Політична ситуація в Чернігові після виборів: пошук нових можливостей з елементами ворожіння

На сьогодні в місті склалася унікальна політична ситуація.

Перше. На політичний небосхил міста повернулася стара-нова постать – Олександр Соколов. Міський голова Чернігова намагається проводити особисту “значиму” політику та зберегти власну “політичну цноту”.

Для того, щоб встановити певний баланс в чернігівському суспільстві створюється дорадча рада при міському голові, почалося обговорення Статуту міста з перспективами його подальшого прийняття, робляться спроби виконувати обіцянки, дані під час передвиборчих баталій.

В його активі залишаються добрі стосунки з керівниками великих та середніх підприємств міста особливо з тими, хто “політично-незабарвлений”. А таких в нашому місті переважна більшість. Багато хто з них зрозумів, що певним чином “прогавив” останні вибори до міської ради. Але про це нижче.

Друге. Після виборів у листопаді не відбулася політична ротація керівництва як це трапилося після березневих подій минулого року. Більшість людей, які прийшли до влади у березні-червні 2006 року і представляють фактично одну політичну силу, були “загнані в кут” Миколою Рудьковським, який їх привів до влади, а потім залишив. Багатьом “младосоціалістам” нема куди йти, і вони будуть будь-якими шляхами утримуватися на посадах, особливо, на тих, які вважаються “доходними”. Головне в їх діях, як показують сучасні події, створити умови для блокування кадрових рішень. І головний шлях до цього ─ створення коаліції, а бажано, депутатської більшості проти мера. Можливий навіть саботаж та програми дискредитації дій міського голови…

По-третє. Повернення Олександра Соколова поставило депутатів, партійні фракції у міській раді перед вибором: або з мером, або проти нього. Причому, на мою думку, інтереси всієї громади міста в цій боротьбі не враховує жодна із сторін.

Вже перша сесія показала, що для партійних функціонерів в міській раді головне ─ посади. Тому вони не дозволили міському голові провести реорганізацію, яка б дала можливість будувати його власну кадрову політику у стінах мерії.

У самій раді політичні події початку 2007 року привели до того, що:

а) головну роль почали грати тільки керівники партійних осередків;

б) рада поділилася на дві доволі політично антагоністичні групи ─ антикризову коаліцію та об’єднану опозицію.

Причому період безвладдя, коли можна було за домовленістю “дерибанити” комунальне майно та землю, фактично закінчився, тому що вже розпочався період публічної загальноукраїнської боротьби. Це пов’язано насамперед з тим, що невідомо коли будуть чергові вибори і кого. А виборець може винести і вирок партійному осередку, що дискредитував себе. Після прийняття імперативного мандату про особистості згадувати не будуть. Постраждає вся регіональна партійна структура, яка не виконала обіцяного у березні 2006.

Четверте. Унікальність політичної ситуації в Чернігові підкреслюється і доволі низьким рівнем легітимності як депутатського корпусу, так і міського голови. І це пов’язано не тільки з результатами виборів березня-листопада 2006 року. Жодна з політичних сил не проводить послідовну інформаційну політику на всіх рівнях, щоб бути зрозумілою для виборця. Для нього, виборця, після великого інформаційного шквалу напередодні березня 2006 року, сьогодні створився певний інформаційний вакуум про діяльність політичних партій, коли незрозуміло чи виконуються обіцянки, але зрозуміло, що краще жити не стало. А вже минає рік після виборів.

П’яте. У свою чергу саме ця ситуація надихає ті політичні сили, які не потрапили до влади, але мріють про неї. Причому і бізнесовий елемент у політиці на чернігівському ґрунті залишився великий. Значна кількість керівників великих та середніх бізнес-структур вже зрозуміли, що потрібно не тільки “дофінансовувати”, а і йти у “велику регіональну політику”. Бо на часі стало питання або власної участі, або формування підконтрольного депутатського корпусу. Причому, на мою думку, зараз в регіонах України склалася доволі рідкісна ситуація, коли більш привабливими є дрібні партії, які не мають великого впливу в Києві, тому що саме в цих політичних структурах робота в регіонах віддана на відкуп, а не контролюється централізовано. Таким чином, взявши контроль над будь-якою дрібну політичну партію можна досить ґрунтовно закріпитися в регіоні. І якщо, навіть, не мати більшості голосів в міських та районних радах, але мати “золоту акцію”. Єдине, що потрібно їм зрозуміти, що цю практичну роботу потрібно починати зараз.

***

Заручниками цієї ситуації став і міський голова Олександр Соколов, і громада міста Чернігова. Пропорційна система виборів на перше місце поставила саме політичні партії та блоки. Прийняття закону про імперативний мандат сприяє цементуванню партійних рядів та позбавленню від “неугодних”.

Не зайвим буде нагадати, що навіть без дострокових виборів, першими жителі міста у майбутньому будуть обирати міського голову, а депутатів міської ради тільки через рік. І тому для політичних партій посада міського голови стратегічно важлива. “Своя людина”, яку вони зможуть провести на наступних виборах допоможе своїй партії або блоку через рік. Якщо це буде нова людина, то на старого мера можна буде “списати” значну кількість негативу. Але якщо будь-яка вагома політична сила заручиться зараз підтримкою міського голови, а ще краще змусить його стати партійним на свою користь, то вона буде мати великі переваги перед майбутніми виборами. Як показує досвід українських виборів, особливо місцевих, “адміністративний ресурс” плюс чисельна політична сила в сумі дають перемогу на виборах. Головне – контролювати інформаційні та грошові потоки, не красти та не робити “фатальних помилок”.

З іншого боку, наступні вибори міського голови 2010 року дають останню змогу міській громаді вплинути на перебіг подій. Бо це все-таки будуть вибори за мажоритарним принципом. Голову міста Чернігова, як це було в березні та листопаді 2006 буде обирати вся міська громада. На сьогодні яскравих особистостей, яких могли б запропонувати партії на цю посаду ще немає. А як показав досвід виборів у листопаді розкрутити невідому людину політичним партіям буде все важче. Тому що якою б харизматичною особою кандидат не був, але партійний шлейф може стати як пружиною знизу так і пресом згори.

Наступні вибори міського голови будуть перевіркою життєздатності або фактором, що згуртує ті політичні сили, які зараз не є правлячими в регіоні. Це відбудеться, якщо вони вже зараз почнуть консолідуватися або навколо діючого позапартійного мера, або навколо будь-якої іншої відомої постаті. І знову, що в першу чергу їм потрібно буде зробити – це стати відомими для виборців, довести останнім, що саме вони відстоюють їх інтереси. Ці об’єднання політичних та громадських сил стануть також потенційною загрозою для діючого депутатського корпусу. Окрім налагодження інформаційної політики, щоб “прорватися” до виборця, ще однією умовою підвищення конкурентноздатності цих новостворених структур може стати і налагодження постійного моніторингу роботи діючого депутатського корпусу. Причому не лише роботи окремих партійних фракцій, виконання передвиборних обіцянок, а і поведінки окремих депутатів.

Моніторинговий аспект є актуальним і для політичних сил, представлених в радах, які б коаліції вони зараз не створювали. А реальні перспективи конкурентного середовища у найближчому майбутньому повинні спонукати їх діяти вже сьогодні.

Нові вибори вже почалися. І поки що їх програють всі.