„Хто вбив мою доньку?” – запитує матір

Наприкінці грудня 2006 року до Центру „Доброчин” зателефонувала Кухаренко Валентина Степанівна, жителька м. Щорс. Вона скаржилася на бездіяльність місцевих правоохоронців та працівників прокуратури по факту смерті її доньки Зінаїди Валькевич, 1976 року народження.

27 травня 2006 року вона пропала, а 25 серпня її тіло знайшли у лісосмузі на околиці м. Щорс.

По даному факту карну справу не порушували на підставі ст.6 п 2 КПК України.

Згідно з її письмовим поясненням, наданим нам, міліціонери жінку не опитували.

Уважно вивчивши ситуацію на місці, поспілкувавшись з багатьма людьми у Щорсі, ми дійшли висновку, що зовсім не так виглядає справа Валькович, як її представляють у певних структурах.

Зрозуміло - назад ходу немає, але повинна бути відповідальність і законність. І як буде реагувати Щорська прокуратура на свої відмови у порушенні кримінальної справи?  

Будемо чекати. Тепер черга за обласною прокуратурою.

А Щорс?

Цікаве за історією місто в Чернігівській обл. А ще цікавішим стане, коли дізнаєшся, як працює сьогодні міліція та прокуратура цього містечка.

Тільки останні події 2006 року стали для правоохоронців Щорса значимими. Приїзд екс-міністра Луценко на „розборки” по діяльності деяких правоохоронців закінчився для останніх звільненням.

Але не вщухає щорсівська „команда” у погонах. Не хочеться казати так про всіх, але „ложка дьогтю псує діжку меду”.

Але є свідок, котра знайшла тіло дівчини і яка стверджує, що тіло знаходилося у ямі і було присипано землею та гіллям.

Тільки за грудень місяць 2006 року до Центру „Доброчин” за правовою допомогою звернулося 3 особи із Щорса. І всі звернення стосовно „діяльності” місцевих  правоохоронців. Так гр. Іванова С.Н. скаржилася на бездіяльність Щорської міліції, яка на її заяви стосовно погроз та вчинення певних дій, які загрожують її здоров’ю, з боку  звільненого працівника залізничної міліції Грищенко В.Г., не приймає ніяких дій.

Сім’я Загуменних постраждала від „чітко поставлених” дій молодшого сержанта патрульної служби Підлісного Д.С. Спостерігаючи за виступом Підлісного у суді, можна зробити висновок – не та людина у міліції. Це покликання – працювати у міліції, а не ображатися, що скажуть жителі Щорса, коли дізнаються, що автомобіль на його вимогу не зупинився. Образився міліціонер. Зараз у нього нова посада, з його слів у суді, і цікаво було б дізнатися як проходить кар’єрний ріст працівника міліції, в даному випадку Підлісного Д.С.? Які критерії враховуються або чиї прохання?

Із 15 дільничних працює тільки 3. Кадрів немає. А хто як не дільничний ближче до людей і знає перший їх проблеми. І чому в першу чергу не комплектувати посади дільничних, а потім „теплі” місця у райвідділі? Під час спілкування із працівниками райвідділу з’ясувалися деякі цікаві моменти життя райвідділу: начальник часто нетверезий на роботі. І на кого тоді рівнятися?

Приходиться констатувати -  не відбулися демократичні міліцейські перебудови за 1,5 роки. Тільки декларування. Залишається сподіватися на новий підхід нового керівництва МВС України та УМВС України в Чернігівській обл. до підбору кадрів та належного контролю за діяльністю своїх підлеглих.