Кучме не присвоили звания почетного гражданина Черниговской области

Мілітаризована до безглуздя економіка СССР розвалилася ще до незалежності України. Якщо б цього не сталося ми б досі жили б в СССР.
Чи що забули як в чергах за андроповкою по 10 руб, не по 3,62 стояли у 1990 році?

Минулі двадцять років призвели до повного занепаду раніш могутньої економіки України.Певну участь в руйнуванні її та у розкраданні ресурсів радянського часу, лежить і на Кучмі , і на Плющі.Себе вони матеріально забезпечили.А чи можуть таке сказати громадяни України?

У голосуванні брали участь 65 зі 100 депутатів.
Де була аж третина народних обранців?
Може в цьому і вся проблема, що голосування відбувалося по новому: "кнопками", а не руками.

Про легендарного ростовського градоначальника дуже промовисто розповів у своїх спогадах батько барона Врангеля:
"Главой города в то время был А.М. Байков, человек на Юге знаменитый, замечательно умный и делец, в худшем значении этого слова. Уже в 1860-е годы он сумел сделать для города много хорошего, хотя он свое официальное положение и использовал довольно щедро для собственной выгоды. Его обвинили в злоупотреблениях и с должности сместили, но затем простили и избрали главой города опять. Байков занимал должности не только главы города, но еще и председателя съезда мировых судей, председателя Коммерческого съезда и директора Кредитного общества. Другими словами, все руководители города были высижены одной наседкой и все были похожи на нее во всех отношениях. Члены городской думы были стадом овец, выбираемых по приказу отцов города и выполнявших все их желания."
"Отношения с законом у отцов города были разработаны до мельчайших тонкостей. Когда Байков опять занял должность городского головы, он пожелал стать во главе комитета донских гирл. Комитет должен был разработать меры по углублению устья Дона. Бюджет его исчислялся сотнями тысяч, поступавшими в казну города из денег, которые ежегодно платили проходящие через Ростов торговые суда. Деньги расходовались комитетом почти бесконтрольно, и должность привлекала не одного Байкова. Судьба попыталась было сыграть с вновь избранным городским головой Байковым злую шутку. Дело заключалось в следующем. Судовладельцы председателем Гирлового комитета сроком на три года выбрали некоего Ван дер Юхта, честного и независимого человека, который не пожелал, несмотря на оказываемое на него давление, уйти с должности председателя добровольно. Ничем не смущающийся Байков решил устроить новые выборы. На выборном собрании я проголосовал против нелегально организованных выборов, попросил мое несогласие занести в протокол и также попросил выдать мне копию протокола, сказав, что намерен эти незаконные выборы обжаловать. После довольно бурного обмена разными словами Байков сдался, пообещал приготовить для меня копию протокола и даже предложил, чтобы я зашел забрать ее на следующий день.
  Когда на следующий день в назначенное время я приехал в контору Байкова, то был встречен им самим и с совершенно изысканной любезностью. Городской голова предложил мне чаю и сигару и, как бы между прочим, спросил, почему он не имел удовольствия видеть меня накануне на выборном собрании.
  — Вы не могли забыть, что я не только присутствовал, но и голосовал против незаконных выборов. Вы хотите меня уверить, что вы не помните, что обещали мне дать сегодня копию протокола?
  Байков смотрел не меня с искренним удивлением.
  — Как странно! Я? Неужели я мог забыть, — проговорил он, словно что-то вспоминая. — Господин секретарь, пожалуйста, дайте мне протокол вчерашнего заседания.
  Выяснилось, что на заседании я, согласно протоколу, не присутствовал.
  Я говорил со всеми членами совета, принимавшими участие в этом собрании, но это ни к чему не привело. Некоторые из них сказали, что совершенно не помнили, был ли я там. Другие помнят, что я был, и хотя сами переизбранию не сочувствовали, но свидетелями быть отказались, потому что не хотели и, наверно, боялись портить отношения с Байковым. Доказать факт мошенничества оказалось невозможным."
Нічого не нагадує!?

Звичайно, набагато краще було б попитати людей - кому й за що надати звання "Почесного". Хай новгород - сіверці, семенівці скажуть про Кучму, борзнянці - ніжинці згадають про Плюща, козельчани і чернігівці - про Масола... Коротка пам'ять у депутатів, але ж мости і школи, церкви і лікарні стоять! Так, не свої, а державні гроші вкладалися, а сьогодні - взагалі ніяких! І ніхто не буде, якщо так швидко забули про все добре і навіть плюнули в спину - "не дамо", бо щось там такий собі Демченков має проти. Проживуть вони без цієї "політичної біжутерії", а от ми виявилися невдячними земляками. До речі, в Ростові недавно поставили пам'ятник градоначальнику, при якому в місті провели водогін, збудували гімназію і облаштували ринок. Згадали - і вшанували. У нас тепер, здається, шанують лише за гроші. І тих, хто при посаді. А чому не звучать інші призвіща - Мушкетика, наприклад? Назвіть ще - давайте запропонуємо альтернативу Партії регіонів, котра не здатна вже й проголосувати. Ганьбища!

Кучма - не Брєжнєв - якось це переживе.
Просто штатним регіоналам треба на сесію ходити, а не на різних багамах відпочивати.
А так би розвели всех по Чечетову как катят.

Однко, якщо б дійсно регіонали хотіли зробити не тільки "донецько-краматорського" Масола почесним гр., але й місцевих Плюща і Кучму, то навряд чи "забули" про нашого хрипівського земляка, автора Акту про незалежість, диседента Левка Лук"яненка.
Думаю за "трійку" Кучма-Плющ-Лук"яненко - проголосували б усі, крім КПУшників і деяких екзальтованих.
До речі, так не одноразово було в Чернгівській Міській раді.
Мевже пан Мельничук забув?

На жаль, багато хто забув та багато хто тоді ще під стол ходив як у 1994 р. мільйони шли на вибори президента за Кучму проти націоналіста Крввчука зі сльоамина очах і гаслом "Спаивба Руху за разруху"!" і "Вастановим Савєтскій Саюз і братскіє связі".
За що цим людям любити Л.Кучму?
Йогозовнішньополітичний курс був зовсім іншим. Пригадайте як Україна тод іледь не втратила остаточно Кри і все обійшлося мирно.
 Невже, панове, забули кримського "прєзідєнта"гаспадіна МММ - "Мєшков может многає"?
А от гаспада і таварсчі, це Кучмі пробачити не можуть досі.

Помилка депутатів. Не треба говорити про Кучму як Президента України. Але, почесного громадянина ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ він заслужив. Не має в області громадян чи посадовців, які більше зробили для області як Кучма. Навіть одного факту достатньо - пуск електрички Ніжин-Чернігів. А ще були реконструкція вокзалу, спорудження моста біля Новгорода-Сіверського, готелю в цьому ж місті і т.д.

Ви б ще підказали, за що маємо цінувати Кучму, та нагадали, що ж ним було зроблено? Ну то чи хоч би які надії він міг дати?
З Ющенком все набагато простіше. Достатньо перечитати його промову від 23.01.2005 року.

Леонід Кучма про Б.Єльцина:
 "Спершу з лідером пов"язують непомірні надії, приписують йоиу обіцянки, яких він не давав (і вільно тлумачичи та, котрі давав), а потім платять йому ненавистю за невиконання нездійсненного. Чим більше були надії, тим сильніша ненавість. Цінувати або хоча б помічати зроблене ні вкого бажання немає." (цитата з книги "Україна - не Росія", стр 428-429, Москва, "Время", 2004)
   Між іншим, панове, гаспада, таварісчі, чи не здається Вам, що це не тільки про Б.Єльцина, але про самого Л.Кучму і В.Ющенка?

А благодійник-Кучма вкладав у область свої, а не державні гроші? Дійсно в декого коротка пам'ять.

Данилыч, прости!

Даремно так. Почитайте книгу "Україна не Росія" і, можливо, зрозумієте хоч щось.

Із постанови Чернігівської облради : "Присвоїти почесне звання головного конюха Чернігівської області Кучмі Леоніду Даниловичу."

В стилю бюту - утримуватися від відповідальних рішень у радах всіх рівнів

Яка коротка в людей пам'ять! Що особливого для області зробив Масол? Зате Кучма хоч малу батьківщину, яка навіть в СРСР була найбіднішим усіма забутим у болотах краєм, привів до людського стану. Навіть якщо воно сьогодні і не все дає таку віддачу, як тоді сподівались, щось да служить тим людям, які там живуть. Я в даному разі через це - за Кучму! А також за інших благодійників, які вкладають в область свої, а не державні, гроші.
До речі, а слабо згадати про художника, який все життя існував нижче рівня бідності, але тисячі доларів, зібраних за кордоном, віддав на ремонт П'ятницької церкви? Чи ще когось з отаких людей, а не з посадовців?