Миргородський: У Чернігові ухвалена програма допомоги бійцям АТО друга в Україні. Після Львова

Перший заступник Чернігівського міського голови Микола Миргородській у міськраді людина відносно нова.Він прийшов на посаду на хвилі Революції Гідності.

Не звільнивши жодного співробітника, Миргородський сьогодні намагається створити працездатну та ефективну команду в підпорядкованих йому підрозділах.

Натомість, критики першого заступника закидають йому, що він нерідко береться за справи, які лежать поза межами його повноважень.

У цьому інтерв’ю ми намагалися з’ясувати, які саме завдання вирішує Миргородський і як йому працюється в колективі, який був давно сформований міським головою Олександром Соколовим.

Сьогодні пропонуємо першу частину нашої розмови. Вона відбулася після засідання Клубу реформ у рамках проекту «Синергія в дії». Запрошені експерти роз’яснювали чернігівським підприємцям шляхи виходу на європейські ринки. Саме тому перше питання до Миколи Миргородського було пов’язане з цією подією.

-Миколо Миколайовичу, сьогодні Ви зібрали експертів, місцевих підприємців, представників малого та середнього бізнесу. Яку мету ви ставите організовуючи цей захід?

-Основа економіки нашого міста – це малий і середній бізнес, який дає 74,5% всього бюджету міста і 86,2% всього товарообігу по Чернігову. В ньому задіяно більше 52 тис. працівників. Тому ми, звичайно, маємо піклуватися про них і допомагати, аби в якомога короткі терміни наші підприємці вийшли на європейський ринок.

До недавнього часу економіка та основний експорт були зорієнтовані переважно на Російську Федерацію. Крім того, частина продукції, яка вироблялась нашими промисловими підприємствами, йшла в Крим, Донецьку та Луганську області. Сьогодні ситуація змінилася докорінно.

Тому, щоб не втратити бізнес, а людям зберегти робочі місця, представники місцевого середнього та малого бізнесу мають переорієнтуватися із одного ринку на інший – європейський.

Треба розуміти - з розкритими обіймами нас ніхто там не зустріне. Для того, щоб наші підприємства як промислові, так і аграрного сектору, вийшли на європейські ринки збуту, треба знати, як можна ефективно використовувати можливості, що їх надає Угода про асоціацію: як перейти на міжнародні стандарти, сертифікувати продукцію, як переорієнтуватися у нових конкурентних умовах і так далі.

Коли я дізнався, що такі семінари проходять в інших містах України, то почав шукати представників Клубу реформ. Я зв’язався з координатором проекту Тетяною Вороніною і запросив провести такий семінар в місті Чернігові

-Ви у місті відповідаєте за залучення інвестицій. Чи вдалося знайти охочих вкласти гроші в економіку Чернігова?

-У нас створена група, яка займається залученням інвестицій в Чернігівську область та місто Чернігів. Декілька днів назад ми продовжили нашу співпрацю із містом Усі, провінції Дзянь-Су, Китайської народної республіки. Приїжджав до нас власник і директор потужного підприємства, яке займається виробництвом обладнання для переробної промисловості.

Ми вже остаточно вирішили, що вони залишаються в Чернігові й будуть тут працювати. І ми чекаємо, що десь в січні місяці перші деталі обладнання будуть монтуватися в Чернігові. Але це буде лише на початку. Згодом замовлення на виготовлення комплектуючих частин для обладнання мають надходити до наших підприємств.

У нас є достатньо потужні підприємства, в тому числі «Хімтекстильмаш», де директору вдалося зберегти всю матеріальну базу, де стоять унікальні станки, а найголовніше – працюють унікальні люди, професіонали, яких в Чернігові можна перерахувати на пальцях. На останній зустрічі ми запропонували інвестору розміщати замовлення у Чернігові, він погодився. Адже це буде вигідно і інвестору, і нам: йому не доведеться переправляти деталі з Китаю в Чернігів, а нашому місту це дасть нові робочі місця, заробітні плати, податки до бюджету.

Ми отримали запрошення зробити економічну, інвестиційну, культурну, туристичну презентацію потенціалу Чернігова в Американській торговій палаті. Це відбудеться найближчим часом, десь у 20 числах січня. Крім того, ми отримали запрошення від посла Бельгії провести таку презентацію у Брюсселі. Сторона, що приймає, згодна за свій рахунок забезпечити приїзд нашої делегації, адже їх зацікавили можливості міста Чернігова.

І сьогоднішні заходи по зоні вільної торгівлі, а також по реалізації угоди про асоціацію з ЄС, це пов’язано якраз з тим, що ми хочемо організувати постійні представництва Чернігова в Європейському Союзі, (нині поновлене таке представництво в Китайській народній республіці), а також в Азії та на Африканському континенті.

