Золота дорога в … воду

2,5 мільйони гривень коштували державі 1,3 кілометри дороги, яка йде від шляху с.Свердловка-с.Покошичі до хутора Смілів. На самому хуторі залишилось три двори, тому і потопає новенький “автобан” не в хутірських вуличках, а в рибному ставку господарства пана Боровика.

Будували дорогу чернігівські шляхобудівники.

Нещодавно їх колег звинуватили у марному витрачанні державних коштів при будівництві дороги до села Кучми. Може, там дійсно з грошима перемудрили, проте тепер хоч половина Чернігівської області по пристойній дорозі їздить.

У нашому ж випадку, по хутірській дорозі буде їздить лише “грибовичок” із рибкою, проте грошей покладено не менше. Недарма, виходить, пан Боровик Петра Порошенка (тоді ще секретаря РНБО) хлібом-сіллю зустрічав, якщо влада вважає, що дорога до ставка варта таких грошей.

Взагалі в Коропському районі парадоксальна складається статистика:

• 180 тис. гривень виділено з держбюджету на ремонт 4,5 км доріг;
• 2,5 млн. гривень вилучено з держбюджету на побудову 1,3 км дороги до ставка господарства героя соц. праці пана Боровика.

Завдяки такому розподілу коштів мешканці сіл Атюша та Жовтневе (разом близько 2000 жителів) вимушені самотужки добиратися на роботу в Короп по “знайомих ямках” (див: “Село-Дорога-Автобус”). Проте рибка пана Боровика тепер задоволена.

А може? не в рибі справа? Люди кажуть, що це дорога до нової “хатинки над озером”.

P.s. При спробі з’ясувати ставлення працівників Коропської райдержадміністрації до появи в районі нової дороги, відповідь була одна: “Про дорогу Боровика говорити не буду, бо не хочу розділити долю завідуючого районного відділу освіти!”