Боязнь вільного слова — перша ознака слабкості суспільства

Мабуть, не випадково в подіях бурхливого 18-го травня, коли опозиція проводила акцію «Вставай, Україно!», а влада регіоналів свій недолугий «антифашистський марш», чи не найбільший резонанс отримав факт побиття журналістів.

Вільне слово завжди було ознакою демократичного суспільства і завжди викликало ненависть у апологетів суспільства тоталітарного.

Отже, під час ходи колони опозиції на представників партії «Свобода» напали молодики спортивної статури. Побиття ними свободівців почали знімати журналістка 5 каналу Ольга Снісарчук і фотокореспондент Влад Содель. Побачивши це, бойовики накинулися на журналістів і жорстоко побили їх. Ольгу Снісарчук швидка допомога доправила в лікарню. Міліція абсолютно не зреагувала на цей інцидент і не захистила журналістів.

У той же день дуже різку оцінку інциденту дав парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації. "Дії учасників антифашистського мітингу, організованого владою, насправді виявилися сучасним проявом фашизму в нашій країні", наголосив голова комітету Микола Томенко.

Особа нападника, який бив Ольгу Снісарчук, з`ясувалася доволі швидко: ним виявився 20-річний мешканець Білої Церкви Вадим Тітушко, на прізвисько «Румун», який, разом з дружками на початку акції стояв в охороні мітингу регіоналів. Слідчий відділ Шевченківського райуправління столичної міліції відкрив проти нього кримінальне провадження за ч.1 ст.125 Кримінального кодексу "Умисне легке тілесне ушкодження" і ст.171 "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів".

Громадськість поставила вимогу до влади — розслідування і покарання винних. Свою солідарність виявила журналістська спільнота. Національна спілка журналістів України і Незалежна медіа-профспілка приєдналися до справедливих вимог захистити колег.

За наполяганням опозиції Верховна Рада створила Тимчасову слідчу комісію по з`ясуванню обставин нападу на журналістів та розслідуванню інших фактів тиску на мас-медіа, перешкоджанню професійній діяльності журналістів. Автор проекту постанови Арсеній Яценюк, представляючи її в Раді, заявив, що "комісія має дослідити факти побиття журналістів, завідомо спланованої провокації МВС, не тільки працівниками, а й керівництвом МВС".

Обурені журналісти 22 травня влаштували демарш прямо на засідання Кабінету Міністрів. Кілька колег повернулися до прем’єра Азарова і всього уряду спинами, на яких були плакати з написами «Сьогодні журналістка! Завтра —ваша дружина, сестра, донька. Дійте!» Нерви у прем’єра на витримали, він звелів вигнати журналістів із засідання і навіть позбавити їх акредитації при Уряді. Пізніше охолов, і акредитацію не скасували. А, власне, чого так обурюватися, коли ця влада давно повернулася до народу спиною, втім, як і народ до такої влади

Нервозність урядовців спонукала ще одну акцію протесту і солідарності журналістів наступного дня, вже під стінами Кабміну.

Продовжив розгляд ситуації і парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації. Він чітко констатував бездіяльність міліції під час інциденту. Відтак у столичному управління МВС почато службове розслідування.

Нарешті зреагувала й прокуратура, яка зобов’язана контролювати діяльність міліції. Прокуратура Шевченківського району порушила кримінальну справу щодо дій столичної міліції: за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу — «службова недбалість».

Озвалася й правляча Партія регіонів. Але її заява стала черговим зразком лицемір`я. В ній стосовно інциденту з побиттям журналістів сказано так: «Опозиція не змогла забезпечити нормальні умови роботи представників засобів масової інформації під час проведення свого мітингу». Добалакалися мало не до того, що самі журналісти винні, що їх побили. Але ж «забезпечувати нормальні умови», тобто правопорядок, зобов’язані якраз правоохоронні органи. А вони є структурою очолюваної тими ж регіоналами влади і повністю їм підконтрольні. Але законність і порядок для них на десятому місці, бо треба обслуговувати правлячу партію, а не служити закону.

А от у Донецьку міліція запропонувала журналістам отримати помаранчеві жилети й виділити міліціонерів для охорони під час висвітлення акції "Вставай, Україно!" Що ж, теж цікавий досвід, якщо вже часто ті, хто перешкоджають роботі журналістів і навіть нападають на них, зостаються безкарними.

Нарешті і президент Віктор Янукович засудив дії тих, хто порушив права журналістів і підняв руку на свободу преси 18 травня в Києві.

Про це він повідомив аж 30 травня:"Я категорично засуджую дії тих, хто порушив права журналістів і підняв руку на свободу преси". "Як президент, закликаю відповідні інститути влади дати належну правову оцінку випадку, який стався в Києві 18 травня під час суспільно-політичної акції", — сказав він.

х х х

Ця скандальна історія абсолютно не є якоюсь випадковістю, а скоріше. закономірністю на тлі ситуації зі свободою слова в Україні. Оприлюднено звіт Інституту масової інформації, в якому зафіксовано, що 2012 рік став рекордним за останні 10 років за кількістю порушень прав журналістів на їх професійну діяльність. Їх зафіксовано 324, тобто майже щодня відбувається грубе порушення закону щодо медіа. Серед зафіксованих порушень — арешти і затримання журналістів, їх побиття, напади, десятки випадків економічного і політичного тиску на медіа, 50 судових позовів до журналістів і редакцій. Відзначено також посилення цензури, подальшу монополізацію інформаційного простору в руках людей і структур, наближених до влади. За рейтингом свободи слова Україна продовжує перебувати в другій сотні країн світу.

Реакція правоохоронних органів на все це більш ніж млява. За рік було порушено всього 6 кримінальних справ за ст.. 171 КК України (перешкоджання професійній діяльності журналістів), хоч їх можна було порушувати чи не по всіх отих понад трьохстах випадках

Тривожить також, що зросли розміри судових позовних вимог до медіа і журналістів. Причиною стало скасування 2011 року підвищених ставок державного мита при поданні таких позовів. Тепер ображені публікаціями позивачі, подають позови про захист своєї доволі сумнівної «честі й гідності» на сотні тисяч, а то й мільйони гривень.

х х х

Якихось позитивних зрушень не приніс і 2013 рік. Більше того, почалися дивні «наїзди» й на Інтернет. 21 травня Дніпровський суд Києва вніс ухвалу, згідно з якою власник Інтернет-форуму, що об`єднує жителів одного зі столичних будинків, має сплатити 14 мільйонів гривень штрафу! Так оцінив суд збитки, яких начебто зазнала одна будівельна компанія через обговорення мешканцями внутрішніх проблем, що нагромадилися в цьому будинку.

Прецедент уже був. Кілька місяців тому подібне рішення виніс один з судів на Одещині стосовно мешканців села, які спробували обговорити на інтернет-форумі скандальну ситуацію, коли їх хотіли виселити задля одної сумнівної забудови. «Сидіть і мовчіть» — так треба розуміти рішення суду.

А нещодавно , уже після скандалу з побиттям журналістів у столиці, — інцидент у Хмельницькому. Один з учасників дорожньої аварії накинувся на журналістку обласного державного телерадіоканалу «Поділля-центр» Оксану Чушкіну, щоб завадити їй при зйомці події. Двоє інспекторів ДІА ніяк не відреагували на інцидент. Прокуратура області заявила, що таки почато кримінальне провадження за ст.. 171 КК України. Побачимо,чим воно закінчиться?

Дивовижне повідомлення надійшло і з міста Стебник Львівської області: головний лікар міської лікарні побив головного редактора "Трускавецької газети". Про це повідомила прес-секретар прокуратури Львівської області Мар'яна Гайовська.

Трапилося це, 30 травня. Зверніть увагу: уже після інциденту в Києві і точно в той день, коли президент засудив напади на журналістів і закликав захистити їх. Отже, під час відеозйомки зборів трудового колективу Стебницької міськлікарні головному редактору газети головлікар медустанови завдав тілесні ушкодження. 2 червня Трускавецький міський відділ міліції відкрив кримінальну провадження за фактом перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171 Кримінального кодексу). Розслідування перебуває на контролі Дрогобицької міжрайонної прокуратури.

В нашій державі дуже демократичні закони, Конституція. Просто туди варто б частіше заглядати насамперед правоохоронцям та іншим державним чиновникам. Для тих, хто придумує всілякі свої «закони», аби перешкодити діяльності журналістів, доведеться нагадати положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Подібні положення є й в законах про електронні медіа, про інформацію. Отже, стаття 26 згаданого Закону гласить:

«Журналіст має право:

1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації;

2) відвідувати державні органи влади, орган місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;

3) відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням

будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених
законом;

7) по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;»

Детально, вичерпно і зрозуміло. Залишається лише дотримуватися закону, що є першою ознакою «правової, демократичної держави» (цитується стаття 1 Конституції України). Коли ж діє закон кулака, то таке суспільство називається дещо інакше: фашистським і неєвропейським. Владі регіоналів , організаторам шоу під гаслом «До Європи — без фашизму!», про це варто б пам’ятати.

х х х

Презумпція винності

І нарешті свіжа інформація. Вона свідчить , що в «правовій, демократичній» державі (ще раз цитується наш Основний Закон), перевернутим догори дном правосуддям придумано нову, унікальну юридичну норму: ПРЕЗУМПЦІЯ ВИННОСТІ. Як відомо, світова і українська норма «презумпції невинності» означає, що ніхто не може бути визнаним винним, поки це не ухвалить суд, що автоматично і цілком очевидно означає — ніхто не може бути визнаний винним, якщо взагалі не скоїв злочину. Адже й суд, нормальний суд, визнає винним за скоєне, а не нескоєне. Тим не менше, зверніть увагу, що застосовано покарання (а як ще назвати позбавлення людей конституційного права) лише за припущення, що може бути порушений закон. І це поширена практика українських судів в останні роки при забороні акцій громадян. Отже, цитую Інтернет-газету «Українська правда» за 3 червня::

«Суд заборонив ЗМІ мітингувати під Межигір'ям у День журналіста

Суд заборонив проведення журналістської акції під резиденцією президента Віктора Януковича "Межигір'я", що запланована на 6 червня. Як повідомив корреспондент "Української правди", відповідне рішення винесла суддя Київського окружного адмінсуду Харченко.

"Адміністративний позов задовольнити. Встановити обмеження щодо реалізації права на мирне зібрання по вулиці Франка, 19, села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області з 9 до 11 години 6 червня 2013 року", - йдеться в постанові суду.

Суд у своєму рішенні ґрунтувався на листі Вишгородського райвідділку міліції "про те, що проведення мирного зібрання 6 червня 2013 року за наведеною вище адресою може призвести до грубого порушення громадського порядку та безпеки учасників дорожнього руху".

Заяву на проведення акції проти утисків свободи слова в Україні подавав рух "Стоп цензурі!", який оскаржить рішення суду про заборону мітингу.

Як відомо, 6 червня в Україні відзначається День журналіста.»