Картини художників-самоуків вперше дістали з музейних фондів у Чернігові

На полотнах – стиль, який у фахівців дістав назву «примітив» або «наїв».

Мудрець Григорій Сковорода називав це – філософією серця.
Найкраще, що намалював народ за три століття – вперше дістали із запасників Чернігівського художнього музею. Тут картини від часів зруйнування Запорізької Січі до середини минулого століття.

Світлана Власенко – заступник директора Чернігівського музею:
"Народна картина є виявом певної філософії, певного світогляду, який був досить-таки наївним, досить таки життєрадісним, ліричним."
Картини створювали переважно безіменні майстри і маляри-самоуки. Здебільшого твори про героїчне минуле, побут і закоханих. Зокрема, вічна тема розлуки для невідомого художника – це коли косар йде на заробітки.

Олександра Дідович – відвідувач:
"А дівчина, судячи з усього, не дуже переймається. І таким лукавим наче промовляє – ну, йдеш собі, то йди(...) Майстерність і оця щирість художників, які жили в далекому від нас часі, захоплює. "
На думку відвідувачів, картини точно передають характер українців. За століття він майже не змінився. Про це судять з роботи, підписаної «Се діло треба розжувати».

Володимир Личковах – доктор філософських наук:
"Вічна для України сцена – коли збирається рада, чи то сільська рада, чи то Верховна рада, і поважні мужі вирішують серйозні проблемі. Але художник тут з тонким гумором, який такий притаманний нашому народу, показує, як українська думка чіпляється за реальності. "
Поширені колись у глибинці течії – примітивізм і наївізм – у сучасників на хвилі популярності. За картину вісімнадцятого століття на мистецьких аукціонах пропонують десятки тисяч доларів.