Палати українського політикуму

У числі інших тем політичних реформ в Україні дискутувалася й така: якому бути нашому парламенту, одно- чи двопалатному? Несподівано тема палат знайшла вирішення стосовно іншої структури - президентської.

Юлія Тимошенко у відповідь на звинувачення у державній зраді з боку Секретаріату Президента заявила, що таке не потребує дискусій, а скоріше гарного столяра, що замінив би вивіску на Секретаріаті на іншу — «Палата № 6».

Цебто, вжито всім відомий знаменитий літературний образ з оповідання Чехова, символ не чогось іншого, як божевільні, будинку для психїчно хворих.

Я не хочу жити в «палаті № 6», а хочу в нормальній державі, владу якої не порівнюють з психічно хворими. Тому прагну, як і мільйони співгромадян, розібратися, що ж коїться, що сталося в цій державі? І як далеко зайшли стосунки між політиками, до якої саме психічної позначки, раз вживаються такі оцінки?

А сталолся те, про що не раз попереджалося. Чвари між двома блоками помаранчової коаліції, блоками Майдану, вилилися в чергову політичну кризу такого масштабу, що зараз уже важко щось і передбачити. Народ, громадяни наслухалися за останні дні такого, порівняно з яким розкол помаранчових рівно три роки тому (теж у вересні!) — це дитячі забави.

Отже, далі настає 30-денний термін для утворення нової коаліції. Який пасьянс найбільш імовірний з неймовірних варіантів? Якщо жоден, то у жовтні Президент має право розпустити парламент і призначити в двомісячний термін нові вибори.

Вже поговорюють і про так зване «пряме президентське правдіння». Хоч ніхто толком не знає, що воно таке. І про одночасні парламентскі та президентські вибори. І взагалі про скасування інституту президентства.

Стосовно ж нових виборів, то, чесно кажучи, не хочеться щось прогнозувати. Відомо лише одне: величезне розчарування людей в партіях і блоках Майдану. І в цьому сенсі вже можна говорити про крах ПОЛІТИЧНОГО Майдану. Саме політичного, тобто, Майдану політиканів.

Бо у самих ідеалах Майдану, в ідеалах незалежності і демократії, мільйони людей не можуть розчаруватися. Ще можна констатувати й друге: розчарування людей в політиках, партіях, гаслах загалом. Так що чергова виборіада має бути невеселою для всіх партій.

І, нарешті, третя констатація: не готовність, на превеликий жаль, національно-патріотичних сил утворити третю потужну політичну силу на противагу убогому вибору останніх років. Ті ж самі чвари, та ж сама розпорошеність, та ж політична немічність.

У політичних перипетіях останніх днів мене вразили дві ціфри. 8 вересня, слухаючи на прес-конференції прем’єра в Українському домі, я почув від неї, що Уряду, виявляється, заважав працювати не лише Президент, а й парламент.

Юлія Тимошенко проілюструвала це такою цифрою: Уряд подав у парламент понад півтори сотні законопроектів, вкрай важливих для суспільства, в тому числі соціальних. Але парламент майже нічого з них не прийняв як закони.

Однак, і Президент у своїй Заяві 3 вересня точно так же сказав, що з поданих ним понад ста законопроектів парламент майже нічого не ухвалив.

Але ж, вибачте, до кого апелюють наші очільники? Що опозиція не голосувала за їх законопроекти? А чого від неї очікувати? І чого сподіватися на опозицію, якщо у вас в парламенті яка-не-яка більшість.

Тому ця дивна річ має лише одне пояснення. Всі законопроекти, подані Урядом, де домінує БЮТ, були «завалені» президентською частиною коаліції, тобто фракцією НУНС. І відповідно, законопроекти, подані Президентом, «завадила» фракція БЮТ. То це називається коаліція?

Все, щойно сказане, — до того, що обгтоворюється і віаріант утворення нової-старої коаліції, тобто знов таки БЮТ і НУНС. Але тоді треба відновлювати не ОТАКУ коалацію, яка була, а творити її зовсім іншою. Але для цього, схоже, нашим політичним лідерам треба поміняти не парламент,а самих себе. В це дуже віриться?

... Щойно я ще раз перечитав нашого геніального українця Антона Чеха, котрий став класиком сусідньої літератури під ім’ям Чехова. «Виходить безладне, невміле попурі зі старих, але ще недоспіваних пісень». Це звідти, з оповідання «Палата № 6». До болю знайоме...