Чернігівщина – найвразливіша точка для ворога

Ми ще думаємо, що живемо в бідній, зате красивущій Чернігівській області.

Серед полів, лісів, озер, біля зачарованої Десни та чудового Дніпра.

Насправді доля виділила нам місцем проживання найвразливіший для іноземного вторгнення напрямок.

Наша столиця стоїть фактично на кордоні. Із Сеньківки туди 230 кілометрів.

У Т-90, основного танка на озброєнні війська Російської Федерації, запас ходу — 550 кілометрів. Швидкість по шосе — 60, по грунтівках — 45 кілометрів. І якщо ті танкісти отримають наказ... Марш-кидок може бути блискавичним.
Звичайно, ми усі сподіваємося, що такого наказу не буде. І кримська криза під впливом здорового глузду, міжнародного тиску на Путіна локалізується і якось розсмокчеться.
А хто вірив, що можливе таке в Криму? Сумніватися в адекватності світосприйняття «головного росіянина» підстав усе більше.
Одна з головних аксіом політики: «Хочеш миру — готуйся до війни». Останні 20 років країна цією мудрістю нехтувала.
Та Бог з ними, з роками. Мова про години і хвилини. Чому останні дні не йдуть повномасштабні навчання по обороні від можливої (?!) агресії з північного напрямку? Де відриті лінії окопів, протитанкові загородження? Де встановлена артилерія, уже пристріляна по відповідних квадратах? Де зариті по самі башти в землю (ми ж наступати не збираємося) танки Гончарівської бригади? Де сапери з рапортами, що встановили уже мільйони мін?
Де громадські активісти правих, лівих, кольорових переконань з лопатами на ритті траншей? Триндимо і ділимо портфелі?
Вітчизна справді у небезпеці. Тож будемо готуватися до оборони?
Тижневик «Вісник Ч» №10 (1452)