"Польща хоче захопити Україну”: чому Росія приписує іншим свої імперські амбіції?

Поляки хочуть поглинути українську націю та загарбати західні області України. При цьому - ставлення до українських біженців з боку польської влади стає дедалі гіршим. Повідомлення з такими пропагандистськими тезами українці отримували у популярному мессенджері Signal. 31 липня про це у Facebook написала українська журналістка Галина Танай, виклавши скріншоти повідомлень. Автори пропагандистської розсилки не надто напружувалися: СМС надсилають з телефонних номерів, які починаються з +7 - телефонного коду Російської Федерації.

Попри всю незграбність такої інформаційно-психологічної операції, варто звернути увагу на меседжі, викладені у повідомленнях. Тут - повний набір наративів, які просуває Кремль, намагаючись вбити клин між українцями та поляками. Автори намагаються посіяти серед українців відчуття “загрози з Заходу”. “Наших дітей вкрадуть, перетворивши їх на поляків”, - йдеться у СМС, - “Поляки жадають повернути західні області України під свій контроль, розказуючи на своїх офіційних заходах, що Львів - польське місто”.
Друга частина тез, з точки зору логіки, суперечить першій. Йдеться про нібито ненависть поляків до українців. “Пересічні поляки відкрито цькують волонтерів, які збирають гроші для українських біженців, українська мова стає для поляків “червоною ганчіркою””, - пишуть у пропагандистських повідомленнях. Таким чином, з одного боку - Польща нібито хоче полонізувати українців, з іншого боку - українці буцімто викликають у поляків огиду.

Бажання Кремля зруйнувати українсько-польську єдність не є новиною. Ще з перших місяців повномасштабної війни російська пропаганда наполегливо просувала тезу про нібито намір Польщі окупувати Україну. 31 травня ця теза пролунала на найвищому рівні: секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев заявив, що Варшава “переходить до дій щодо захоплення українських територій”.

10 червня сателіт Путіна, невизнаний президент Білорусі Олександр Лукашенко виступив із заявою, що Мінську та Москві, ймовірно, доведеться воювати з Польщею за Західну Україну. За кілька днів білоруський диктатор виступив з черговою заявою: “Ми не можемо допустити, щоб нас поляки зовсім оточили. Це небезпечний варіант. Я колись казав: ще українці нас попросять з росіянами, щоб ми їм допомогли зберегти цілісність. Щоб не відтяпали”.

Цій інформаційно-пропагандистській хвилі передувала заява президента Володимира Зеленського, який наприкінці травня вперше анонсував внесення до парламенту законопроекта про особливий правовий статус громадян Польщі в Україні. На той момент деталі запропонованого документа ще не були відомі, тож російські пропагандисти дали волю уяві. Наприкінці травня - на початку червня у російських ЗМІ опублікували низку матеріалів, автори яких заявляли нібито в разі ухвалення законопроекта громадяни України стануть у своїй власній державі “людьми другого сорту”, а поляки - “панами”. “Польська поліція зможе заарештувати будь-кого на території України та вивезти до Польщі, де українське законодавство вже не матиме юридичної сили. Поляки обіймуть ключові посади у державних органах і судах, що дозволить їм підготувати регіони України до подальшого поглинання та прямого приєднання до Польщі. Звісно, за результатами народного волевиявлення, яке країни Заходу негайно визнають. Польську мову в Україні зроблять другою державною”, - це цитата одного з російських пропагандистських ресурсів.

Закон “Про встановлення правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України” був ухвалений Верховною Радою 28 липня, а 15 серпня - підписаний президентом. Вже у преамбулі до документа йдеться про те, що його ухвалюють у відповідь на закон, схвалений Сеймом Польщі 12 березня - “Про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом”. Всі положення українського закону прямо віддзеркалюють положення польського. Громадянам Польщі дозволяють легально перебувати на території України 18 місяців, влаштовуватись на роботу без жодних додаткових дозволів, отримувати соціальні виплати, вести бізнес, навчатися та отримувати медичну допомогу на тих самих умовах, що і громадяни України.

Документ, звісно ж, не передбачає можливість зайняття громадянами Польщі державних чи, тим більше, суддівських посад. Не йдеться і про введення на територію України польських правоохоронців чи військових, надання полякам виборчих прав в Україні. Взаємне відкриття кордонів не означає повне злиття двох держав, - зазначає Пьотр Кульпа - колишній міністр праці Польщі. На його думку, такі заходи тимчасові та є необхідними з огляду на війну.

“У якомусь плані на час війни відбулось злиття наших суспільств. Але це тимчасово, тому що не йде мова про створення якоїсь спільної держави, - каже польський експерт. - Йдеться про створення власного безпекового союзу, заснованого на усвідомленні співзалежності. Цей союз позначає, що кожен є господарем у себе, поважаючи, враховуючи роль партнера”.

Нову хвилю істерії щодо нібито агресивних планів Польщі Кремль запустив вже у липні. 12 липня директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін заявив, що Варшава “намагається завуалювати експансію на Західну Україну”. Він додав, що Росія викрила загарбницькі плани Польщі і тепер польська влада намагається залучити на свій бік Угорщину та Румунію, щоб спільно розчленувати Україну. Згодом російська СЗР оприлюднила ще декілька заяв, зокрема - про нібито плани Польщі ввести війська в Україну, а також - отримати контроль над “найбільш перспективними сферами економіки”.

У наступні тижні з’явились десятки публікацій на цю тему у російських ЗМІ. “Экс-дипломат назвал условия ввода войск Польши на Украину”, - “Лента.ру”; “Новая Речь Посполитая или незалежность? Разделит ли Польша “подругу” Украину”, - “Национальная служба новостей”; “Польша ищет разные пути подчинения Украины”, - газета “Взгляд”; “Варшава планирует сделать Украину польской “полуколонией”, - “EA Daily”, і тому подібне.

Всі ці матеріали об’єднує відсутність будь-яких конкретних фактів “агресивних дій” Польщі. Лише - констатація нібито наявності у Варшави імперських амбіцій та нібито слабкості Києва, який не може самостійно зупинити російський наступ, тому змушений погодитись на принаймні часткову окупацію, щоб отримати допомогу від Польщі.

В окремих випадках російські фейкороби проявляють більше креативності. Наприклад, видання “EA Daily” оприлюднило карту, яку прем’єр-міністр України Денис Шмигаль показував у швейцарському Лугано - на Міжнародній конференції з питань відновлення України. На ній - позначені області України, що постраждали від бойових дій, а також - прапори іноземних держав, які, згідно з проектом українського Кабміну, можуть взяти шефство над тим чи іншим регіоном після закінчення війни - щоб допомагати з відбудовою. Пропагандисти подали цю карту як доказ того, що Україну планують розчленувати країни Заходу. Польща нібито “поклала око” на Донецьку область, - пише “EA Daily”. Щоправда, якщо виходити з такого трактування карти, то виходить що “імперська” Ірландія хоче завоювати українську Рівненщину, а “канадські націоналісти” мріють приєднати Сумщину.у

Ще одна оригінальна версія - нібито Польща хоче замінити Володимира Зеленського на посту президента головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Про таке написало російське видання “Свободная пресса”. Доказ таких намірів - те, що польська “Газета Виборча” помістила фото українського генерала на обкладинці з заголовком “Перший отаман України”. Таким чином пропагандисти хочуть виконати одразу два завдання: посварити Київ з Варшавою та Офіс президента України з Генеральним штабом ЗСУ.

Намагаючись зіштовхнути українців і поляків, російська пропаганда часто використовує історичну аргументацію. Активно педалюють дражливі історичні теми, ставлення до яких у двох народів різне. Приклад подібної провокації: поширювана кілька тижнів тому фейкова копія “анкети”, яку нібито змушують заповнювати у Польщі українських біженців, що хочуть отримати польський ідентифікаційний номер - PESEL. У ній нібито два запитання - про ставлення до Степана Бандери та так званої “Волинської різанини”.

Майже одночасно у польських соцмережах та ЗМІ поширювали “вкид” про те, що українці нібито хочуть зробити українську мову другою державною у Польщі - на підставі того, що в деяких польських регіонах українців складають понад 20% населення. У той час як українців лякають “польськими загарбниками”, полякам розповідають про “нашестя” українців, які економічно експлуатують Польщу, при цьому - не поважають її культуру та історію.

Треба зазначити, що поки спроби Кремля просунути тезу про “польську загрозу” - не надто ефективні. Одна з цільових аудиторій - це українці, яких Кремль намагається переконати, мовляв: “справжній агресор, ворог українського народу - це Польща, а Росія - лише захищає російськомовних”. Принаймні, прагне “розмити” власну відповідальність. Мовляв: “Так, ми хочемо вас загарбати, але ми не одні такі. Польща хоче того самого, а Україна - не суб’єкт, а приз, що дістанеться переможцю”. У картині світу, яку малює Кремль - всі навколо такі самі, як і вони - імперіалісти, реваншисти, що не цураються будь-яких методів.

Українці таких наративів не сприймають, адже чітко бачать, хто їх вбиває, а хто - рятує. Більш дієвою така пропаганда може бути стосовно власне самих росіян. Розповідаючи їм, що Польща хоче загарбати Україну, Кремль тим самим виправдовує свою агресію (“ми захищаємо українців від поляків”) та знімає зі своїх громадян почуття провини (“не лише наша країна є агресором у цій війні”).

Споживачами антипольської пропаганди також можуть бути окремі сили на Заході, зацікавлені у збереженні економічних зв’язків з Росією. У цьому плані країни “старої Європи” протистоять тим, які найбільш активно підтримують Україну, - розповідає Пьотр Кульпа.

“Захід на сьогодні - це, з одного боку, Західна Європа, яка укладала угоди з Росією, яка зацікавлена, щоб повернутися до звичайного бізнесу. Є і нова Європа, яка шукає свою міжнародну суб’єктність з питань безпеки. Це Україна, це Польща, це балтійські країни. Між цими таборами є одна різниця. “Стара Європа” не уявляє свого життя без участі Росії в європейській архітектурі. А нова - розуміє, що будь-яка участь Росії в архітектурі майбутньої Європи буде за рахунок зменшення їхнього суверенітету”.

Окремо слід наголосити, що атаки на Польщу, у тому числі, пропагандистські, мають для Росії стратегічне значення під час війни проти України. Адже Польська держава після 24 лютого, фактично, стала українським тилом. Польща прийняла мільйони українських біженців у перші дні війни, через її територію проходить левова частка західного озброєння, гуманітарної допомоги для України. Країна також серед лідерів за обсягом власної військової допомоги - ризикуючи власною обороноздатністю Польща передала Україні техніку вартістю у понад 2 мільярди доларів: понад 240 танків, майже 100 бронемашин, боєприпаси, переносні зенітно-ракетні комплекси. Не менш важлива роль Варшави, разом з країнами Балтії, як послідовного адвоката України на дипломатичному фронті - зокрема, у взаєминах з ЄС.

“Реально існує рух на підтримку України, що виник бозна-звідки - серед простих людей. Настільки потужний, що, по суті, логічно він нагадує рух, який у 1980 році привів до виникнення профспілкового об’єднання “Солідарність”, - зазначає колишній міністр праці Польщі Пьотр Кульпа. - Я бачу солідарність, бачу співчуття. Хоча полякам зараз складно економічно. Поляки відмовились від російського вугілля на третій день після агресії. Не маючи вугілля. Незважаючи на це, люди задоволені зробити те, що можуть, щоб Путіну було гірше. Це ідея, яка об’єднує людей”.

На думку польського експерта, поляки роблять це тому, що чітко усвідомлюють: від цього залежить і їхнє майбутнє.

“Ми їдемо в одному візку, пливемо на одному кораблі, ми співзалежні. Програш України означає програш Польщі”, - наголосив Пьотр Кульпа.

Кілька днів тому стались дуже показові події, які довели, що Україна та Польща здатні долати історичні суперечки. Адже спільне минуле двох народів сповнене не лише гіркими, але й героїчними сторінками. Об’єднавчим для поляків та українців стало святкування Дня Війська Польського, що припадає на річницю Варшавської битви. 102 роки тому польські та українські вояки воювали пліч-о-пліч, спиняючи більшовицьку навалу, що загрожувала цілій Європі. Ці події дуже явно перегукуються з сучасною війною.

Історичним жестом назвали вчинок президента Польщі Анджея Дуди, який вшанував полеглих вояків Української Народної Республіки на православному цвинтарі у Варшаві, схиливши коліно перед пам’яттю тих, хто допомагав полякам відстоювати свою державність. Водночас, у Львові та Києві відбулися вшанування пам’яті польських солдатів, загиблих у війні з більшовиками.

Такі символічні прояви солідарності та братерства демонструють, що в українців та поляків нині більше спільного, ніж відмінного. Ми опинились по один бік історії і лише допомагаючи один одному зможемо відстояти наші спільні цінності. А спроби зруйнувати цю єдність обов’язково зазнають краху.

“Російська пропаганда всю історію намагалась вбити клин між польським і українським народами. Тому важко знайти інші народи в Європі, у яких співзалежність така сильна, як між Польщею та Україною, - вважає колишній польський урядовець Пьотр Кульпа. - Як показує історія, Польща нездатна витримати удар без підтримки України. Так само Україна нездатна витримати удар зі сходу без допомоги Польщі. І так складалось історично, що ми були або разом, або у рабстві. Ця війна показала, що поляки підтримують себе, підтримуючи Україну. Розуміючи, що незалежність Польщі повністю залежить від безпеки та добробуту України”.