Щоб там постійно працювали наші представники і пропонували в першу чергу, товари, які виробляються тут, в Чернігові. Щоб ми давали можливість підприємствам, які випускають товари розвиватися, отримувати гарні прибутки від реалізації своєї продукції.

Також одним з проектів є будівництво сміттєпереробного заводу. Полігон на Масанах переповнений. А там же близько люди живуть, там водою не можна користуватись. У нас є пропозиція від китайського інвестора, який готовий хоч через місяць приїхати сюди, розробити технічні умови, за свій рахунок побудувати цей сміттєпереробний завод.

Причому, за проектом вони мають виробляти теплову та електричну енергію. Інвестори розраховують, що повернуть вкладені у завод кошти десь за 10 – 15 років. А потім вони безоплатно передадуть його у комунальну власність. Цікаво те, що інвестор будує завод за власний кошт, від міської влади необхідно одне - бажання і виділити земельну ділянку. Для нас це вигідно – ми не витрачаємо гроші, і отримуємо нові робочі місця.

Такий завод дуже потрібний місту і за таких умов, що нам пропонують китайці, я думаю, потрібно погоджуватися. Обраховувати все і погоджуватися.

-Сміттєпереробний завод – це добре. А ось, скажімо, в Чернігові є автобусний завод, який стоїть. У нас також велика проблем - це тролейбуси, які ледь пересуваються вулицями. Чому не дати замовлення заводу та не вирішити питання з тролейбусами?

-Оновлення тролейбусного парку зараз для нас – важливе питання, тому ми ведемо переговори з представниками ЄБРР з приводу надання нам кредиту. Але для того, аби долучитися до програми, потрібно розробити технічні умови. Місяць назад вони коштували 200 тисяч доларів.

Технічні умови – це не тільки розробка документації для оновлення рухомого складу. А й заміна контактної лінії, прокладання нової лінії по вулиці 50 років ВЛКСМ, заміна тягових підстанцій, будівництво та обладнання пункту технічного обслуговування тролейбусів, обладнання зупиночних комплексів спеціальними інформаційними дошками.

Попередньо ми домовилися з ЄБРР на отримання кредиту для закупівлі 35 тролейбусів, сума кредиту приблизно буде становити 153 мільйони гривень. Звичайно, ми б були зацікавлені в тому, щоб отримавши кредит, ці тролейбуси були випущені на нашому автобусному заводі. Тому що це робочі місця, заробітні плати, це поповнення міського бюджету.

Наше підприємство може випустити не тільки 35 чи 40 тролейбусів. Були б кошти, то воно ладне працювати в 2-3 зміни. Але ці події, які відбуваються на Сході внесли певні корективи у плани.

-На початку грудня була оприлюднена Ваша заява про те, що кожен боєць АТО отримає земельну ділянку. Натомість сьогодні навколо цього питання виникло багато спекуляцій. Зокрема, що землю отримають лише ті сім’ї, чиї родичі загинули на Сході. Чи могли би Ви роз’яснити ситуацію?

-Ми виділили 300 тисяч на надання матеріальної допомоги всім учасникам АТО, і всі учасники АТО писали заяви на допомогу. Ця програма (міська программа допомоги учасникам АТО – ред.) запрацювала з 1 жовтня. Причому, в Чернігові була ухвалена друга в Україні, після Львова, програма допомоги учасникам АТО.

Так, там невеличкі суми: сім`ям загиблих – 1000 гривень, пораненим – 700 гривень, всім іншим – по 500 гривень. Але ця програма буде доповнюватися, і звичайно буде вирішено питання про виділення земельних ділянок.

Щодо цього ми отримуємо багато листів від громадських організацій з проханням включити їх до складу комісії, яка буде розподіляти земельні ділянки. Але якщо їх усіх залучити, то нам не вистачить і сесійної зали. Там вже 70 чи 80 заяв надійшло. В тому числі і від Андрійченка.

Але я сказав: якщо Ігор Андрійченко хоче представляти інтереси 13 чи 41 батальйону, то він повинен мати заяву за підписом командира цього батальйону, скріплену печаткою. Тоді він матиме право представляти інтереси військовослужбовців тієї чи іншої частини. Бо ми всі маємо рухатися в правовому полі та діяти на законних підставах.

Паралельно вирішуються питання надання статусу учасника бойових дій і виділення їм земельних ділянок. Ми зараз розробляємо детальний план території Лісковиці, по вулиці Кропивницького вже прокладений центральний водогін, і якщо там будуть видавати земельні ділянки, то залишиться тільки прокласти водогін до того чи іншого будинку.

Скільки там буде ділянок - я не можу зараз сказати, але в першу чергу вони будуть видаватися учасникам бойових дій. Але учасниками бойових дій у нас є не тільки ті, хто зараз бере участь в АТО. Але й «афганці» , а також люди, які брали участь у воєнних конфліктах в Сомалі та інших гарячих точках.

- Як миротворці?

Так, вони ж теж користуються пільгами, в тому числі і на житло. У нас є загальна черга, першочергові та поза чергою. Так от, першочергових у нас 1 400 чоловік, позачергових – 1 200 чоловік. А їх куди дівати? Не можна ж викинути з черги тих людей, які воювали в Афганістані та поставити туди інших. Ніхто ж так робити не буде. Тому в кожному окремому випадку треба й підходити індивідуально.

Я вважаю, що таким правом (отримання земельної ділянки – ред.) можуть користуватися і наші волонтери. Волонтери, які тримають нашу армію, возять туди під обстрілами харчування, одяг, спецзасоби. Вони також мають право отримати посвідчення учасника бойових дій.

Ми будемо продовжувати працювати над програмою, і мені б хотілося, щоб всі, хто задіяний в антитерористичні операції стали учасниками бойових дій і отримали свої земельні ділянки.

- А землі в межах міста всім вистачить?

По закінченню 2014 року ми проведемо інвентаризацію всіх земельних ділянок, які знаходяться в місті Чернігові. Але ж є ще Чернігівський район, є зона за Епіцентром, може бути вирішене питання шляхом приєднання до міста частини Чернігівського району. Але отримання земельної ділянки - це ще не все. Для будівництва потрібні значні кошти, а не у всіх вони є. Тому, я знаю, наприклад, бійці одного з батальйонів ведуть перемовини із забудовниками з приводу можливості продажу земельних ділянок для будівництва житлового будинку. Це їх право, хоче людина – будує будинок, хоче – продає або дарує. Це право кожного – як вчиняти зі своєю власністю.

-Що, окрім вирішення земельних питань, робите для учасників АТО?

-Завдяки зусиллям волонтерів, а також допомозі усіх небайдужих людей робиться немало для того, щоб допомогти нашим чернігівськім бійцям, які нині перебувають у зоні бойових дій на Сході країни.

Але найбільше уваги потребують сьогодні сім’ї загиблих бійців. А також ті герої, які сьогодні лікуються в госпіталях чи проходять реабілітацію вдома після тяжких поранень на полях війни. Наприклад, Сергій Шовковий – молодий командир, отримав тяжке поранення.

Сьогодні він тренується пересуватися на протезах, та мріє повернутися у стрій. Його випадок має стати достойним прикладом для патріотичного виховання нашої молоді на роки вперед. Але такі люди стикаються з безліччю проблем, які ми, можливо, навіть не помічаємо. Скажімо дорога до будинку Сергія була така, що по ній і здоровій людині пересуватися важко. Тому в таких випадках потрібна допомога і увага усіє громади.

Ми допомогли відремонтувати вулицю Ревуцького, матеріальну допомогу, ми надали перший внесок на протезування. Долучилися до справи і народний депутат Валерій Дубіль, благодійний фонд «Європа», інші небайдужі громадяни. Ще один наш чернігівській герой майор Дмитро Тосіч.

Міська рада виділила йому трьохкімнатну квартиру, вони отримали ордер і задоволенні тим, що отримали житло. Ну, квартира то така справа, а те, що людина встала і йде з паличкою, рухається – оце прогрес, оце перемога. В тому числі і його дружини, яка постійно була з ним, постійно опікувалася ним, тримала його на своїх руках.

-А Ви особисто якось допомагали у лікуванні Тосіча? Бо тут вчора у Вашому кабінеті мама Сергія Шовкового, казала, що це завдяки вашій підтримці Тосіч зараз на ногах.

-Він був у Дніпропетровському госпіталі, там лежав без руху, не було ніяких перспектив, що він буде ходити. Лікарі сказали, що не дають жодних гарантій, треба чекати, треба щоб була надія, треба працювати, головне – чекати. Дружина була біля нього, ми почали з нею спілкуватись.

Я звернувся до Валерія Дубіля, щоб він домовився у головному військовому госпіталі у Києві і там фахові спеціалісти з таких пораненням перевели його до себе на лікування і реабілітацію. Ми знайшли для цього транспорт, перевезли його автомобілем до Києва, помістили в госпіталь і там почали лікувати. Згодом направили на реабілітацію у Львів. І лікувальні заходи дали такий позитивний результат.

Як каже Валерій Дубіль: «все в руках Божих». Тому, я думаю, всі за Дмитра Тосіча просили, всі за нього молились і молитви подіяли. І плюс ще долучились фахівці-медики, які були небайдужими до цієї біди і зробили все можливе для того, щоб людина просто встала на ноги і відчула себе людиною.

(Далі буде)

Розмовляв Єгор Шевченко