«Сталінські репресії» на Чернігівщині? Або як зникають люди в міліцейських коридорах

Розшукуються – Петров Ігор та Мамонов Олександр, яких 19 червня цього року було затримано працівниками карного розшуку обласного УМВС України в Чернігівській області. Затримання, (арешт або викрадення) було проведено о 16 години, серед білого дня біля приміщення Чернігівського річкового порту.

Люди в цивільному - 4 особи, та один у формі майора міліції, нічого не пояснюючи і не представивши ніяких документів, захопили, інакше не назвеш цю ситуацію, 4 молодих людей, а саме: Петрова Ігоря, Петрова Владлена, Солонця Романа та Мамонова Олександра. Всі вони були доставлені о 16.20 до приміщення УМВС України в Чернігівський обл. - відділ карного розшуку.

Нічого не пояснюючи, „відкатали” пальчики, зробили фото. Через кілька годин двох відпустили, знову нічого не пояснюючи. А двоє - Петров Ігор та Мамонов Олександр зникли у той же вечір.

Так, читачу, – зникли!

За неофіційною інформацією, після певних розшуків, сліди цих людей виявилися аж у Полтавській обл. Кременчуцький ІВС „гостинно” прийняв чернігівчан, де вони відбули – 10 діб. За що – незрозуміло. А 29 червня, зі слів співробітника Кременчуцького ІВС, були передані працівникам Чернігівської міліції.

І знову ніякої інформації, навіть неофіційної. Батьки, жінка, донька, брат, друзі по сьогоднішній день не знають, де знаходяться Ігор та Олександр. Не сповістили і словом не обмовилися місцеві правоохоронці про свої дії. А ЗАКОН? Хто повинен його виконувати? Для кого прописані істини у Законі про міліцію??

Шановний пане генерале!

Поверніть рідним Ігоря та Олександра, або сповістіть рідних про їх долю. Якщо винні – хай відповідають. Але 16 днів не сповіщати рідних, за що затримано і де знаходяться – це занадто. Сьогодні вже не 37 рік. І може краще провести заняття для підлеглих з вивчення прописних істин, а не просити дзвонити по телефону і „стучати” на міліціянтів.

Готові надати допомогу.