

БАЖ — це потужна, альтернативна старій радянській Спілці журналістів, громадська організація, в яку входять дуже відомі в Білорусі журналісти.

БАЖ наполегливо бореться, в дуже непростих умовах Білорусі, за свободу слова, розвиток демократичних медіа.

До неї входять, поряд з маститими колегами, багато молодих, енергійних журналістів. Делегацію гостей очолював багаторічний очільник Гомельської організації БАЖ, відомий білоруський журналіст Анатоль Гатовчиц. Пан Анатоль, як і ряд інших його колег, не вперше брав участь у таких цікавих професійних зібраннях у Чернігові, бували вони тут на польсько-українсько-білоруських та білорусько-українських семінарах. До нас в гості приїхали не лише колеги з Гомеля, а й з Гродно, ряду інших регіонів Білорусі.

З українського боку в семінарі взяли участь і виступили в якості доповідачів теж відомі в місті і області журналісти. Редактор Чернігівського обласного телебачення Ірина Воробей детально розповіла про ситуацію в електронних медіа в нашій області і загалом Україні.

Засновник найпопулярнішої інтернет-газети області «Високий Вал» Олег Головатенко розповів про створення ВВ, розвиток інтернет-середовища на Чернігівщині.

Білоруські колеги, працюючи в різних видах мас-медіа, активно працюють і в Інтернеті. Засновник інтернет-сайту «Північний вектор», координатор «Народної Самооборони» в Чернігові Олександр Ясенчук розповів про свій сайт, про революційні події в Чернігові.

А засновник і редактор газети «Світ-інфо» Петро Антоненко, розповів не лише про історію створення і випуск своєї газети, а й про те, як в області створюються нові незалежні мас-медіа — газети, інтернет-сайти. Для прикладу навів цікаву газету «Правий берег Десни», яку в Новгород-Сіверську створив і видає педагог, громадський діяч Борис Домоцький.

Групу журналістів Білорусі Ірина Воробей запросила на обласне талебачення, в студію на запис своєї авторської програми, яку наші глядачі невдовзі побачать на екранах. Родзинкої її є те, що на запитання Ірини українсько мовою гості відповідали рідною білоруською, яку наші глядачі, напевно, добре зрозуміють. І під час всього семінару чернігівці спілкувалися українською, гості білоруською.

Гості побувалим також в Чернігівському Культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо», ознайомилися з його роботою. Виконавчий директор КМЦ, шеф-редактор сайту «Північний вектор» Олександр Жогалко під час Єврореволюції активно працював як журналіст на Майдані в столиці і Чернігові. Під час протистоянь у столиці був поранений.

Олександр розповів про напружену і часто доволі небезпечну роботу журналістів під час революції. А ще показав цілий набір бойових «артефактів»: сумновідомі гумові кулі, частини світлошумових гранат і гранат зі сльозогінним газом.

На семінарі детально обговорювалися теми створення і діяльності незалежних ЗМІ, робота журналістів в екстремальних ситуаціях, зокрема в українській Єврореволюції, на Майдані.

Слід зазначити, що білоруські колеги приїхали з країни, де інформаційний простір не просто переповнений, а практиячно окупований російськими мас-медіа, особливо телебаченням. Гості розповіли про ці пропагандистські міфи, наклепи на Україну, дезінформацію. У все це вони, розумні люди, звичайно ж, не вірять, але біда в тому, що цим «пійлом» обробляються мільйони людей братнього сусіднього народу.

Ми запропонували білорусам якнайширше спілкування з чернігівцями. щоб побачити все у нас особисто і спростовувати ту злісну московську пропаганду. Гості, ставлячи себе на місце пересічних білорусів, задавали чернігівцям наївні запитання — чи працюють у нас театри, магазини, чи ходять автобуси і тролейбуси, чи не ловлять і не б`ють людей просто на вулицях, чи діє освітлення і водогін? Ну, і так далі.

Білоруські журналісти навіч побачили і почули, як кондуктор міського автобуса спокійно розмовляє російською мовою і її за це ніхто не б`є, бо цією мовою вільно розмовляють тисячі чернігівців, всупереч брехні московського агітпропу. А ще почули довкола засилля російської музичної попси і самі переконалится, що жодною тотальною насильницькою українізацією тут і не пахне. І що українське місто живе звичайним спокійним життям.

Другого дня друга частине семінару була особливо хвилюючою. Ми зробили поїздку в Київ, на революційний Майдан. Спершу був візит на Громадське телебачення України, роботу якого, ще в Інтернеті, як і тут у нас, білоруси постійно дивилися у себе вдома. Громадське ТБ і найпопулярніша наша інтернет-газета «Українська правда» стали справжніми лідерами інформаційного поля Майдану, Єврореволюції.

Офіси обох їх знаходяться на одному поверсі будівлі, неподалік Верховної Ради. Нашу делегацію зустріли дуже відомі в Україні журналісти. Насамперед, засновник і керівник Громадського ТБ Роман Скрипін, який детально розповів про задум, процес створення і нинішню діяльність ГТБ, відповів на численні запитання білоруських колег.

Дуже цікавим був і виступ одного із засновників цього ТБ, відомого тележурналіста, доктора історичних наук Данила Яневського. Також ми поспілкувалися з популярним журналістом Мустафою Наємом, який є не лише одним з провіднрих авторів УП, а й працює на Громадському телебаченні.

Виступи столичних журналістів ще раз підтвердили думку: годі бідкатися про проблеми створення національного демократичного медіа-простору, треба журналістам братися і створювати цей простір. Такою була провідна ідея і самого семінару.

А потім ми пішли по урядовому кварталу на Майдан. Пройшли повз Верховну Раду України, яка і в цей суботній день працювала з повною напругою. А біля парламенту, під будівлю якого тепер вільний доступ усіх громадян, вирували стихійні мітинги, пікети, гарячі дискусії людей, які ставили ті чи інші вимоги уже до нової української влади, нашого парламенту.

На вулиці Грушевського, біля барикад поруч зі стадіоном «Динамо», була особливо хвилююча зупинка. Адже саме тут загинув білорус, земляк наших гостей Михайло Жизнєвський, родом з Гомельщини. На вулиці, де він загинув, встановлено імпровізований пам`ятник Михайлові, його великий пертрет, над ним білоруський національний біло-червоно-білий прапор, поруч живі квіти, горять свічки. Гості вклонилится своєму землякові, який став одним з перших загиблих у нашу революцію.

Далі вийшли на Майлан, центральну площу столиці.Тут, як завжди, вирувало життя, йшов мітинг, зі сцени оголошували останні новини, насамперед щодо Криму. Дехто з гостей, білоруських журналістів, уже працював у нашу революцію на Євромайдані столиці.

Але більшість потрапили сюди вперше. Враження, звичайно, у них залищилися незабутні. Гості спілкувалися з багатьма українцями. Їх цікавил все: чому наш миролюбний народ вийшов на вулицю, на протест і навіть війну. «Дістав уже цей злочинний режим» — пояснив один киянин, баиько трьох дітей. Він зараз в одній з сотень Самооборони, несе охорону важливих обєктів.

Наша Єврореволюція — урок для всіх диктаторів, такою була одностайна думка гостей. Урок того, що нікому не дано зазіхати на волю народу.