
Чому близькість траси «Санкт-Петербург-Київ» зовсім не радує? або Що принесе Чернігівщині Євро-2012?
«Євро-2012» - це чарівне сполучення цифр і літер ось вже три роки як викликає вибух емоцій в душі чи не кожного українця. Воно б, може, і не так «вибухало», та, якщо цей українець є мешканцем Чернігівщини, яка, як кажуть місцеві чиновники, «є наближеною до Києва областю», то тут вже нічого не вдієш.
Але чи справді варто «передавати куті меду». Спробуймо поміркувати спокійно.
Про свою близькість до столиці ми й без чиновників знаємо, але останні не втрачають жодної можливості нам про це нагадати, при цьому неодмінно вплітаючи у свої слова низку обіцянок про «притік інвестицій», «розвиток туризму», «ремонт доріг і приведення інфраструктури у відповідність з європейськими нормами» тощо. Закочуючи очі під стелю, такий посадовець вже сьогодні оповиває легендами майбутній футбольний форум, який, мовляв, небесною манною звалиться на голови українців і, зокрема, жителів нашої області. Що ж, сьогодні «казка» гарна, але от чи матиме вона щасливий кінець?
Що Євро-2012 таки в Україні відбудеться, у цьому вже сумніватися не доводиться. Незважаючи на те, що «Україна невстигне виконати всі обіцянки перед УЄФА з підготовки до Євро», про що 30 березня повідомив операційний директор УЄФА Мартін Каллен, на те, вчасно чи ні добудують стадіони у Києві та Львові, але чемпіонат ми приймемо. А там вже чи зганьбляться представники влади та вітчизняні футбольні функціонери перед цивілізованою Європою, чи ні, байдуже. Мені, в усякому разі, точно. Квиточок на один з київських матчів мені обіцяли «зробити» (це я до того, що функціонери-організатори чи не щодня запевняють, що «всі квитки будуть «чесно» розігруватися серед заявників-користувачів Інтернету»), а на більше я й не претендую.
Турбує інше. А саме: «Наше місто (Чернігів. – Авт.) розташоване на міжнародній трасі «Санкт-Петербург – Одеса» - цей незаперечний факт вкотре повторив нещодавно у своєму виступі високопоставлений чернігівський чиновник. Це він мене і моїх земляків таким чином у черговий раз намагався порадувати тим, що вже кого-кого, а російських уболівальників ми таки зловимо у свої «туристично-інфраструктурні тенета», завернувши їх з головного шляху – на українську столицю.
Ці «веселі» хлопці-росіяни
Що ж, судячи з усього, футбольна збірна Росії таки потрапить на українсько-польський чемпіонат. Незважаючи на те, що на сьогодні у відбірковій групі, де виступає Росія, по 13 очок, окрім росіян, мають збірні Словаччини та Ірландії, все ж таки у «північних сусідів» кращий календар ігор, що залишилися. І як «бородатий» уболівальник, я прогнозую, що саме росіяни виграють групу і наступного літа гратимуть на Євро-2012.
А тепер увага! Кажу вже й зовсім блюзнірське, - дай, Боже, щоб жереб відправив росіян грати наступного літа кудись у Польщу чи, бодай, в Донецьк! Аби лишень не в українську столицю і аби подалі від згаданої злощасної траси «Санкт-Петербург-Київ». Нам, чернігівцям, дешевше обійдеться. Чому?
В якості відповіді використаю кілька фактів – власне, інформаційних повідомлень, які в різні часи з’являлися в російській та світовій пресі…
«У Москві біля пам'ятника Карлу Марксу на Театральній площі сталася бійка між уболівальниками збірних Росії й Англії… Міліція затримала шістьох. Усі вони – росіяни. Англійські уболівальники змогли втекти. Бійку, скоріш за все, спровокували вчорашні побої росіянами англійських уболівальників. Англійські та російські фанати відомі у Європі хулігани. Особливо англійські, які "відзначаються" ледь не щомісяця… Чотирьох англійців було побито невідомими в підземному переході станції метро "ВДНХ". Ще один англієць 33-х років був доставлений в лікарню з діагнозом "закрита черепно-мозкова травма", "набряк головного мозку" і "удар поперекової області».
«Несанкціонований мітинг уболівальників «Спартака», на який на Манежній площі в Москві зібралися близько 10 тисяч людей, переріс у масові безпорядки. В результаті 29 людей госпіталізовано. Акція була організована на честь уболівальника «Спартака» Єгора Свиридова, якого у ніч на 6 грудня вбили під час масової бійки на Кронштадтському бульварі в Москві.Коли агресивний натовп спробував прорватися на Мохову вулицю, ОМОП і спецназ МВС, яких приїхало більше десяти вантажівок, застосували палиці і сльозогінний газ, щоб відтіснити учасників акції. У міліціонерів молодчики кидали файери, пивні пляшки, шматки льоду, урни для сміття та іграшки зі встановленої на Манежній площі новорічної ялинки. Крім того, фанати пускали сигнальні ракети, чулася стрільба. В результаті, міліція затримала 65 людей…»
Щиро кажучи, мені, як громадянину і чернігівцю, не хотілося б, щоб ці «веселі» хлопці гуляли по Чернігову чи по інших містах і селах мого рідного краю. Одне діло, проїхати транзитом по трасі чи залізниці, напитися, покричати, наблювати – це ми якось переживемо, а зовсім інше – тинятися вулицями міста у напівголому вигляді, буянити і лякати перехожих. Нашим правоохоронцям в цьому випадку, замість того, щоб «брати за жабри» справжніх злочинців, доведеться цілими зграями супроводжувати озвірілих «гостей».
Мене не варто звинувачувати в містечковому егоїзмі, - чесно кажучи, я не хочу, щоб і в Києві згадані «гості» викидали подібні коники. І боронь, Боже, щоб наша національна і російська команда грали між собою на чемпіонаті! Хтось може мені закинути, що я упереджений до росіян, що у 1998-1999 роках українська збірна приймала їхню збірну вдома, а потім сама грала у Москві. Але ж то було зовсім інше, - були локальні «одноразові» матчі. Приїхали до нас російські ультрас, понапивалися, обкурилися, обматюкали міліцію і наших уболівальників (ми їх, до речі, не згірш обматюкали), під міліцейським конвоєм пройшли на стадіон, а потім під таким самим конвоєм їх відвели на київські вокзали і «Гуд бай, Раша!».
Між Бандерою і Сталіним
А тут буде зовсім інше. Тут вони упродовж 10, а то й 20 днів житимуть в Україні і справді, відчувши брак «життєвого простору», у пошуках пригод можуть розповзатися по навколишніх територіях, досягнувши теренів і нашої області. За цей час у них (і у нас) буде досить часу «наклепати» пики одне одному. І якби ж то тільки пики.
От давайте тверезо поміркуємо і дещо спрогнозуємо. Наприклад, відбувається матч «Україна-Росія». Ми для «гостей» на стадіоні великий портрет Бандери розгорнемо. Ну, не ми, так галичани приїдуть і неодмінно розгорнуть. Авони нам кого розгорнуть? Де візьмуть «повноцінну» відповідь? Якого антагоніста знайдуть? Портрет Сталіна? Так ми його не боїмося, ми самі його любимо і пам’ятники йому ставимо – наприклад, у Запоріжжі, біля офісу обкому Компартії. Потім, щоправда, Йосипу Віссаріоновичу голову відпилюємо – знову ж таки ми! З Леніним, щоправда, поводимося м’якше, йому, гранітному, в Києві тільки носа відбиваємо, а в Чернігові фабою легенько поллємо і вже легше, вже душа заспокоїлась. Так що під час демонстрації образу Бандери вони лютуватимуть, а ми за їхньої відповіді – ні! Вони ж не дурні, це побачать і вирішать, що з нами треба порахуватися іншими методами. А тут ми їм ще три голи вкотимо, а вони нам, скажімо, лише один. Що робити? Як нам пробачити Бандеру і поразку? Що, міліція кожного уболівальника-ультрас потім стерегтиме під дверима спальні і сортиру?! Ото ж бо й воно.
Повторюся, жодних упереджень щодо росіян тут нема. «Слов’яни», «брати» і т. ін. – нічого проти не маю. Он інші слов’яни і теж брати – хай і «двоюрідні» – серби нещодавно такого накоїли в італійській Генуї, що арбітр змушений був припинити матч. Про англійських чи, скажімо, турецьких уболівальників-ультрас (їхні збірні теж мають непогані шанси потрапити на Євро-2012) теж не можу сказати нічого хорошого. І пляшки кидають, і ножами штрикають не згірш від росіян. Але ж тут є величезна різниця, річ у тім, що міжнародна траса «Бєлград-Київ», якби така й існувала, аж ніяк не може пролягати через територію Чернігівської області! Це не може не радувати.
І досить чиновникам розповідати (а мені слухати) про те, що туристи (в першу чергу, російські), потрапивши на Чернігівщину, будуть милуватися красотами Чернігова, Новгорода-Сіверського, Тростянця, Качанівки чи Батурина. Що вони там, у тому Батурині, робитимуть – до меморіалу загиблим від рук російського воїнства князя Меншикова українцям квіти покладатимуть? Чи, може, в т. зв. «церковному» наметі, розгорнутому біля Катерининської церкви в Чернігові, лекції про «розкольників» слухатимуть? До речі, ще один прогноз – отой злощасний намет незадовго до Євро-2012 таки приберуть, щоб очі не мозолив. А потім його знову повернуть на те ж саме місце.
Повії – forever!
Йдемо далі. Так кому все ж таки вигідна поява футбольних уболівальників – російських чи якихось інших, байдуже - під час Євро-2012? Відповідь проста - власникам ресторанів, барів, пабів та інших подібних закладів, таксистам і, звісно, повіям. Куди ж без них?! То у Москві у 1980 році представниць цієї захоплюючої професії (хоч взагалі-то її в СРСР й існувати не могло), щоб не ганьбили радянської дійсності, повкидали в машини і вивезли за 101-й кілометр від столиці тодішньої Олімпіади. Але ж тепер не ті часи, тепер зась, бо ж у нас демократія, європейські цінності і, головне, права людини!
Не знаю, як на інших територіях, а в Чернігові предостатньо і тих, хто напоїть, і тих, хто покатає. Не забракне, повірте, й тих, хто обдарує «ласкою та увагою».
Ага, забув ще згадати про вигоду власників ігрових закладів – легальних чи то підпільних. До речі, не сумніваюся, що Верховна Рада прийме незадовго до початку Євро-2012 новий закон, який знову легалізує ці «гадючники». Бо одне діло – для своїх, а зовсім інше – для гостей.
Зрозуміймо нарешті, що, як не крути, а люди їдуть не лише на футбол, а й – від-по-чи-ти. А вибачте, ніхто поки що не вигадав більш популярних варіацій відпочинку, аніж випивка, жінки чи азартні ігри.
Чому радіємо?!
А тепер давайте від теми некультурних і нецивілізованих уболівальників-ультрас перейдемо до можливих респектабельних гостей майбутнього футбольного форуму. Вони ж можуть завітати до нас з Києва? Можуть. Щоправда, не в тих кількостях, про які мріють представники влади, розповідаючи і нам – пересічним - байки. Нещодавно чернігівські засоби масової інформації радо продублювали інформацію, розповсюджену прес-службою київської міськдержадміністрації про те, що, мовляв, розроблено 13 спеціальних туристичних маршрутів по Києву, погоджених з Державною службою туризму і курортів. І серед цих 13 під №9 значиться «Подорож до легендарного історичного міста Чернігова».
Але чому радіємо? По-перше, звернімо увагу на те, що, окрім Чернігова, жодних інших географічних назв з карти нашого регіону серед цих пунктів нема – ані Ніжина, ні Козельця (вже й зовсім поруч з Києвом і подивитися є на що), ні, тим більше, згаданого вище Тростянця з його чудовим дендрологічним парком, не згадано. Натомість є такий пункт «Поїздка в Національний дендрологічний парк «Софіївка».
Чому? Спробую висловити здогад про те, що чернігівські чиновники – і від культури, й від туризму - вміють балакати і обіцяти лише вдома, а про те, щоб робити рекламу своєму рідному десь там, у Києві, це вже не для них. Чи, може, вони – наші чиновники – самі, без сприяння столичних колег організують масові екскурсії на Чернігівщину закордонних футбольних туристів з Києва? Сумніваюсь.
Можливо, потужними хвилями перевезень туристів на Чернігівщину займуться приватні фірми, - і чиновники про це знають, тому вони такі спокійні, тому й обіцяють туристичну «манну»? Але в такому разі, якщо бізнес-структури без допомоги представників влади можуть самі все організувати, навіщо тоді нам такі чиновники? Щоб обіцяти і нічого не робити?
«Со свиным рылом в калашный ряд»
Візьмімо обласний центр. Тут є кілька храмів домонгольської доби, які справді варті уваги поціновувачів старовини. Але ж це все! Це максимум три години екскурсії. Додавати до цього кілька вбогих музеїв, які функціонують в обласному центрі? Гадаю, не варто. Чернігівські театри з їхнім репертуаром? Смішно. Але в такому разі туристові немає сенсу залишатися ночувати в одному з чернігівських готелів, хоча міський голова Олександр Соколов і прогнозував якось, що під час Євро-2012 він сподівається на 95% їх заповнення. У Чернігові є якась особлива ресторанна кухня? Ні! Що ще?! Не знаю. Чесно. Я – чернігівець, до мене не раз приїздили гості з інших країв, але, окрім Антонієвих печер, Троїцького собору, П’ятницької церкви і території Чернігівського Вала їм нічого показати. Навіть курган Чорна могила не показую, бо соромно. Соромно за те, в якому стані перебуває зараз ця пам’ятка старовини, соромно за своє місто, за владу у ньому, за розбиті дороги і тротуари, за сміття на вулицях і в парках. Цей список я можу продовжувати, але чи варто? І чи варто за такого стану речей взагалі «заїкатися» про те, що «проведення Євро в Україні неодмінно допоможе і розвитку нашого регіону, виведе його на новий європейський рівень» (ще одна цитата від місцевого високопоставленого чиновника). Якщо «руки короткі», то краще сховати їх у широкі кишені штанів і не діставати, доки не розвіються міфи про Євро-2012.
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 13611 |
Коментарі (4)
Сергій Колесник | 2011-06-10 08:02
Теж саме маємо говорячи про ЄВРО. Людина, яка заплатила чималі гроші, щоб насолодитися грою улюбленої команди, навряд чи зацікавиться якимись цеглинами (будь вони хоч золоті), а людина, яка заплатила чималі гроші, щоб подивитися на Великий китайський мур навряд чи піде дивитися на бої півнів (які б мільойнні ставки там не робилися б). Ось чому, я дивлюся доволі скептично на пізнавальний туризм до Чернігова "спортивних" туристів. Спроби продавати книжки "у комплекті" з оселедцями приречені...
Скептично ставлюсь і до всіляких гасел на кшталт того, що чемпіонат чомусь там сприятиме. Дай Боже, щоб його проведення покрило витрати на його підготовку. Певен, що над цим ніхто не замислюється.
Педро | 2011-06-09 18:17
Олександр ІІ | 2011-06-09 12:24
Сергій СТУК | 2011-06-09 09:48
...
Оце в яблучко!
Зараз взагалі куди не плюнь - всюди розвелися, як таргани, ці "демократії" з "йевропейськими" цінностями. Хоч бери торби та тікай кудись у дрімучу тоталітарщину до Олександра Григоровича.