Україна втрачає друзів…

Якось ніяково після почутого та побаченого….

Трагічний символізм Катині вдруге настигає поляків і вдруге болюче до незмоги. Того і цього разу б’є по-підлому, зненацька і в найбільш незахищене місце.

З історії Польщі вирвана недочитана сторінка…. Не дочитати її вже ні в Варшаві, ні в Києві, ні деінде. Треба буде писати наново, але вже все буде по-іншому.

Тяжко нашим сусідам, але Україна також відчує цю втрату. Можливо не так гостро і не так водночас, але відчує. Лех Качиньский був одним із щирих адвокатів України. І не лише тому, що був правником за фахом. А тому, що на ціннісному рівні розумів необхідність підтримки молодої держави, яка лише спинається на ноги  в демократичних процесах і шукає опору.

Він був стійким апологетом концепції Гедройца «УЛБ», яка вказувала, що без незалежної України, Литви та Білорусі не буде і незалежної Польщі. Пройшовши рух «Солідарності», йому і його братові Ярославу вдалося піднести національний дух поляків до нових висот, протягнути руку українцям. Йому вистачило сміливості ставити чоло численним «доброзичливцям». Його не розуміли на Заході, його не любили на Сході.

Не завжди його відчували і вдома. Згадуючи час свого навчання в Польщі, на думку приходять епізоди, коли в пресі обговорювались постійні непорозуміння між президентом Качинським та прем’єром Туском щодо зовнішньої політики. Принципово жорстка позиція голови держави стикалась з гнучкою позицією ліберального очільника уряду.

Але його поважали. Польща за часи президентства Леха Качинського стала дійсно одним із авторитетних центрів впливу в регіоні Центральної та Східної Європи. Польща офіційно стала себе називати адвокатом України в ЄС. І, мушу відзначити, зробила багато в цьому напрямку. Біда лише в тому, що Україна так і не змогла з цього скористатися…

Чи з’являться ще в України такі друзі? Час покаже, але сьогодні ми прощаємося з одним з найвідданіших. Сумуємо разом з польским народом.