"Спасибо товарищу Сталину…"
Роздуми про державу, права та свободи
Вже давно хотів написати з приводу бачення громадянами України ролі держави у нашому житті. Стримувався... Та напередодні чергових виборів...
Здається, ними і живуть наші громадяни, бо саме перед виборами отримують якусь інформацію — в основному позитивну — про діяльність влади від самої влади, та критичну — від опонентів. Якби вибори були перманентними, ми би все про всіх знали.
Стоїть перед очима фото з першої сторінки однієї районної газети: діти з синьо-жовтими прапорцями та з плакатом "Спасибі ДЕРЖАВІ за турботу про дітей".
Слово дійсно написане великими літерами. А газета інформує про те, що дітей з двох сіл віднині до школи у райцентрі возитимуть автобусом. Не що інше, як цинічність влади...
Мене б не зачепило, якби на плакаті було написано "польській державі, німецькій, США, Росії"... А діти, не без впливу педагогів, дякують українській державі. Це ж абсурд! Тому й прийшло на думку "Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство".
Діти, замість, щоб дякувати Богу, що їхні батьки своєю працею утримують державу, школи, лікарні, автобуси, поїзди і чиновників, дякують державі. І влада не вибачається перед дітьми, що до цього часу не забезпечила їх транспортом, а приймає подяки...
А спитайте у дітей, що є держава?..
Вже не сумніваюся, що теорії або історії держави та права треба вчити дітей не у старших класах, а у дитсадку. Дитина має розуміти, що не людина існує для держави, а держава для людини! Доки ми не змінимо світогляд свій та наших дітей — будемо рабами держави, яку самі ж створили.
Людина народжується вільною!
Психологія раба прослідковується у нас на кожному кроці. Йде людина до сільради по довідку — просить. Зарплату — випрошує. У колгоспах працювали, то голова був царем... А колгосп-то тримався на працівниках, котрі обирали голову і своїм трудом йому на зарплату заробляли. Прийшли нові господарі — оплату за пай випросити треба. А чому не вимагати, чому просити? Де ж у цей час держава зі своєю турботою? Замість, щоб працювати та відпочивати, просто жити, люди значну частину життя втрачають на вирішення проблем, яких просто не може бути у нормальному суспільстві. Хто ж у державі хазяїн — громадяни, чи чиновники, котрих утримують ті ж громадяни?
Не варто, мабуть, заглиблюватися у деталі створення держави у різних країнах, адже загальна формула проста. Жителі певної території з метою організації свого життя та вирішення загальних проблем створюють апарат управління, наймають туди чиновників та виділяють частину своїх коштів на їх утримання. Крім того громадяни відмовляються від частини своїх свобод заради одержання прав, які мають забезпечити найняті на роботу чиновники. Я, наприклад, відмовляюся від наданої мені від народження свободи бити будь-кого, але отримую право бути захищеним державою від того, що сам буду побитий. Я не хочу користуватися свободою грабувати, а взамін отримую від держави право захисту від пограбування. У той же час я залишаю за собою свободу віросповідання, свободу слова і думки, і не дозволяю державі втручатися у ці сфери мого життя. Це — класична схема. Держава — це суспільна угода. Вона забезпечує реалізацію прав, а у свободи не має втручатися. Права і свободи громадяни записують у конституції.
А що ж у нашій державі відбувається?
Не громадяни, а найняті ними на роботу чиновники встановлюють "правила гри". І на кожному кроці вимагають додаткової вдячності. Працюючі громадяни платять чиновнику гроші, про які самі лише мріють. А потім ідуть до того ж чиновника просити... Пенсіонер, стоячи в автобусі, за місце у якому сплатив, їде до райцентру, щоб, уклонившись чиновнику, випросити надання належних йому пільг... А чиновники, аби не перевантажуватися, не піклуються, щоб громадяни ті пільги отримали... Втрачаються (громадянами) мільйони! Приклад — компенсація на придбання палива у минулому році: пільговики на Чернігівщині не отримали близько 15 мільйонів гривень. То хто ж кого наймав і утримує?
Є у Чернігові громадська організація, що захищає громадян від свавілля міліції, побоїв та знущання. Існує вона на благодійні кошти, в тому числі й іноземні. Справа, безперечно, благородна. Але ж це — абсурд. Громадяни, що створили державу, найняли на роботу міліціянтів, шукають кошти, щоб від тих міліціянтів себе захищати.
Їздять по всіх районах автобуси з написами "Дітям Корюківщини (Коропщини, Ічнянщини...) від Чернігівської облдержадміністрації". Як вам не соромно, панове чиновники?! Ви що, зі своєї зарплати купили? Карета швидкої допомоги "Чернігівцям від ПРЕЗИДЕНТА Кучми"... "Чернігівський міський ГОЛОВА подарував школі комп’ютерний клас" — очі б сховали, коли брешете. Укрзалізниця на канікулах возить школярів безоплатно — "Слава ЗАЛІЗНИЦІ!?" (за чиї кошти?). "Молодим породіллям — памперси від ДЕРЖАВИ!" — приїдьте до райцентру з довідками, отримайте... "Учаснику війни операцію зробили безкоштовно". "Свято для дітей-сиріт проведено за сприяння міського ГОЛОВИ" — добре, що не всупереч. Уявімо таке: "Операцію провели за сприяння хірурга"... А "Державний ФОНД подарував безногому інвалідний візок" — це вже знущання.
Президент України, побувавши у Алчевську, де замерзали діти, організував їхню відправку до санаторіїв. А що, його оточення до того не знало, що діти замерзають і є ще нерозпродані санаторії, заповнені, у більшості, "своїми"? Чи оточенню Президента нема коли Конституцію почитати за читанням виписок з банків? Чиновники заметушилися, безкоштовні перевезення від ЗАЛІЗНИЦІ організували...
І більшість з нас це "ковтає", дякує державі, місцевій владі та ще й дітей раболіпству навчає. І головне — мовчить.
А держава нахабніє...
Генерал Білоконь, підлеглі якого катували громадян, виходячи на пенсію, отримав від тих громадян вихідну допомогу у сумі, яку вчитель може заробити за 50 років. Прес-секретарю Президента встановлено зарплату, рівну зарплаті всіх кореспондентів всіх районних газет Чернігівської області. Одного керівника обласного рівня можуть замінити (по зарплаті) сорок вчителів або 50 простих пенсіонерів...
А з податками що робиться? Працівник, отримуючи мінімальну заробітну плату, що далеко "не дотягує" до прожиткового мінімуму, сплачує податок на утримання чиновників, а потім, зібравши купу довідок, йде до ДЕРЖАВИ (чиновників) просити допомогу на дітей, які недоїдають. Працівники бюджетної сфери сплачують податок з зарплати до бюджету, звідки ту зарплату отримують. Це ж скільки державних чиновників треба, щоб збирати, обслуговувати, розподіляти та ще й контролювати податки!
А потім з тих податків виділять частинку, куплять автобус і заплатять рекламній фірмі за напис на ньому "дітям від ДЕРЖАВИ".
Психологія раба, привнесена до нас зі сходу, не властива українському народові. То в Золотій орді ярлики видавали. А українці гетьманів обирали і ... скидали. І Свободу любили...
Впевнений, доки не подолаємо, не переборемо психологію раба, не навчимо дітей правді, докорінно не перебудуємо абсурдний по суті своїй устрій — будемо дякувати не собі, а ДЕРЖАВІ. А якщо на її чолі стане хтось з олігархів, що не можна виключати, та на відсоток зі швейцарського банку подарує кожному району автобус — будемо ходити з транспарантами "Спасибо ГОСПОДИНУ ... за наше..."...
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 5919 |




















.jpg)












Коментарі (5)
аноним | 2006-02-24 10:51
bibaloon | 2006-02-22 12:47
Браво!!!
инвалид 2 группы,37 лет | 2006-02-21 07:13
for Uday:лично я до сих пор и не понял,что там было на майдане?
Станко | 2006-02-20 12:42
Було би супер, якби цей автор регулярно публікувався на ВВ. Позиція автора - це позиція тих мільйонів людей, які підтримали Майдан! Не потрібні нам "кроки назустріч людям" за рахунок наших же коштів (податки), нам просто потрібен нормальний апарат чиновників по обслуговуванню інтересів і прав людей. І ще - закон один для всіх!!! А решту ми самі зробимо...
Uday | 2006-02-19 23:30
Не про те речем. А "пил" Майдану спав.