Досить бути «іграшками» в руках політиканів

Сьогодні ми, молоді люди, зневірилися в політиках. Процент виборців, які «галочку» в графі «Проти всіх» на останніх» виборах поставили, є цьому свідченням. Є й інші факти, які свідчать про те ж саме.

З іншого боку, схоже на те, що й самі політики «старої формації» вже не вірять, що молоді тверезомислячі люди, можуть їх підтримувати.

Наприклад, політики, аби лишень прийти до влади, намагаються зацікавити пенсіонерів. Це робити неважко, адже літні люди, доведені до злиднів, побиваються лише тим, щоб їм підвищили пенсії. І представникам політичних сил достатньо це пообіцяти, за що пенсіонери готові впасти їм в ноги.

Більшість літніх людей турбується про пенсійну допомогу лише тому, що… комусь потрібно допомогти прожити своїй дитині, вивчити онука, лікувати себе чи когось із близьких людей. А в деяких родинах увесь сімейний бюджет тримається на пенсіонері!

Але ж чому так? Що, молодь не хоче працювати, їй не потрібні робочі місця, які не дуже то обіцяють політики?! А якщо змінити акценти і подивитися з іншого боку, - давайте допоможемо створити робочі місця для молоді, де можна заробити на прожиття! Натомість для пенсіонерів створимо соціальні програми захисту старості, де профспілки, в яких перебували б люди передпенсійного віку і пенсіонери, надавали б можливість поїхати оздоровитись в санаторій, забезпечити знижку на ліки (я не кажу про 50%, але ж і 10-15% зарадять пенсіонеру). Зараз же зовсім мало аптек, де є пільгові знижки.

Справді, поки що дуже мала кількість людей пенсійного віку віддає перевагу політикам, які роблять щось для молоді. Та й молодь здебільшого не хоче брати участь у політичному житті країни, бо таке враження, що про них забули.

На мою думку, якщо ми - молоді люди – самі не відстоємо своїх інтересів, то жоден з політиків, які роками «вішають нам на вуха локшину», до настання нами пенсійного віку не подасть нам ніякого «пакунка з гречкою». Так, про нас згадують всі політики тільки тоді, коли ми потрібні для створення пікетів, масових зібрань. Та й ми під час їхньої суперечки готові заробити хоч якісь гроші, при цьому не розуміючи навіть, за що стоїмо на площах в спеку чи морози, в дощ чи сніг.

Незалежній Україні вже вісімнадцять років, молодь, яка зростала разом з Україною, вже стала повнолітньою. І тому чи не досить політикам «старої закалки» «опікуватись» нами, ділити бюджет, а потім дерибанити народні кошти, прикриваючись тим, нібито вони ідуть на якісь існуючі лише на папері «програми для молоді». Хіба для цього на карті світу з’явилася незалежна Україну, щоб її розтранжирити, пустити з молотка, залишити народ без нічого?! А ми, молоді люди, стали просто заручниками лихої долі, «річчю», «іграшкою» в руках політиканів!

Ні! Саме нам, молодим, слід просто зараз братися за справу і впливати на процеси, які відбуваються у суспільстві. Поодинці, роз’єднаним географічно – зробити це неможливо. Та є в Україні люди, які об’єднуються самі і допомагають об’єднатися нам. Це – політики нової формації, які не були при владі, не докладали рук до розкрадання бюджету і доведення до зубожіння більшої частини представників українського народу.

Я веду мову про Політичну партію «Українська платформа», яка почала працювати на Чернігівщині лише у листопаді 2009 року, але на сьогодні вже об’єднала у своїх лавах сотні наших земляків. І я, і мої знайомі – здебільшого молоді люди - повірили цій політичній силі, і тепер бачимо, що надія і перспектива у країни і регіону є! Чому? Бо є люди, які готові працювати на добробут держави і кожного її громадянина.

Олександр ДИРЯВКО,
голова Варвинської районної організації
ПП «Українська платформа»