Процес об`єднання: доля держави чи партійна печатка?

Ще древні говорили: сила ворога — у нашій слабкості. Біди України не лише від того, як веде себе правлячий режим, а більше від того, що йому дозволяють робити виборці, опозиція, загалом демократичні сили. Тому надзвичайно важливим є їхнє об`єднання.

Довгоочікуваний процес об`єднання національно-демократичних сил, опозиційних партій, схоже, нарешті розпочався...

Керівні органи “Громадянської позиції”, очолюваної Анатолієм Гриценком, і  Європейської партії України на чолі з Миколою Катеринчуком ухвалили рішення про об`єднання в єдину партію. Остаточне рішення має ухвалити об’єднавчий з’їзд партії, підготовка до якого вже розпочалася.

Нагадаємо, що не так давно було повідомлено, що саме ці дві партії, а також “Фронт змін” на чолі з Арсенієм Яценюком та очолювана Анатолієм Матвієнком УРП “Собор” почали переговори про можливість об`єднання  чотирьох партій. Поки що на такий формат вийшли дві партії з цієї четвірки.

Лідери обох партій підкреслили важливість такого кроку як початку реального згуртування демократичних, опозиційних сил. Так, Анатолій Гриценко у своєму коментарі підкреслив: “Ми налаштовані продовжувати процес об’єднання з усіма, хто поділяє європейські цінності, відстоює суверенітет України, засади конкурентної ринкової економіки і демократії в нашій країні”. Також він додав, що найважливіше завдання нової партії —   “об’єднати зусилля небайдужих, професійних і моральних громадян і спільними зусиллями зупинити руйнівні процеси, які відбуваються зараз в Україні”. Відтак нова об’єднана партія однозначно буде в опозиції до нинішньої влади.

Важливо, що обидві партії зробили перший реальний крок, вирішивши координувати діяльність своїх депутатів у місцевих рада. Там, де є їхні представники, вони діятимуть спільно і інтересах місцевих громад.

Початок зроблено. Що далі? На думку Анатолій Гриценка , опозиційні сили мають зробити три кроки. “Перше: я запропонував всім пакт про ненапад. Припинити взаємну критику одне одного, відновити нормальні стосунки. Друге: потрібна максимально глибока координація дій з тих питань, де позиції співпадають. І третє: тим, хто до того готовий, об’єднатися в одну структуру”.

Отже, йдеться про нехай і складний,враховуючи наш політичний досвід,  поступовий, але невідворотний процес об`єднання розпорошених демократичних сил саме в одну партію. Чи всі готові до цього? Як політологи розцінюють процес, що розпочався?

На думку Ігора Жданова, говорити про масштабне об’єднання опозиції поки що рано, але дуже важливо, що такий процес розпочався. Андрій Золотарьов також вважає, що  “об’єднання “Громадянської позиції” та Європейської партії України  —  гарний приклад для інших опозиційних сил. Але говорити про тенденцію об’єднання опозиційних політичних сил ще, звичайно, зарано. ”  Натомість політичний експерт Ярослав Черниш вважає, що після об’єднання “Громадянської позиції”  та Європейської партії України процес єднання опозиційних сил стане невідворотним: “Нове об’єднання    — це, однозначно, реальна опозиція.  Ні Гриценка, ні Катеринчука не можна звинуватити в участі в корупційних схемах чи в співробітництві з владою. Платформи обох партій схожі між собою ідеологічно. Чи зможе це об’єднання вирости в політичну силу з великою електоральною підтримкою, цілком залежить від подальших об’єднавчих зусиль опозиційних політиків, їхніх спільних дій та пошуку компромісів з іншими представниками опозиційного табору”.   Політолог Віталій Кулик вважає, що створення нової партії дасть ефект  “хіба що в разі продовження об’єднання з іншими дрібними опозиційними партіями.”  Він  не виключає, що до Гриценка та Катеринчука могли б  також приєднатися “Українська платформа” Павла Жебрівського, УНП, “Собор”  і, з меншим ступенем імовірності , —  Народний рух України.

Не зайве нагадати, що якраз Гриценко і Катеринчук на останніх парламентських виборах входили до першої п’ятірки виборчого Блоку “Наша Україна — Народна Самооборона”. Тому логічно було б очікувати на приєднання  до процесу трьох інших політиків з цієї п’ятірки. Але все не так просто. Арсеній Яценюк встиг досить вдало засвітитися на президентських виборах, має доволі високий рейтинг і, схоже, навряд чи приєднається зі своєю партією “Фронт змін” до об`єднавчого процесу. Лідер виборчого списку і  “Народної самооборони”  Юрій Луценко, попри судові переслідування, безумовно залишається у великій політиці, і  його приєднання до об’єднавчого процесу доволі ймовірне. Складніше з В`ячеславом Кириленком. На тих виборах він йшов лідером партії  “Наша Україна”. Відтоді багато що змінилося. Кириленко порвав з лідером НУ і тодішній президентом Ющенком і з колишніми нашоукраїнцями створив нову партію “За Україну”. І, попри невисокий рейтинг цієї політсили, який і тримається на  авторитеті її лідера., поки що не видно, щоб ця партія реально йшла на об`єднання з кимось, хоч її “сватають” у різні варіанти об’єднавчого процесу. Шкода! Бо ця явно опозиційна партія також би підсилила об`єднану опозицію.

Щодо колись потужної  “партії влади” — “Нашої  України”, то навряд чи і її  почесний голова Віктор Ющенко, і  голова Політради Валентин Наливайченко захочуть зливатися з іншими партіями, після того як восени на з`їзді вони задекларували процес оновлення самої партії. Так само малоймовірне злиття з кимось Народного Руху України, хоч реально від цієї партії, схоже,залишилося лише славне ім`я та історія. Більш міцний осколок колишнього народного Руху — Українська народна партія також навряд чи реально йтиме на об`єднання демократичних сил.

Ще одна особливість. Всі об’єднавчі процеси декларуються вгорі. Ясно, що рішення і   повинні ухвалюватися саме там. Бо дивною виглядає пропагована вже кілька років лідером одної з партій теза про “об`єднання знизу”. Звучить красиво, але що це практично означає? Невже десь у Козелецькому, Семенівському, Прилуцькому чи інших районах дві — три районні організації таких-то партій мають,   по-перше, оголосити саморозпуск, по-друге, злиття в якусь, невідомо яку партію? Їм ніхто не дозволить першого, і невідомо, що означає друге. То ж рішення дійсно мають бути ухвалені на всеукраїнському рівні, керівними органами партій, партійними з’їздами. Але водночас — і це надзвичайно важливо!— рішення верхів повинне бути ініційоване, інспіроване, стимульоване позицією, рішеннями низів. І ось запитання:  чи бачимо ми бодай якісь порухи, дії, наміри до об``єднання якраз на місцевому рівні, нашому обласному, чернігівському? Хnо щось бачить, нехай розповість. Більше бачиться інше: всі з усім якось змирилися, і це  декого дуже влаштовує,  в тому числі владу, отака байдужість рядових партійців.

Так чи інакше, процес  розпочався. І це потрібне не самим партіям, не їхнім лідерам, потрібне зараз, і у величезній мірі,  Україні. То ж найближчий час реально покаже виборцям, суспільству, хто з наших політиків думає про Україну, а хто передусім про партійне крісло і печатку.