Війна бумерангом прилетіла на Брянщину: «Z-патріоти до ополчєнія не підуть»
Ранок третього місяця так званої "спецоперації" Брянськ зустрічав, спостерігаючи заграву грандіозних пожеж. Не по телевізору, а з власних вікон.
Горіли два розташовані неподалік один від одного у Фокінському районі об'єкти: нафтобаза (точніше, наливний пункт «Транснєфтєпродукта») і одна з військових частин (база матеріально-технічного забезпечення, що постачала війська пальним). Два гігантські смолоскипи.
Ініційована Владіміром Путіним війна повернулася до Росії. Найдурніше і одне з найбільш нелюдських у російській історії рішень Кремля не лише занурило в горе Україну, а й підпалило Брянщину та інші прикордонні регіони РФ.
Пам'ятник серед пекла
У Брянській області не було спокійно вже з кінця лютого, коли колони російської техніки, що постійно ламається, зносячи дорогами ліхтарні стовпи і опори ЛЕП, абияк покотилися на українську територію. Армія Путіна так і не зуміла взяти під щільний контроль прилеглі до Брянщини райони Чернігівської та Сумської областей. У прикордонну смугу регулярно виїжджали брянські силовики у пошуках «снайперів» та «диверсантів».
Спершу був зухвалий та надзвичайно вдалий рейд українських ударних вертольотів Мі-24 на нафтобазу під Білгородом. Потім почали множитись повідомлення про «обстріли населених пунктів» на російській прикордонній території.
Горить нафтосховище у Брянську. 26 квітня 2022 року.
Фото: Марія Пантюхіна / ТАРС / Forum
13 квітня ФСБ повідомила про обстріл прикордонного пункту Нові Юрковичі. Це на стику кордонів Росії, України та Білорусі. Зовсім поруч із цим прикордонним пунктом, на нейтральному п'ятаку між трьома державами, розташований монумент «Три сестри» – нудний сіре творіння брежнєвської епохи з гербами РРФСР, УРСР та БРСР.
У 1990-х і на початку нульових за Кучми, Єльцина та раннього Путіна (у Білорусі весь цей час був Лукашенко) на сходах під пілонами монумента начальство трьох «стикових» областей влаштовувало святкування з приводу «слов'янської єдності». Напідпитку і від того сентиментальні офіційні особи з Чернігова, Гомеля та Брянська. Мобілізовані студенти з сумними обличчями. Знемагаючі від спеки пишні студентки, затягнуті в «народні костюми», у кокошниках. Ансамблі із балалайками. Чергові, мертві, абсолютно нікому не потрібні слова про «братство» – і болісне очікування польового бенкету.
Літаки над дахами
Повідомлялося, що одночасно з Новими Юрковичами було обстріляно сусідні села, багато говорилося про удар по райцентру Климово. Слідчий комітет РФ навіть порушив кримінальну справу. Щодо Климового є питання. Так, це справді важливий логістичний вузол поблизу українського кордону, він знаходиться в межах дії українських безпілотників та гелікоптерів. І якогось удару по ньому справді було завдано. При цьому заяви влади про цілу сотню потерпілих будинків виглядають неправдоподібно.
Куди більш тривожною для РФ є історія з містом Карачовим, розташованим на сході Брянської області, за сотню кілометрів від українського кордону. 8 квітня з'явилися повідомлення, що над Карачовим на низькій висоті, прямо над дахами будинків, пролетів фронтовий бомбардувальник Су-24. Ці радянські машини є на озброєнні і в Росії, і в України. Але мешканці Карачова були впевнені, що над ними йшов саме український літак.
«Вже сьогодні в Карачеві знешкоджували 3 снаряди, які не здетонували. Літак був український, скидав на військову базу 3 бомби, але промахнувся» , – писали карачівці.
Сапери Білгородського обласного управління у справах цивільної оборони та надзвичайних ситуацій під час роботи за 10 км від російсько-українського кордону. 19 квітня 2022 року.
Фото: Євгеній Силантьєв / ТАРС / Forum
Після знищення нафтобази «Транснафтопродукту» та армійської бази постачання ПММ 25 квітня Брянськ не те що в паніці, але точно у найсильнішій тривозі. Брянські знайомі з гіркою іронією повідомляють мені, що місцеві "Z-патріоти", які проводили автопробіги "на підтримку спецоперації" і писали в соцмережах про швидку перемогу, "до ополчення навряд чи підуть записуватися".
«Два місяці тому вони кричали, що “скоро візьмемо Київ”, а тепер сидять мовчазні, з витягнутими обличчями, ентузіазму поменшало», – сміється одна з моїх знайомих городянок.
При цьому адекватна частина жителів Брянської області почала ставити в місцевих популярних пабликах розумні та закономірні питання: «Навіщо нам ця війна?», «Чи розуміє влада РФ, що далі буде тільки гірше?» Однак під тиском влади адміни пабліків просто почали закривати можливість коментування під постами, посилаючись на боротьбу з українськими інформаційними військами.
***
Дивно складається життя: спочатку війна прийшла до Києва – в моє улюблене, нескінченно дороге мені місто, яке стало для мене другою батьківщиною. Потім війна прийшла до Брянська – до міста, в якому я народився і прожив перші 25 років життя. На малу батьківщину.
Спершу моя мати дзвонила мені під час ракетних обстрілів та бомбардувань Києва – переконатися, що зі мною все гаразд. Тепер я пишу їй в Брянськ, що димить, - теж переконатися. А між нами фронт найстрашнішої з 1945 року європейської війни. Такий результат двох десятиліть правління Владіміра Путіна. Двадцяти років грошових дощів, що падали на Росію з неба, неймовірно вдалої економічної кон'юнктури та казкових можливостей.
15:15 | 26.04.2022 р.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 2862 |
Фотоновини
Додати коментар: