Сім кіл пекла або 8 Березня волає про банкрутство

Акціонери ВАТ «Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня» розповсюдили листа до керівництва Чернігівської області і  прокуратури  з проханням негайно втрутитися в ситуацію.

«Ми, акціонери ВАТ «Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня», звертаємося до вас з проханням надрукувати нашого листа, щоб жителі Прилук та Прилуцького району знали про протиправні дії власників та керівників нашого товариства, які тривали протягом останніх років.

Вам, шановні працівники редакції, та жителям Прилуччини, напевно, відомо, як декілька років тому до влади на нашому підприємстві приходила група так званих «київських інвесторів».

Мало того, що вони за безцінь скупили акції у соціально найнезахищенішої частини акціонерів - пенсіонерів, так ще й розповсюджували інформацію про те, що якщо хтось із працюючих на фабриці не продасть їм акції по 10 копійок (при номінальній вартості 25 копійок за акцію), буде звільнений з роботи.

Багато працівників змушені були продати акції «київським інвесторам», оскільки злякалися за своє майбутнє. Але на провокацію піддалися не всі. Ми, акціонери, захищали свою власність як тільки могли: зверталися до міської влади, прокуратури, суду, обласної адміністрації, депутатів-соціалістів; пікетували прокуратуту, мерію, обласну держадміністрацію; зверталися за допомогою на телебачення та до друкованих видань; цілодобово чергували на території фабрики, щоб не допустити її захвату потенційними «хазяїнами».

Трудовий колектив Прилуцької панчішної хотів бути господарем на своєму підприємстві та зберегти його на довгі роки. Адже фабрика випускала недорогі та якісні панчішно-шкарпеткові вироби, які полюбилися багатьом жителям України. Для співвітчизників етикетка на виробах з логотипом ВАТ «Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня» стала символом добротної якісної продукції з натуральної сировини!

Але сили виявилися нерівними. Заволодівши, на нашу думку, незаконним шляхом контрольним пакетом акцій нашого товариства та залучивши «до зубів» озброєний спецпідрозділ «Титан», щоб розігнати беззбройних панчішників і вдертися на територію фабрики, наші теперішні «хазяїни» домоглися свого.

Однак, ставши власниками ВАТ «Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня», вони не тільки не інвестували жодних коштів у розвиток виробництва, а й розбазарили те, що було.

За кілька років панчішна фабрика перетворилася з процвітаючого підприємства на таке, що ледве животіло. Останнім часом фабрика працювала з перебоями, чисельність працюючих постійно скорочувалася. Керівництво ВАТ говорило працівникам, що продукція, яку випускаємо, нерентабельна, а підприємство збиткове. Таким чином ми, акціонери, дивідентів не отримували, та й узагалі наші права, як співвласників майна ВАТ «Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня», порушувалися на кожному кроці.

Загальні збори акціонерів товариства не проводились уже кілька років. Звісно, наші «хазяїни», як власники контрольного пакету акцій, могли проводити ці збори без участі акціонерів-робітників, але не повідомити нас про це вони не мали права, адже це порушення діючого законодавства України.

У 2006 році під виглядом викликаної виробничою необхідністю реорганізації виконавчий орган нашого товариства (правління на чолі з головою Рахімовою Л. С.) почав здійснювати дії, спрямовані на доведення фабрики до банкрутства. Почалося відчуження нерухомого майна (виробничих цехів) та продаж обладнання.

Трудовий колектив неодноразово протестував проти таких дій, але людей просили почекати, потерпіти, говорили, що вони не розуміють усієї важливості моменту. Адже відчужуються приміщення та продається обладнання, не задіяні у виробництві, а виручені кошти йдуть на виробничі потреби. Але насправді ці кошти осідали в широких кишенях «інвесторів» та їхніх прихвостнів, а так звана «реконструкція» була потрібна, щоб остаточно розорити наше підприємство.

Незадовго до початку 2007 року на ВАТ «Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня» було скорочено більше 100 працівників, щоб без свідків завершити свою чорну справу цілковитого розорення підприємства (допродати те обладнання, яке ще залишалося на 1 січня 2007 року, а те, на яке не знайшлося покупця, порізати і здати на металобрухт).

Акціонерів на територію ВАТ не пускають, але ж ми маємо право знати, що відбувається на підприємстві, співвласниками майна якого ми залишаємося, незважаючи на те, що на фабриці більше не працюємо. Нам у такому праві відмовили, і ми змушені були звернутися з колективною скаргою до Прилуцького міжрайонного, а згодом - і до обласного прокурора. Що, історія знову повторюється, і ми знову маємо пройти «сім кругів пекла», щоб домогтися визнання наших законних прав?

Акціонери ВАТ «Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня» (усього 68 підписів)»