Український Севастополь на вісім століть старший колишнього російського

Нещодавно МЗС Росії фактично підтримав скандальні заяви мера Москви Лужкова щодо статусу Севастополя, при цьому заявивши, що робить це «насамперед, виходячи з корінних інтересів наших народів, щирої й глибокої зацікавленості в збереженні й розвитку російсько-української дружби».

В українсько-російських відносинах діє безвідмовна ознака: як тільки в Москві починають говорити про дружбу і братерство, це означає, що руки вже ось-ось — тягнуться до української території.

Нині Росія святкує 225-ліття Севастополя і російського Чорноморського флоту.

А українці встановили контроль над Кримом на 8 століть раніше, ніж росіяни. Про це пише київська газета «День», по даними якої держава Україна існувала вже у середньовіччя.

«Прямо підлеглими Києву території в Криму стали не пізніше 988 року, хоча деякі історики вважають, що це відбулося на пару десятиліть раніше - після розгрому князем Святослав Хазарського каганату.

У 988 році переможно для Києва закінчилася Херсонеська війна. Київський князь Володимир Великий захопив візантійський Херсонес (нині на його місці й місці його колишніх володінь розташований Севастополь).

В Україні це місто називалося Корсунь. Уперше за півтора тисячоріччя свого існування неприступна візантійська фортеця капітулювала саме перед київським військом. Тому Україна без «натяжки» цієї весни може святкувати не 225-річчя, а 1020-річчя українського Корсуня», - говориться у публікації.

«Чорне море звалося Руським тоді, коли Руссю звалися винятково Київ з околицями. А до виникнення селища на місці Москви залишалися століття», - пояснює газета.

«Друга половина XVI - перша половина XVII століть характеризуються майже безперестанними походами українського козацького флоту на Чорному морі. Козаки за цей час взяли практично кожну фортецю на узбережжя Чорного моря - Варна, Євпаторія, Очаків, Трапезунд, Синоп, Ахтиар, Інкерман, Синоп, Ізмаїл, Хаджибей.

У сучасних Севастопольських бухтах козаки щонайменше двічі розбивали турецький флот. У 1616 році вдруге була взята неприступна Каффа, разом зі скарбницею Кримського хана. У 1615-1616 роках українські козаки двічі спалили пригород Стамбула», - продовжує видання.

«До речі, російським адміралам, на відміну від українського гетьмана Сагайдачного, жодного разу так і не вдалося висадитися у Стамбулі, діючи навіть проти дещо ослабленої Туреччини XVIII-XIX століть», - звертають увагу автори публікації.

«Сучасні «козирі» Росії в питанні Криму складаються головним чином у тім, що «хочеться їсти». А також у тім, що Росія анексувала Крим в 1783 році, і відтоді провела на півострові кілька хвиль депортацій місцевого населення. До речі, не тільки кримських татар, але й греків, болгар, вірменів тощо.

Тому історичні аргументи України в питанні приналежності Криму досить вагомі.

І це вже не говорячи про те, що на стороні України й закон, і Конституція (у тому числі СРСР й УРСР).

Зокрема, той факт, що в статті 77 Конституції Української РСР, прийнятої 20 квітня 1978 року, говориться: «Містами республіканського підпорядкування в Україні є Київ і Севастополь». А в Конституції СРСР від 1977 року, після якої була прийнята Конституція УРСР, у статтях 76 й 78 затверджувалося: «Союзна республіка має свою конституцію, що відповідає Конституції СРСР». На стороні України й двосторонній договір України з Росією, і рішення Ради Безпеки ООН.

Тому ідея дискусії про приналежності Севастополя може виникнути тільки під кепкою, напеченою гарячим сонцем», - завершує «День».

Фото: Олександр ВОЛОЩУК