Російська агресія в Криму підняла патріотичний дух українців

Їх не закидають квітами так, як зустрічали радянських солдатів-переможців у 45-му. Вони добре відчувають, що не на своїй території і це видно по їхніх очах. Їм не цілують чоботи і не кидаються в ноги із криками «нарешті, дорогі наші визволителі!».

Цього немає, бо вони – окупанти.

Якщо хтось і сприймає російських агресорів всерйоз, то це деякі зазомбовані путінською пропагандою жителі Криму, або місцеві політичні ділки, які мають на меті отримати від ситуації на півострові бонуси у вигляді лояльного ставлення «старшого брата» і можливих жирних посад у майбутньому, що вже само по собі викликає серйозний сумнів.

Але такі люди – це далеко не все населення Криму. Тож очікуваного масового сприйняття кримчанами сумнівного новообраного уряду не сталося. Так само, як і не сталося масового переходу українських військовослужбовців на його бік. Відтак можна стверджувати, що театральна постанова, яку Росія демонструє у Криму, не матиме овацій, на які так очікувала.

Ламає російський сценарій у Криму і витримка та мужність наших військовослужбовців, які, не дивлячись на погрози, не піддаються на провокації та не залишають місць несення служби. Треба віддати їм належне: поки що з української сторони не пролунало жодного пострілу.

Тим часом цивільне населення усіх регіонів України демонструє неабияку підтримку нашим воякам, мобілізуючись у єдиному патріотичному пориві. Цими днями під військовими комісаріатами міст і селищ нашої країни виникли черги добровольців, готових зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Не виключенням є і столиця, населення якої після помаранчевої революції, будемо відвертими, дещо зневірилося у намаганнях знайти правду і справедливість.

Патріотично налаштовані кияни в буквальному сенсі слова заполонили військові комісаріати усіх районів. В чергах записатися добровольцями – люди різних вікових категорій: від 20 до 60 років. Вони вважають неприпустимим просто споглядати за тим, що відбувається у Криму, з екранів телевізорів.

– Як я можу залишатися байдужим, коли на мою Батьківщину прийшли загарбники? – говорить киянин Віктор Вожечніков. – Тому хочу записатися добровольцем. Строкову службу проходив старшим механіком-водієм переправочного транспортера у десантно-переправочному батальйоні інженерно-саперної бригади в Ахтирці Сумської області. Мені 54 роки, але коли потрібно захищати Батьківщину, вік не має значення: стріляти я вмію добре.

– Я порадився із родиною і вирішив записатися добровольцем, щоб виконати свій конституційний обов’язок перед Батьківщиною, перед своїми дітьми та внуками, аби потім не жаліти про наслідки нинішньої агресії, – говорить колишній хімік-розвідник Сергій Лупенок. – Нам, українцям, ніхто не має права вказувати, як жити. Ми на нашій землі, ми її захищаємо. Тож боятися мусять загарбники, які прийшли сюди без запрошення.

Нині у військових комісаріатах Києва тривають навчальні збори, до яких залучаються і діючі, й звільнені військовослужбовці та працівники цих установ. Вони проводять роз’яснювальну роботу серед населення, допомагають реєструвати прибуваючих, відпрацьовують необхідні документи тощо. Серед них також є добровольці, які прибули сюди за власною ініціативою.

– Свого часу я звільнився з посади заступника військового комісара – начальника I відділення Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату, – пояснює полковник запасу Юрій Шмарьов. – Тепер допомагаю своїм колегам, адже вперше у житті бачу таку кількість бажаючих стати на захист України.

Військовий комісар Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату полковник Юрій Максимів запевнив, що усі покладені завдання його підлеглі виконують сумлінно, працюючи фактично у цілодобовому режимі. Мовляв, у обстановці, яка склалася, усі по-справжньому відчувають відповідальність за долю держави, тож особисті проблеми поки що не на часі.

Щодня підлеглі Юрія Степановича приймають по декілька сотень мешканців Деснянського району міста Києва. Днями до комісаріату прийшов 57-річний чоловік, який мало не зі сльозами на очах просив записати його добровольцем, не зважаючи на поважний вік.

Підтверджує патріотичну налаштованість столичних мешканців і військовий комісар Оболонського районного у місті Києві військового комісаріату полковник Вадим Слєпко. За його словами, саме агресія російських військ до Криму сколихнула патріотичні почуття наших громадян. Протягом кількох останніх днів до цього військового комісаріату звернулись понад 500 осіб, які виявили бажання піти на службу до лав Збройних Сил України для захисту Батьківщини.

55 спеціалістів вже призвані на службу. Це військовозобов’язані, що надійшли для доукомплектування військкомату до штату військового часу. Наразі з ними проводяться навчальні збори. У подальшому відбуватиметься оперативна мобілізація та розгортатимуться збірні пункти. Слід зазначити, що працівники військових комісаріатів не отримуватимуть зброю, форму, спорядження і працюватимуть виключно на території збірного пункту.

– Під головуванням виконувача обов’язків голови Оболонської районної державної у місті Києві адміністрації Владислава Патрушева ми провели координаційну нараду щодо готовності мобілізувати необхідні людські, транспортні та інші ресурси на території Оболонського району, – повідомив Вадим Слєпко. – У заході взяли участь керівники відповідних підприємств, організацій, установ та структурних підрозділів, які у разі необхідності будуть задіяні в мобілізаційних заходах. Учасники засідання напрацювали план першочергових заходів та надали відповідні доручення.

Як бачимо, російська агресія у Криму неабияк підняла патріотичний дух в усіх регіонах України. Багато тисяч людей за власним бажанням йдуть записуватися до війська. Запитайте: чи платять їм за це гроші? І чи платили тим, хто свідомо йшов під кулі на Майдані? Відповідь очевидна: патріотизм не купується за будь-які гроші. Та чи розуміють це російські агресори, які вважають себе визволителями Криму? Кого і від чого вони там захищають?

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити