Рейдерство по-Свердловськи або повернення кріпосного права

…Трудилися хлопці з повною віддачею,
бо знали – це для їхніх дітей і онуків, для всіх односельців.
Станіслав Реп’ях,
«За висотою висота», стр. 27

Переважній більшості жителів Чернігівської області і навіть за її межами відоме ім’я Олександра Григоровича Боровика.

Голова колишнього колгоспу «Авангард», Герой Соціалістичної праці, Герой України, земляк і друг екс-Президента Леоніда Кучми.

Разом з Леонідом Даниловичем вони в свій час першими в області за американські кошти виготовили для своїх земляків державні земельні акти.

Леонід Данилович відразу ж після виготовлення актів в урочистій обстановці вручив їх своїм землякам. За те вони вдячні й по сьогодні. А Олександр Григорович не став поспішати. Приховав свердловські до кращих часів.

Мабуть щось знав! Так вони пролежали у нього в сейфі аж до 2006 року.

Багато разів жителі села на своїх сходах і на зборах працівників господарства зверталися до Олександра Григоровича. Прохали віддати їм їхні законні акти. Він навіть часто «грозився», що справді віддасть. Але тримав їх у своєму сейфі, хоч не мав на це ніякого права.

Влітку 2006 року послав наш шановний, на той час уже Генеральний директор ТОВ ВНСЦ «Авангард», довірених гонців по селу із списками жителів. Збирати підписи на користь колективного акту. А хто не підпишеться, то хай забирає свою землю і робить з нею, що хоче.

Звичайно, люди підписувалися. Кому вони потрібні ті два гектари землі, якщо і кровних 0,30 га обробити важко. Не всім коня дають у господарстві. Не всім гною випишуть за гроші. Тільки тим, хто слухняний.

Після збору підписів цей документ було передано тодішньому голові Коропської РДА Анатолію Петровичу Усенку , який на той час уже був частим і бажаним гостем у господарстві пана Боровика.

І Анатолій Петрович одним розчерком пера за одну секунду визнав всі ці державні акти, які коштували значні кошти, НЕДІЙСНИМИ.

Я звернувся з офіційним листом до голови районної ради з проханням призупинити цей обман людей.

Питання було винесено на районну сесію, де Олександру Григоровичу вдалося переконати депутатів, що він робить велике благо для людей, але не всі це розуміють. З перевагою у чотири голоси питання було проголосоване на користь колективного акту.

На той час уже більше як сорок власників земельних актів у господарстві померли, так і не дочекавшись обіцяних документів.

Лише 23 власники актів відмовилися поставити свої підписи під вищеназваним документом. Вони звернулися до Чернігівського інституту землеустрою, щоб отримати документацію для виготовлення державних актів.

Уже більше як півроку інститут землеустрою годує людей обіцянками, а справа не рухається вперед. Складається враження, що хтось ними керує звідси, зі Свердловки.

Ще у 2003 році більше ста сімей заплатили кошти через сільську раду для інституту землеустрою на виготовлення документів для приватизації присадибних ділянок. Частині жителів села документація виготовлена, а решта так і чекають обіцяного уже п’ятий рік.

На прохання жителів села, як депутат районної ради, я звертався неодноразово до директора інституту землеустрою Миколи Івановича Сидоренка, до районного прокурора, але жодної відповіді на свої звернення я не отримав.

Перед самим Новим 2008 роком пан Боровик підніс новий подарунок своїм односельцям.

За його наполяганням і при відсутності сільського голови (він знаходився на лікуванні) сесія сільської ради приймає рішення передати у власність ТОВ ВНСЦ «Авангард», тобто пану Боровику, об’єкти соціальної сфери. У т.ч. житлові будинки, які були побудовані за державні кошти у 1970-80 роках.

Передати разом з людьми, які там проживають, навіть не запитавши про це у самих людей. А їх таких аж 23 сім’ї. І автор цієї публікації, який разом із дружиною (обоє вчителі за професією) приїхали у 1979 році в це мальовниче село і присвятили все своє вчительське життя навчанню і вихованню дітей.

Нам, молодим фахівцям-педагогам, як і іншим спеціалістам села і господарства, було виділено житло. Житло, збудоване за державні кошти і в якому ми проживаємо уже 22 роки.

Сьогодні у наше село повертається кріпосне право. Я змушений звертатися до правоохоронних органів за захистом.

У ч.8, чт. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», визначено, що об’єкти соціальної сфери, житлового фонду, незавершеного будівництва підлягають безоплатній передачі до комунальної власності. А Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року № 1253 затверджено Порядок безоплатної передачі у комунальну власність вищеназваних об’єктів.

Президент і новий уряд докладають сьогодні зусиль, щоб іти назустріч людям. А ми навпаки повертаємося до кріпосного права.

Хто зупинить це рейдерство в окремо взятому селі? Коли Ви, пане Боровик, почнете іти назустріч людям, а не своїм власним інтересам і інтересам кучки до Вас наближених, яким належить сьогодні все те, що нажите десятиліттями важкої праці місцевих жителів села.

А подивіться , де сьогодні діти і онуки тих, хто зробили Вас двічі Героєм. Чому вони майже всі змушені сьогодні поневірятися по заробітках у Києві? У той час як Ви шукаєте по всій окрузі працівників для тепличного господарства, м’ясо-молочного і хлібного комбінату, для національного заповідника. А тепер і тих, що залишилися у селі Ви хочете приватизувати разом з житлом, в якому вони проживають?!

Схаменіться, пане Боровик. Ви у свій час стільки хорошого зробили для рідного села і для його людей. Це не люди відвернулися від Вас, а Ви від людей. І якщо Ви і далі від нас відвертатиметеся, то від Вас відвернеться сам Господь Бог.

Василь Кирилюк, житель с.Свердловка,
начальник відділу освіти Коропської РДА,
депутат районної ради