Давня страва з чернігівським присмаком

Кілька днів український (і не тільки) Інтернет подає повідомлення про «побиття у Чернігові працівниками податкової міліції двох парламентських кореспондентів». Пікантності цим повідомленням надають згадки про причетність до цього конфлікту чернігівського губернатора Владислава Атрошенка та голови обласної організації “За Україну! За Ющенка!” Сергія Кнуренка.

Що не кажіть, шановні, а магічні слова «журналіст», «журналістика» так і тягнуть до себе всіх небайдужих до власних проблем. І як «солодко», сунувши носа чи то, вибачте, здуру чи маючи якийсь власний інтерес, отримати по пиці (в переносному, а зачасту і в прямому розумінні) та заволати на весь світ про загрозу життю журналістів, переслідуванню ЗМІ та утиску Свободи слова! І обов‘язково згадати в контексті Президента та демократію. Рецепт нескладний, неодноразово перевірений і дарма, що цю страву вже готували та пригощали (до нудоти!) суспільство ще при старій владі. Дарма! Головне, що діє і при новій, а в результаті - і про тебе, і про проблемку тобі замовлену (під потрібним соусом) наразі негайно знатиме увесь світ (або, принаймі, вся країна)!

Не вірите? Тож, прошу скуштувати «свіжеспечену страву»:

«Побитий податківцями в Чернігові журналіст звернувся до правоохоронних органів про захист його життя.

У той час, як Президент України Віктор Ющенко в США виступав перед американськими політиками про гарантії свободи слова та діяльності журналістів, в Україні, в Чернігові 7 квітня податкова міліція вчинила побиття члена Асоціації парламентських журналістів Валерія Голубцова.

З цього факту 8 квітня Валерій Голубців зробив відповідні Заяви до Міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка та Голови ДПА України Олександра Кіреєва, а також до засобів масової інформації». (З прес-релізу, розповсюдженого 8.04.05 р. Чернігівським осередком «Всеукраїнського об‘єднання «За Україну! За Ющенка!»).

Подобається? А головне, що в центрі уваги вже не місцева «розборка» губернатора – «нашоукраїнця» з одного боку та голови вищевказаного осередку громадського об‘єднання з іншого, добре «замішана» на бізнес-інтересах обох «громадських діячів», а загроза життю «парламентського журналіста»!

За словами моїх чернігівських колег, ця ситуація все більше починає нагадувати ті процеси, що відбуваються з переділом власності в Україні загалом.

Щоправда, вже 11.04.05 р. чернігівський губернатор Владислав Атрошенко, виступаючи на прес-конференції для місцевих журналістів, відкинув звинувачення Інтернет-видань, що він нібито “замовив” податківцям чернігівського бізнесмена і голову обласної організації “За Україну! За Ющенка!” Сергія Кнуренка. Він наголосив, що тільки сьогодні двічі по телефону розмовляв із Сергієм Кнуренком і домовився зустрітися з ним у Києві (Кнуренко, ніби то, боїться їхати в Чернігів), щоб з’ясувати позиції сторін і вичерпати конфлікт, який нікому не на користь.

Втім, що насправді ділять між собою ці двоє панів – то вже справа окремого та дійсно серйозного дослідження. Мене ж, поки що, більше в цій історії цікавлять журналісти. Парламентські. До речі, як стало відомо з повідомлень українських Інтернет-видань, в Чернігові їх було двоє:

"Телекритика" писала вже про побиття двох журналістів у Чернігові.

Нашому кореспонденту Валерій Голубцов, один з потерпілих, повідомив про свій намір подати заяву на кривдників до прокуратури. В результаті нападу, незалежний журналіст, член Асоціації парламентських журналістів, отримав легкі тілесні пошкодження.

Назвати прізвище свого колеги Сергія "з міркувань безпеки" Валерій Голубцов відмовився. («Телекритика», 8.04.05).

Щоправда, про існування цього «парламентського колеги» відомо було тільки зі слів самого пана Голубцова. А ось що розповів мені чернігівський журналіст Владислав Савенок, який намагався з‘ясувати, що відбувалось насправді в той день в офісі ЗАТ «Новий Чернігів»:

«Інформація про побиття журналіста Валерія Голубцова швидко розлетілася по Чернігову. Місцеві одразу зрозуміли, що це не чернігівець. Дізналися, що він, начебто, з Асоціації парламентських журналістів. Однак підтвердити це не вдавалося.

Сам же Валерій розповів по мобільному телефону, що намагався знімати відеокамерою обшук в офісі “Нового Чернігова”. На нього, мовляв, накинулося чоловік п’ять, збили його з ніг, виламували руку, відібрали камеру і касету.

На запитання, яке видання він представляє, Валерій відповів, що приїхав до Чернігова збирати матеріал для написання статті про стосунки влади і бізнесу. Чи є в нього посвідчення журналіста і чи намагався він його показати - він відповів, що має посвідчення консультанта „Асоціації парламентських журналістів”. Як він потрапив з камерою в приміщення, де проводився, обшук чи слідчі дії (уже уп’яте, якщо не помиляюсь, упродовж місяця) – він не повідомив».

Щоправда, в розповсюдженій Заяві сам Валерій Голубців стверджує:

«З метою збору матеріалу для підготовки журналістського репортажу про розвиток бізнесу в Чернігові я приїхав до ЗАТ «Новий Чернігів – ХХ1»… домовившись напередодні з керівництвом підприємства про інтерв‘ю з його співробітниками».

Звичайно, можна і не ставити запитання з приводу того, чому раптом «парламентський журналіст» вирішив перейнятися проблемами регіонального бізнесу. Зрештою, кожен журналіст має право обирати для себе будь-яку тему і працювати над нею досхочу. Має? Без сумніву! От тільки в цій справі є один «маленький» нюанс: коли я зателефонував до Асоціації парламентських журналістів і запитав у її голови Миколи Островського чи знайомий він з журналістом Валерієм Голубцовим, то отримав цікаву відповідь: за словами Миколи Островського пан Голубців дійсно є консультантом Асоціації, але, - увага! – не журналістом! І що робив останній в Чернігові, голові Асоціації теж невідомо.

А вже 11 квітня УНІАН розповсюджує в ЗМІ наступне оголошення:

«Побитий у Чернігові журналіст дасть прес-конференцію в УНІАН

12 квітня о 10-00 в агенції УНІАН відбудеться прес-конференція на тему: «Побиття податковою міліцією члена Асоціації парламентських журналістів у Чернігові та погрози фізичної розправи на його адресу».

Отже, скориставшись такою слушною нагодою, я вирішив отримати відповіді на запитання, які мене турбували, як то кажуть «з перших вуст». Ось що з цього вийшло:

Голубцов – Я независимый журналист, то есть, это не основная моя профессия. Сейчас я собираю материал для газеты «Вектор».

Чайка – Ви є в Асоціації парламентських журналістів?

Голубцов – Koсультант.

Чайка – Хто ж все ж таки був другий журналіст, якщо він був, якого Ви ніби то не називали з питань безпеки?

Голубцов – Это член Ассоциации – Пономарев Сергей Семенович.

Чайка – Він журналіст чи просто член асоціації?

Голубцов – Он просто член Ассоциации.

Ніяким чином не спростовуючи факт отримання паном Голубцовим фізичних травм (тим більше, побачивши його особисто в гіпсі та бинтах) та щиро співчуваючи йому з цього приводу, я все ж таки заперечую заяви про те, що був вчинений напад на журналіста (журналістів?) під час виконання своїх професійних обов‘язків. Так, людина отримала травми, її побили особи, що представлялись як співробітники чернігівської податкової міліції. Є відповідні заяви у правоохоронців, зроблені відповідні експертизи. Цілком згоден і з тезою про грубе порушення прав людини. Але Свобода слова в цьому, дуже конкретному випадку, шановні, до чого?! Повідомлення про «побиття парламентських журналістів в Чернігові», яке за кілька останніх днів вже давно вийшов за межі українського Інтернету, на що розраховане?!

Отже, в черговий раз наткнувшись на грубу фальшивку та спекуляції навколо захисту професійних прав журналістів, з сумом мушу констатувати: як тільки здіймається великий галас по всіх усюдах про тиски, переслідування, побиття, загрози життю журналіста, мій власний кількарічний досвід в подібних справах на рівні підсвідомості починає посилати тривожні сигнали про дуже високу ймовірність фальсифікації. Згоден, дуже зручно пропіарити якусь проблему чи ситуацію на власну користь, не докладаючи до цього ані великих зусиль, ані великих коштів. Треба тільки знайти когось, хто «під шумок» може заявити про свою причетність до ЗМІ. А якщо ця людина зі столиці та ще має якусь відповідну «корочку» - взагалі супер! І можна сміливо готувати страву за вже відомим рецептом – головне прокукурікати гучніше, а далі хай і зовсім не розсвітає, так?!

А щоб не було сумнівів щодо даної конкретної ситуації, наведу ще один фрагмент запису з УНАНівської прес-конференції:

Чайка – Ви згадали видання «Вектор». Що це за видання?

Голубцов – Это газета, которая, так скажем, сотрудничает с организацией «За Украину! За Ющенко!»

Голос – Это регионального значения газета.

Чайка – А чому для з‘ясування ситуації в регіоні, для регіональної газети необхідно було щоби приїхала людина з Києва?

Голубцов – Понимаете, это вопрос не совсем ко мне. Просто мы с Ниной Борисовной (Пономаренко Н.Б. - голова Правління обласної організації ВО «За Україну! За Ющенка!», авт.)познакомились на Майдане и обсуждали политические вопросы и возможность развития экономики. Просто у нас очень много общих интересов.

От в наявність спільних інтересів в цій ситуації віриться найбільше. Причому, не мені в даному випадку судити, гарні вони чи не дуже. Це, знову ж таки, невід‘ємне право особистості – об‘єднуватися за певними уподобаннями. Я тільки заперечую проти того, щоби заради чиїхось особистих певних інтересів використовувались права іншиx.

До речі, щось дуже подібне відбувалось і під час останніх президентських виборів, коли в одну мить з‘явились тисячі представників громадських організацій та політичних партій з тимчасовими посвідченнями представників ЗМІ, які вимагали від членів виборчих комісій, щоб до них застосовувались ті ж самі норми, що і до професійних журналістів. Саме наявність цих «псевдожурналістів» дуже часто створювала ситуації, коли дійсно професійні журналісти не змогли скористатися своїм правом на отримання інформації саме в інтересах суспільства, а не якоїсь окремої партії чи групи громадян!

Я висловлюю щире співчуття пану Валерію Голубцову та бажаю йому якнайскорішого одужання. Я щиро обурений свавіллям чернігівських «силовиків» та сподіваюсь на те, що винні будуть покарані. І я більше ніж упевнений в тому, що чернігівська ситуація дійсно заслуговує на увагу журналістів.

Але – журналістів, а не консультантів!

Київ – Чернігів – Київ,
10 -12.04.05

P.S. А наостанок ще кілька слів вже дійсно про свободу слова «по-чернігівськи». 12 квітня на конференції в УНІАНі представники чернігівського осередку «Всеукраїнського об‘єднання «За Україну! За Ющенка!» повідомили про те, що напередодні приїзду до Києва вони отримали інформацію щодо звільнення з посади головного податківця області пана Осипенка, який, з їх слів, свого часу вилучив у головного редактора Чернігівської обласної телерадіокомпанії відеокасету зі зйомками одного з «візитів» місцевих податківців до офісу ЗАТ «Новий Чернігів». А ще, за дуже неофіційною інформацією автора, чернігівський губернатор ніби то має звичку особисто цензурувати відеоматеріали обласного телебачення, в яких йдеться про діяльність нової влади та особисто пана губернатора. І якщо це правда, то змушений нагадати новій чернігівській владі про існування ст.45-1 Закону України «Про інформацію» - «Заборона цензури та заборона втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб» та ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» - «Заборона втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій».