Мобілізація жінок: як Кремль лякає українок та чи можливо перейняти ізраїльський досвід

Українська влада хоче мобілізувати жінок на війну з Росією, адже чоловіки на фронті вже закінчуються. Такий наратив минулого тижня почали масово поширювати російські пропагандистські ЗМІ. Фронтменом цієї інформаційно-психологічної кампанії став спікер Державної думи РФ В’ячеслав Володін. 5 вересня через свій Telegram-канал російський чиновник звернувся до українських жінок, закликаючи їх за першої нагоди покидати країну.

“Вашингтон і Брюссель вимагають від Зеленського вести війну до останнього українця. Для них і жінки – всього лише розхідний матеріал. Дружина Зеленського за кордоном. Так само, як і дружини українських олігархів. Їх, звісно, це нововведення не торкнеться”, – написав Володін і додав, звертаючись до українських жінок: “Все це закінчиться мобілізацією і вас відправлять на забій”.

У пості керівника російського парламенту – одразу кілька пропагандистських меседжів. Це і несамостійність української влади (не Зеленський хоче мобілізувати жінок, він – лише маріонетка Заходу), і озвучена Путіном теза про “війну до останнього українця”, і протиставлення “простих” українців і олігархів.

Цікаво те, наскільки оперативно відреагували російські служби інформаційно-психологічних операцій на інформаційний привід. 4 вересня Національна суспільна телерадіокомпанія України взяла коментар у юриста Міністерства оборони Володимира Смілки з проханням роз’яснити правила військового обліку для жінок після 1-го жовтня. У цей день мало сплинути відтермінування дії наказу оборонного відомства, виданого минулого року. У жовтні 2021 року міністерство розширило перелік професій, з якими жінки мають ставати на військовий облік. Всього туди внесли 14 спеціальностей. Юрист пояснив, що після 1-го жовтня представниці цих професій стануть військовозобов’язаними і на них будуть розповсюджуватися ті самі обмеження, що й на чоловіків в умовах воєнного стану. Зокрема, йдеться про заборону виїзду за кордон без дозволу територіального центру комплектування та соціальної підтримки (так в Україні називаються колишні військкомати).

Остання заява – про можливу заборону виїзду за кордон – викликала ажіотаж в українських ЗМІ та соцмережах. Ввечері 4 вересня низка провідних видань – спочатку українських, а слідом – російських, опублікували цю новину з посиланням на слова юриста.

Реакція спікера Держдуми РФ була оперативною. Вже о 8-й ранку 5 вересня він опублікував пост. Далі інформаційну хвилю понесли інші російські пропагандистські ресурси.

Схоже, що до 1-го жовтня російські фахівці з ІПСО готувалися заздалегідь. Ще у перших числах вересня в російських Telegram-каналах поширювали фейк нібито про роздавання повісток жінкам у Харкові. Мовляв, у місті вже “не залишилось чоловіків”, а Збройним силам України бракує особового складу. Керівник Головного управління Національної поліції в Харківській області Володимир Тимошко назвав це повідомлення “нісенітницею”.

Ще раніше, на початку липня, російські Telegram-канали активно поширювали фото повістки, яку нібито вручили жительці українського Миколаєва. Фото нібито виклала росіянка, сестра якої живе в Україні.

“Масштаб безумства з кожним днем росте. Зранку сестра мені надсилає фотку повістки – хочуть, щоб вона завтра з’явилась у військкомат. Всучили просто біля порогу”, – цитують нібито слова росіянки, чию сестру в Україні хочуть мобілізувати до армії.

Цю новину розповсюдили і російські ЗМІ. На фейк був змушений відреагувати навіть Центр протидії дезінформації при РНБО України. Там зазначили, що жінкам в Україні повісток не вручають. Фейковий же документ, який поширювали російські пропагандисти, оформлений не так, як справжні повістки, крім того – містить низку грубих орфографічних помилок, які викривають незнання автором української мови (“лінія видризу”, “війсковий комісар”). Місяцем раніше Центру протидії дезінформації довелось так само спростовувати інший фейковий документ – поширений через російські ЗМІ так званий “наказ Генерального штабу ЗСУ” про мобілізацію жінок віком від 18-ти до 60-ти років. Автор підробки, схоже, хотів видати себе, адже у псевдонаказі йдеться про постановку жінок на військовий облік до 31 червня 2022 року, тоді як у червні – 30 днів.

Взагалі лякалки про так звану “мобілізацію українських жінок” – дуже популярні в російських пропагандистів. Ось лише деякі з фейкових новин за останні місяці (цікаво те, як пропагандисти конструюють “інформприводи”):

- Інформаційне агентство “URA.RU”. Новина від 30 червня 2022 року “Українки покидають країну через чутки про мобілізацію жінок”. У новині наведена одна анонімна цитата з жіночого інтернет-форуму, яка нібито свідчить про “масові настрої” серед українок;

- Інформаційне агентство “EA Daily”. Новина від 18 серпня 2022 року “На Україні восени військкомати почнуть відловлювати жінок-уклоністок”. Видання цитує народного депутата Верховної Ради України Федора Веніславський, який розповідає про взяття на облік жінок певних спеціальностей. “Від себе” пропагандисти додають, що втрати ЗСУ в російсько-українській війні в особовому складі складають не менше 200 тисяч лише загиблими;

- Газета “Наша версия”. Стаття від 18 серпня 2022 року “Шагом марш, бабоньки!” З посиланням на неназваних “депутатів Верховної Ради” повідомляють, що українські військкомати отримали завдання “поставити під рушницю” півмільйона жінок. Окремих “жіночих батальйонів” не буде, служитимуть чоловіки та жінки разом, – уточнює видання.

Будь-яка масова мобілізація на військову службу, так чи інакше, викликає напругу в суспільстві. Це – одна з причин, чому Кремль наразі не готовий розпочати загальну мобілізацію в Росії, обмежуючись прихованими і частковими мобілізаційними заходами. Російські служби ІПСО намагаються посилити цю напругу в Україні. Крім жінок, лякають і чоловіків (зокрема, розповідями про катастрофічні втрати ЗСУ), а у грудні минулого року російські ЗМІ розповсюджували фейк про можливу мобілізацію дітей в Україні для відбиття російського нападу. Такі інформаційні провокації наразі не мають великого ефекту через консенсус, який існує всередині українського суспільства. Переважна більшість українців усвідомлює необхідність оборони держави від зовнішнього агресора та готова до неминучих в умовах війни жертв.

Цинізм же росіян, як завжди, вражає. Адже від лютого 2022 року підконтрольна Кремлю окупаційна влада так званих “ДНР” і “ЛНР” проводять примусову мобілізацію на окупованих територіях Донецької та Луганської областей України. За даними правозахисників з громадської організації “Східна правозахисна група”, станом на кінець квітня до лав підрозділів псевдореспублік мобілізували понад 100 тисяч чоловіків. З них приблизно 23 тисячі – загинули. Існує багато підтверджень, у тому числі – з відео, проведення окупантами рейдів у містах Донбасу з метою “відловлювання” чоловіків. А також – кепського оснащення та озброєння підрозділів із мобілізованих, через що вони і зазнають великих втрат.

У травні ватажки “ЛДНР” поінформували керівників підприємств на території псевдореспублік про необхідність “звірити дані” жінок певних спеціальностей. Українські ЗМІ тоді повідомляли, що окупанти мають намір примусово мобілізувати і жінок на окупованих територіях. Проте наразі, за наявними даними, до цього не дійшло.

Варто зазначити, що представники української влади, зокрема – Міністерства оборони України, цього разу, як і минулого – в грудні 2021 року – допустили прорахунки у комунікації з громадянами. Наприкінці минулого року також виник скандал, коли у ЗМІ оприлюднили наказ Міноборони про взяття жінок на військовий облік. Документ був виданий у жовтні та мав набути чинності 17 грудня. Проте наказ навіть не був опублікований на сайті відомства. З’ясувалось, що у самому міністерстві не можуть чітко роз’яснити, як саме відбуватиметься процедура взяття на облік. Не одразу пояснили і те, що взяття на облік не означає призову на військову службу. Провалом у комунікації скористалась російська пропаганда, що вже тоді просувала тезу “Зеленський хоче відправити українських жінок на забій”.

Зрештою, дію наказу відтермінували до 1-го жовтня 2022-го року. 28 грудня заступниця міністра оборони України Ганна Маляр запевнила, що впродовж року міністерство розробить низку документів, які зроблять процес військового обліку для жінок зрозумілим, прозорим і максимально зручним. Проте з наближенням нової дати минулорічний скандал повторився, хоч цього разу і був швидше локалізований, коли громадянам дали необхідні роз’яснення.

10 вересня міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що підписав наказ про відтермінування військового обліку для жінок ще на рік – до 1-го жовтня 2023-го. Урядовець пояснив, що таким чином вирішив “зняти напруженість”. Він додав, що впродовж найближчого року не діятиме і обмеження на виїзд за кордон для військовозобов’язаних жінок, попри воєнний стан. Ще раніше, 5 вересня, Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони схвалив законопроект, поданий Міноборони, що передбачає постановку жінок на військовий облік виключно на добровільних засадах.

Генеральний штаб Збройних сил України, своєю чергою, ще в липні заявляв, що військові частини ЗСУ та інших військових формувань вже збільшені до штатів воєнного часу. Потреби у суттєвому збільшенні кількості жінок на військовому обліку – немає.

В українській армії наразі служить понад 50 тисяч жінок. Про це повідомили 9 вересня у відеоролику, який оприлюднила ініційована президентом Володимиром Зеленським платформа United24. Зазначається, що 37 тисяч жінок є військовослужбовицями, ще 13 тисяч – працюють в армії на цивільних посадах. Військові завдання на передовій виконує приблизно 5 тисяч жінок, з них більше тисячі – жінок-офіцерів.

Всі жінки в українській армії проходять службу добровільно або за контрактом. Від 24 лютого жодна українка не була мобілізована до війська, як раніше – після 2014 року, – заявила на початку липня заступниця міністра оборони Ганна Маляр. За її словами, більшість жінок обіймають посади медичного персоналу, підрозділів зв’язку, морально-психологічного забезпечення, діловодів, бухгалтерів і кухарів. У ЗСУ залишається потреба у жінках – фахівцях з медицини, радіотехніки та харчових технологій.

Жінки-медики добровільно йдуть на військову службу – розповідають лікарі з військового містечка у Володимирі Волинської області України. Дівчата зараз перебувають у Литві – приїхали для обміну досвідом.

“Хто з медиків хотів добровільно служити – вони пішли служити. Хто залишився – просто працює на своїх місцях. Ніякого примусу немає, – розповідає акушер-гінеколог Іванна Давидюк. – Ми працюємо в військовому містечку – дуже багато військових, багато зі сходу України вже після лікування. До нас прибувають на реабілітацію психологічну, фізичну. Тому нам казали: “Якщо залишаєтесь – будьте насторожі, будьте на місцях. Тому що можете знадобитися”. Бойова готовність є, тому що є загроза з Білорусі”.

Жінки також розповіли, що за потреби готові піти на передову – надавати медичну допомогу українських солдатам. Але наразі такого рішення ще не ухвалили.

“Якби не було дітей – я була б теж там. А так поки є двоє маленьких дітей – я несу за них відповідальність”, – каже лікар-реабілітолог Ірина Панасюк.

“У мене були такі думки, – додає Іванна Давидюк. – Але лікарі мені казали: “Іванко, зачекай. Якщо буде бракувати людей, ти будеш знати. Йде багато хлопців, військкомати забиті, не поспішай”. Це трохи пригальмувало. Тому ще не пішла. Ми працюємо на місцях, платимо податки і допомагаємо фінансово. Поки – це наша робота”.

До початку повномасштабної війни в українській армії було 22% жінок – це один із найвищих показників у Європі. Ще у 2018 році в Україні з’явилась перша жінка-генерал – генерал-майор медичної служби Людмила Шугалей. У країнах НАТО перша жінка з генеральським званням з’явилась також у 2018 році – у Словенії. У серпні торік командувачка Медичних сил ЗСУ Тетяна Остащенко стала першою жінкою, що отримала звання бригадного генерала.

“Українські жінки нарівні з чоловіками боронять рідну землю й виконують найскладніші завдання”, – заявляв президент України Володимир Зеленський вже після початку повномасштабного російського вторгнення. У згаданому сюжеті United24 згадується, що багато жінок стали професіоналами своєї справи, опановуючи бойові спеціальності – танкісток, кулеметниць, снайперок. У квітні мережу облетіло відео бойової роботи дівчини-навідниці самохідної артилерійської установки “Гвоздика”, що вправно вела вогонь по російських окупантах. Журналісти знайшли героїню відео – 23-річну Тетяну Чубар з Конотопа Сумської області. На її рахунку – десятки знищених ворожих цілей.

Жінок ніхто не відправляє “на забій”, навпаки – дуже цінують, – запевняє Олена Сороченко – волонтерка та заступниця директора Департаменту освіти та науки Запорізької обласної військової адміністрації.

“Жінок в українській армії дуже мало. Якщо туди потрапляє жінка – її практично носять на руках. Цінують жінку та цінують її життя. Що стосується мобілізації жінок – жінки йдуть в армію лише добровільно в Україні. Я вам скажу про себе, що я теж перебуваю в резерві, але на сьогодні мене ніхто не призвав без мого бажання”, – каже Олена Сороченко.

Чиновниця додає, що наразі сама проходить навчання на військовій кафедрі. Після її закінчення – може підписати контракт із ЗСУ, якщо матиме таке бажання. За словами Олени Сороченко, поступити на військову кафедру її мотивували поїздки на передову. Серед її однокурсниць також є жінки.

“Я добровільно пішла навчатися на військову кафедру вищого навчального закладу. Наразі я курсант, закінчую через два роки, отримаю офіцерське звання і потім буду вирішувати, чи йти мені в армію служити – підписувати контракт, чи це буде просто для мене офіцерське звання”.

Як і тисячі українок, жінка займається волонтерством. Розповідає, що для чоловіків, яких на передовій переважна більшість, турбота з боку жінок – дуже важлива.

“Неважливо, що ми туди привозимо. Важливо те, що ми про них пам’ятаємо, піклуємося, привозимо для них частинку дому. Коли я бачу очі наших хлопців – це провокує мої поїздки далі й далі. Я знаю, що мене там чекають”, – розповідає Олена Сороченко.

Обов’язкова військова служба для жінок наразі є у чотирьох країнах світу. Це – Ізраїль, Північна Корея, Малайзія та Норвегія. Ізраїльська армія – мабуть найвідоміша своєю гендерною рівністю. В Ізраїлі призову до армії підлягають всі громадяни віком від 18-ти років. Ізраїльтянки служать нарівні з чоловіками у сухопутних військах, в авіації та на флоті. Проте найбільше дівчат – в артилерії та серед прикордонників. Щоправда, термін служби коротший ніж у чоловіків на рік і складає два роки.

Норвегія – це перша країна НАТО, де до армії призивають жінок. Таку норму норвезький парламент схвалив у 2013 році. А у 2016-му – відбувся перший призов, під який потрапили дівчата 1997-го року народження. Всі жінки віком від 19-ти до 44-х років перебувають на військовому обліку. Термін служби для жінок складає від семи до 19-ти місяців.

Після початку російського вторгнення Україну почали часто порівнювати з Ізраїлем. На думку багатьох оглядачів, українцям треба переймати багато чого з ізраїльського досвіду. Адже військове протистояння з Росією може тривати десятиліттями, навіть після деокупації всіх українських територій.

“Потрібно, щоб кожен знав військову справу. Це моя особиста думка. Я була в Ізраїлі, бачила жінок-військових. І я розумію, що правильно було б навчити всіх, у тому числі жінок, захищати свою країну”, – вважає представниця Запорізької ОВА Олена Сороченко.

Поки що, незважаючи на прогрес у питанні гендерної рівності, Українська держава віддає перевагу моделі обмеженого залучення жінок до Збройних сил. Під час війни тягар участі у бойових діях переважно покладений на плечі чоловіків. У той же час, українські жінки виконують не менш важливу роль – піклування про дітей, майбутнє покоління. Останні успіхи української армії на фронті демонструють те, що вдалий контрнаступ та деокупація значних територій можливі і без багатократного нарощування чисельності війська. А ось перед російським керівництвом питання запровадження загальної мобілізації постає як ніколи гостро.